24

Тема 6 Короткострокове тактичне планування виробництва й операцій План:

6.1 Короткострокові плани в структурі процесу планування. Взаємозв'язок стратегічних, агрегатних та коротко­строкових планів

6.2 Система основних взаємозв’язків тактичних планів та процедура планування потреби в матеріалах (ППМ)

6.3 Короткострокові розклади, контроль, завантаження робочих центрів та визначення послідовності робіт

6.4 Розклади у повторювальному виробництві та в сервісних системах

6.1 Короткострокові плани в структурі процесу планування. Взаємозв'язок стратегічних, агрегатних та коротко­строкових планів

Виконаний у попередніх темах аналіз стратегічного та аг­регатного планування свідчить про те, що це досить складна та відповідальна процедура прийняття рішень. Математичні та евристичні моделі, в яких здійснюються спроби охопити всі сторони організаційних проблем, стають надто складними, щоб ними користувались менеджери. Щоб полегшити цей , процес і одночасно забезпечити чітке виконання рішень, про­блеми планування розділяють на частини відповідно до тра­диційних кроків їх ієрархічної послідовності.

Згідно з цим поділом передбачається, що вищий рівень ме­неджерів відпрацьовує стратегічні рішення про розміщення виробництва, вибір продукту, планування потужності (обсягу виробництва), ринки збуту тощо.

Цей рівень керівництва визначає, скажімо, скільки моде­лей автомобілів має виробляти кожний із заводів компанії. Але при цьому не вказується, які саме типорозміри, яку кількість тих чи інших моделей має виробити кожний із за­водів.

Ці проблеми відносяться до тактичних рішень, якими переймаються заводські менеджери середнього рівня. Ос­танні розробляють агрегатні плани, в яких (це відомо з попе­редньої теми) передбачається, скільки і що треба виробити та продати, яка кількість працівників потрібна, які запаси необхідні, які зовнішні потужності (субконтракта) варто за­лучити тощо. Тобто, через агрегатні плани здійснюється декомпозиція стратегії, доведення її до виробничого рівня у вигляді певних агрегатних величин — ряду тих чи інших груп виробів. Наприклад, скільки має бути вироблено моде­лей автомобілів, але не їх версій (дво-, чотири дверних) чи кольору (білого, зеленого); скільки виробити тонн сталі, але не її профілів тощо.

Наступним кроком розвитку („розгортання") стратегії фірми є процес дезагрегування, або перехід від агрегатного плану до більш конкретного, короткострокового тактичного планування поточної діяльності операційної системи.

При цьому за методами, що застосовуються в агрегатному плануванні, формується основний виробничий план (роз­клад) фірми. Цей план опирається на велику кількість вхідних даних, охоплюючи фінансові плани, споживчий по­пит, пропускну спроможність інженерних служб, можливості трудових ресурсів, коливання запасів, оцінку постачальників і т. ін.. Розгортання цього процесу можна подати схематично (схема 19).

Загальний розклад доводить рішення із завантаження (по­тужностей), проміжного планування через виробничі графіки до короткострокових періодів, конкретних призначень персо­налу, матеріалів та обладнання. Основними завданнями ко­роткострокових розкладів є:

Схема 19. Процес дезагрегування стратегії та основний виробничий план (розклад) фірми

1. мінімізація часу очікування покупця;

2. мінімізація часу виробничого процесу;

3. підтримання низьких рівнів запасів;

4. ефективне використання обладнання і персоналу тощо.

Добре відпрацьовані розклади мають бути простими, зро­зумілими, гнучкими, легко здійсненними та реалістичними.