Тема 5. Міжнародний рух факторів виробництва: капіталу і робочої сили

5.1. Міжнародна міграція капіталу (ММК) та її форми

5.2. Міграція підприємницького капіталу та її сучасні особливості

5.3. Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) та її наслідки

5 .4. Державне регулювання міграції робочої сили

1. Міжнародна міграція капіталу (ммк) та її форми

Капітал як фактор виробництва являє собою насамперед запас матеріальних благ тривалого користування, необхідних для виробництва інших товарів. Цей вид капіталу – машини, устаткування, тобто фізичний капітал, переміщається між країнами, але таке переміщення, як правило, повинне розглядатися як звичайна зовнішня торгівля. Коли ж мова йде про міжнародний рух капіталу, то мається на увазі головним чином переміщення в міжнародному масштабі капіталу в грошовій формі, що представляє собою фінансові потоки між кредиторами і позичальниками, що знаходяться в різних країнах, чи між власниками і приналежними їм підприємствами, що знаходяться за рубежем.

Об'єктивною основою ММК є нерівномірність економічного розвитку країн світового господарства, що на практиці виражається:

• у нерівномірності нагромадження капіталу в різних країнах;

• у «відносному надлишку» капіталу в окремих країнах;

- у розбіжності попиту на капітал і його пропозиції в різних ланках світового господарства.

Термін «умовний» зв'язаний з тим, що в ПРС не спостерігається абсолютного надлишку капіталу тому що вважається, що економічно виробництво має тенденцію необмеженого росту, а отже, потреба в капіталі повинна бути завжди. Поряд з цим, експорт капіталу може здійснюватися навіть у випадках недоліків його для вкладення усередині країни, оскільки в умовах ринкової економіки вкладення капіталу знаходиться в прямої залежності від розмірів очікуваних доходів.

У 90-х роках, по оцінках фахівців, розмір відносного надлишку капіталу досяг 180-200 млрд. дол.

ММК обумовлена економічною доцільністю яка має наступні аспекти:

1. експорт капіталу доцільний з погляду одержання додаткових прибутків, обходу бар'єрів політики протекціонізму, наближення капіталу до нових ринків збуту, одержання доступу до новітніх технологій, установлення контролю над іншими суб'єктами;

2. імпорт капіталу доцільний з погляду розвитку нових і старих виробництв у країні, розширення науково-технічного потенціалу, створення додаткових робочих місць, залучення додаткових валютних ресурсів.

Існують показники котрі відображають участь країн у процесі ММК. Наприклад, обсяг імпорту, експорту капіталу, сальдо експорту-імпорту капіталу. Виходячи із сальдо, існує класифікація країн:

Японія, Швейцарія – переважно експортери капіталу;

США, Великобританія – переважно імпортери капіталу;

Німеччина, Франція – із приблизною рівновагою.

Є й інші показники, що є відносними, наприклад, частка іноземних чи змішаних компаній у національному виробництві, темпи росту експорту капіталу, сума національних інвестицій на душу населення країни.

По останньому показнику серед країн Східної Європи перше місце займає Угорщина – 400 дол., друге – Естонія – 80 дол., третє – Польща – 50 дол.

Міжнародні потоки капіталу можна підрозділити на кілька видів:

1. по джерелах походження – на приватний капітал (закордонні інвестиції, здійснювані приватними фірмами, міжбанківське кредитування) і державний капітал (міждержавні кредити, офіційна допомога, що представляється на основі міжурядових угод, кредити міжнародних фінансових організацій – Всесвітнього банку, МВФ);

2. по термінах вкладення – на довгостроковий капітал (більш 1 року) і короткостроковий (менш 1 року);

3. по меті використання – на підприємницький і позичковий капітал;

4. за формою надання – на товарний, грошовий і змішаний.

О

Ввіз та вивіз капіталу

сновними формами ММК є ввіз і вивіз підприємницького і позичкового капіталу.

Позичковий капітал

Підприємницький капітал

Позики та кредити

Банківські депозити та кошти на рахунку

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Міжнародне переміщення капіталів має важливе значення для розвитку світового господарства, тому що веде до зміцнення зовнішньоекономічних і політичних зв'язків країн, збільшує їхній зовнішньоторговельний оборот, прискорює економічний розвиток і сприяє росту обсягів виробництва, підвищує конкурентноздатність вироблених товарів на світовому ринку, підвищує технічний потенціал країн – імпортерів, збільшує зайнятість у країні.

Найважливіша специфічна риса капіталу як фактора виробництва полягає в тому, що при його використанні велику роль грає фактор часу. Чи інвестуючи надаючи в позичку капітал, його власник відмовляється від поточного споживання, щоб у майбутньому одержати більший доход. Відповідно відсоток як доход на капітал є платою за те, що кредитор представляє позичальнику можливість використовувати ресурси сьогодні, замість того, щоб чекати, поки будуть накопичені гроші для їхнього придбання в майбутньому.

З цього погляду міжнародне кредитування і запозичення можна розглядати як особливий вид міжнародної торгівлі, що одержала назву «міжвременна торгівля».

На сучасному етапі практично 75% мігруючого між ПРС капіталу – це приватний капітал, і його обсяги ростуть. Приватні суб'єкти – корпорації, ТНК, банки, страхові й інвестиційні фонди. У міжнародній практиці приватний капітал часто вивозиться в підприємницькій формі, а державний капітал – у позичковій формі.