5.2. Міграція підприємницького капіталу і її сучасні особливості

У залежності від цілей участі іноземного капіталу в господарській діяльності розрізняють 2 види вивозу підприємницького капіталу: прямі закордонні інвестиції (ПЗИ) і портфельні інвестиції.

Прямі закордонні інвестиції – це довгострокові закордонні вкладення капіталу, у результаті яких експортером капіталу організується чи ведеться виробництво на території, що приймає капітал.

Портфельні інвестиції – це форма вивозу капіталу шляхом його вкладення в цінні папери закордонних підприємств, що не дає інвесторам можливості безпосереднього контролю над їхньою діяльністю.

Про масштаби і напрямки міжнародного руху капіталу в сучасних умовах можна судити за даними, приведеним у таблиці.

(Таблиця 2.1.)

Міжнародний рух капіталів (у млрд. дол.)

	1990 рік		1995 рік
	увіз	вивіз	увіз	вивіз
Промислово розвиті країни ПЗИ ПІ	169,6 213,6	224,4 169,1	208,9 541,5	278,3 398,4
Країни, що розвиваються ПЗИ ПІ	31,6 22,5	10,9 17,3	107,5 42,2	19,0 11,4

Значні розміри міграції підприємницького капіталу з 60-х років утворять світовий ринок іноземних інвестицій, передумовами формування якого послужили зняття багатьма країнами обмеження на ведення операцій по експорті – імпорту капіталів, приватизація державних компаній і підприємств у ПРС (Західна Європа), РС (Латинська Америка), а також у колишніх соціалістичних.

Активність участі країни в даному ринку і готовність інвесторів до експорту капіталів у яку-небудь країну залежить від інвестиційного клімату в країні, що імпортує капітал.

Інвестиційний клімат являє собою сукупність економічних, політичних і соціальних факторів, що визначають ступінь ризику іноземних капіталовкладень і можливість їхнього ефективного використання в країні.

Інвестиційний клімат є комплексним поняттям і включає ряд параметрів: національне законодавство, економічні умови (спад, підйом), митний режим, валютну політику, темпи економічного росту, темпи інфляції, стабільність валютного курсу.

Найбільш сприятливий інвестиційний клімат, за даними кінця 90-х років, відзначався в країнах Південно-Східної Азії, і насамперед у Гонконгові (Сенгане), і в США, найменш сприятливий в Іракові.

Істотна частина ММК приходиться на ПЗИ. У статистику платіжного балансу МВФ і в інших міжнародних організаціях ПЗИ визнається усяке вкладення капіталів (шляхом чи кредитування придбання акцій), якщо інвестор чи розташовує одержує не менш 10% простих чи акцій голосів (для корпоративного підприємства) чи відповідний еквівалент власності (для некорпоративного підприємства). Таким чином, щоб стати прямим інвестором, суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності необов'язково мати контрольний пакет акцій.

Пряме інвестування не завжди пов’язано з безпосереднім рухом капіталу з країни в країну. Часто батьківська компанія засобу, необхідні для вкладення фізичного капіталу, одержує в самій приймаючій країні у виді кредиту, а свій внесок обмежує нематеріальними активами – торгової мазкий, виробничим і управлінським досвідом. Коли підприємство стає прибутковим, воно починає розвиватися за рахунок реінвестування прибутків.

Зі збільшенням в останнє десятиліття масштабів ПЗИ зв'язані виникнення і розвиток міжнародних корпорацій – великих компаній, що здійснюють інвестиції і мають філії і дочерні компанії в багатьох країнах світу. Міжнародні корпорації бувають двох основних видів – транснаціональні корпорації (ТНК), у яких головна компанія належить капіталу однієї країни і багатонаціональні корпорації (МНК), у яких головна компанія належить капіталу двох чи більш країн. Велика частина сучасних міжнародних корпорацій має форму ТНК. За даними ООН, кількість ТНК на початок 1998 року склало 40 тисяч і 280 тисяч філій. ТНК роблять 30% від ВНП країн з ринковою економікою, іноземні інвестиції ТНК оцінюються в більш 2 трлн. дол. Найбільш активними учасниками міжнародної інвестиційної діяльності є «Ройял Датч Шелл» (закордонні активи – 63,4 млрд. дол.); «Форд» (60,6 млрд. дол.); «Экссон» (57,6 млрд. долл.).

Крім динамічного росту числа інтернаціональні злиття і придбання фірм (капіталовкладення – 275 млрд. дол. – 79% сукупного обсягу ПЗИ) і розвитку ТНК, на сьогоднішній день процесу ММК характерні наступні тенденції й особливості:

1. динаміка експорту капіталу традиційно випереджає динаміку експорту товарів (до 90- м років – вивіз капіталу збільшився в 3,7 рази, вивіз товарів у 1,7 рази);

2. відбулося зрушення в галузевій структурі іноземних інвестицій від обробної промисловості і торгівлі до інвестицій у наукомісткі галузі і сферу послуг (більш 55%);

3. створюється система міжнародного регулювання закордонним інвестуванням (у рамках ОЭСР, міжнародних фінансових організацій, інтеграційних угруповань);

4. відбуваються зрушення в географії інвестування:

• переважає міграція підприємницького капіталу між ПРС (близько 60% світового імпорту ПЗИ);

• збільшується експорт підприємницького капіталу з ПРС у 18 країн Південно-Східної Азії, що розвиваються, і Латинської Америки з високим темпом економічного росту;

• збільшується обсяг іноземних інвестицій між РС;

• спостерігається повільний ріст іноземних інвестицій у країни з перехідною економікою, що зв'язано з наявної в цих країнах розвитий інфраструктурою, вільними виробничими потужностями, високим науково-технічним потенціалом, багатими природними ресурсами, дешевої і кваліфікованою робочою силою ( у 1997 році сума ПЗИ в Росії склала 6,2 млн. дол.; у 1999 році сума ПЗИ в Україні склала 754,8 млн. дол.).

Підприємницьку форму вивозу капталу по праву називають «другою економікою» у зв'язку з її безпосереднім зв'язком із процесами виробництва.