3.2. Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі

Митний тариф – це систематизований перелік мита, якими обкладаються товари при імпорті з даної країни.

Мито виконує роль податку.

По економічному змісті мита поділяються на:

• фіскальні, покликані збільшити доходи державного бюджету;

• протекціоністські, котрі використовуються з метою захисту деяких галузей національної промисловості від припливу іноземних товарів;

• преференційні ввізні мита для деяких товарів з визначених країн (без поширення на треті країни);

• пільгові, що вводяться для визначених країн з метою заохочення імпорту яких-небудь товарів;

• зрівняльні, тобто які доповнюють основні ввізні мита з метою вирівнювання цін імпортних товарів з цінами на товари національного виробництва;

• компенсаційні, котрі використовуються в тому випадку, якщо на імпортовані товари давалися державні субсидії при їхньому чи виробництві експорті країною-експортером;

• антидемпінгові – для протидії імпорту з тих країн, чий уряд представляло своїм підприємцям експортні премії (спрямовані проти заниження ціни експортного товару).

Митний тариф застосовується на національному рівні.

У союзі країн (наприклад ЄС)- єдиний митний тариф.

Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що містять перелік товарів, що розподіляються за відповідною схемою (розподіл по групах, розділам відповідно до визначених ознак, наприклад по галузях, за матеріалами, по призначенню, по ступені готовності і т.п.).

Найбільш розповсюджений класифікатор у міжнародній торгівлі – Гармонізована система опису і кодування товарів (з 01.01.1988р.).

Також Брюссельська митна номенклатура і Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН.

Мита, встановлені в митних тарифах, бувають наступних видів:

• адвалорні – стягнуті в процентному відношенні від ціни товару;

• специфічні – у виді визначеної грошової суми, стягнутої з ваги, чи обсягу штуки товару;

• змішані – одночасно й адвалорні і специфічні;

• сезонні – стягуються у визначений час року, наприклад, під час збирання врожаю.

Більше поширення на практиці одержали адвалорні мита.

У розвитих країнах рівень ставок митних тарифів = 6% (ЄС, США, Японія: на сировину: = 1.5%, на напівфабрикати = 6,2%, готові вироби = 7%).

У що розвиваються – =38-40%; ставки коливаються між 1- 100%. Переслідується мета захисту національної промисловості, сільськогосподарського виробництва.

Особливості конкуренції на різних поверхах ринку визначають ступінь тарифного захисту державою свого внутрішнього ринку.

Найменшого протекціонізму вимагають ринки базових ресурсів. Ринки напівфабрикатів захищаються в 2,5-3,5 рази сильніше, ніж внутрішні ринки сировини і палива. Найбільш чуттєві до зовнішньої конкуренції виробники готових виробів, тому ці ринки захищаються державою сильніше в 4,3- 7,8 разів, причому найбільшого захисту вимагають ринки транспортних засобів (автомобілі, авіаційна техніка, космічна техніка). До приклада: середній рівень ставок митних тарифів на сировину: США – 1,8%; ЄС – 1,6%; Японія – 6,1%; на напівфабрикати – 6,1%; 6,2%; 6,3%; готові вироби – 7,0; 7,0; 6,4 відповідно.

Величина митних ставок залежить від торгового режиму, що представляється країні. У міжнародній практиці розрізняють 3 можливих види торгових режимів.

1. Режим найбільшого сприяння – це нормальні умови торгівлі, при яких дана країна надає іншій країні такі ж умови, як і кожної з третіх країн. Це головний принцип, зареєстрований ГАТТ/ВТО, і країни – члени даної організації повинні його автоматично дотримувати.

2. Режим преференційної (пільгової) надається будь-яким країнам, але в основному що розвивається, і означає, що базове мито повинне бути для них зменшена до 50%. Даний режим уведений ГАТТ у 60-і роки.

3. Безмитний режим – це режим вільної торгівлі, що може надаватися будь-який стані, але згідно ООН, обов'язковий для 47 найменш розвитих держав (де ВНП на душу населення не більш 100 доларів у рік і питому вагу промисловості не більш 10%).