- •2. Цей Стандарт має застосовуватися всіма суб'єктами господарювання до всіх фінансових інструментів, за винятком:
- •4. Наведені нижче зобов'язання за позиками перебувають у межах сфери застосування цього Стандарту [Посилання: параграф в5 Вступу та параграфи ов15-оа20 Основи для висновків]:
- •9. Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають таке значення:
- •11. Вбудований похідний інструмент слід відокремлювати від основного контракту та обліковувати як похідний інструмент згідно з цим Стандартом, якщо і тільки якщо:
- •17. Суб'єктові господарювання слід припиняти визнання фінансового активу тоді і тільки тоді, коли:
- •18. Суб'єкт господарювання передає фінансовий актив, якщо і тільки якщо він:
- •20. Якщо суб'єкт господарювання передає фінансовий актив (див. Параграф 18), йому слід оцінити межі, в яких він зберігає всі ризики та винагороди від володіння фінансовим активом. У цьому випадку:
- •33. З метою подальшої оцінки визнані зміни в справедливій вартості переданого активу і
- •55. Прибуток або збиток, що виникає від зміни справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов'язання, яке не є частиною відносин хеджування (див. Параграфи 89-102), слід визнавати так:
- •86. Три типи відносин хеджування:
- •88. Відносини хєджування кваліфікуються для обліку хеджування згідно з параграфами 89-102, якщо і тільки якщо виконуються всі із наведених далі умов:
- •89. Якщо хеджування справедливої вартості протягом періоду відповідає умовам параграфа 88, його слід обліковувати так:
- •91. Суб'єктові господарювання слід припинити перспективно облік хеджування, визначений у параграфі 89, якщо:
- •95. Якщо хеджування грошових потоків відповідає протягом періоду умовам параграфа 88, його слід обліковувати так:
- •99. Суб'єктові господарювання слід прийняти а) або б) параграфа 98 як свою облікову політику і застосовувати її послідовно до всіх типів хеджування, яких стосується параграф 98.
- •101. За будь-якої з наведених далі обставин суб'єктові господарювання слід припинити перспективно облік хеджування, визначений у параграфах 95-100:
17. Суб'єктові господарювання слід припиняти визнання фінансового активу тоді і тільки тоді, коли:
а) строк дії контрактних прав на грошові потоки від фінансового активу закінчується,
або
б) він передає фінансовий актив (як зазначено в параграфах 18 та 19) і ця передача кваліфікується для припинення визнання відповідно до параграфа 20.
[Посилання:
параграфи КЗ36, КЗ51 та КЗ52;
параграф В11 Вступу;
параграфи ІПЗ, ІП4, ІП13, ІП14, ІП23 Та ІП24 Ілюстративних прикладів МСБО 32]
(Див. параграф 38 щодо регулярних продажів фінансових активів).
18. Суб'єкт господарювання передає фінансовий актив, якщо і тільки якщо він:
[Зв'язок із параграфом 20]
а) передає контрактні права на одержання грошових потоків від фінансового активу,
або3
б) зберігає контрактні права на одержання грошових потоків від фінансового активу, але бере на себе контрактне зобов'язання сплатити грошові потоки одному чи кільком одержувачам за угодою, яка відповідає умовам, наведеним у параграфі 19.
[Посилання:
параграфи КЗ36 та КЗ37
параграф В12 Вступу]
19. Якщо суб'єкт господарювання зберігає контрактні права на одержання грошових потоків від фінансового активу («первісний актив»), але бере на себе контрактне зобов'язання сплатити ці грошові потоки одному або кільком суб'єктам господарювання («кінцевим одержувачам»), то суб'єкт господарювання розглядає операцію як передачу фінансового активу, якщо і тільки якщо виконуються всі з наведених далі умов:
а) суб'єкт господарювання не має зобов'язання сплатити суми кінцевим одержувачам, поки він не інкасує еквівалентні суми від первісного активу. Короткострокові аванси суб'єкта господарювання із правом повного відшкодування позиченої суми плюс нараховані відсотки за ринковими ставками не порушують цієї умови;
3 [Новини КТМФЗ (листопад 2005 р.): МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка - збереження прав обслуговування». КТМФЗ просили надати керівництво, чи перестане відповідати визначенню передачі грошових потоків у розумінні параграфа 18 а) МСБО 39 угода, згідно з якою суб'єкт господарювання передав контрактні права одержувати грошові потоки від фінансового активу, але подовжує надавати обслуговування переданого активу. КТМФЗ зазначив, що параграф 18 а) привертає основну увагу до того, чи передав суб'єкт господарювання контрактні права одержувати грошові потоки від фінансового активу. На визначення того, чи були передані контрактні права одержувати грошові потоки, не впливає сторона, яка передає і зберігає роль агента щодо управління інкасацією та розподілом грошових потоків. Тому збереження прав обслуговування суб'єктом господарювання, який передає фінансовий актив, само собою не спричиняє те, ш° передача перестає відповідати вимозі в параграфі 18 а) МСБО 39. КТМФЗ прийняв рішення не додавати це питання до порядку денного, оскільки він не очікує, що виникнуть значні розбіжності на практиці.]
б) умови контракту про передачу забороняють суб'єктові господарювання продавати або заставляти первісний актив, окрім забезпечення кінцевим одержувачам зобов'язання сплатити грошові потоки;
в) суб'єкт господарювання має зобов'язання передати будь-які грошові потоки, які він інкасує за дорученням кінцевих одержувачів, без суттєвої затримки. Крім того, суб'єкт господарювання не має права повторно інвестувати такі грошові потоки, за винятком інвестицій грошовими коштами або еквівалентами грошових коштів (як визначено в МСБО 7 «Звіти про рух грошових коштів») протягом короткого періоду погашення від дати інкасації до дати необхідного переведення кінцевим одержувачам, та відсоток, зароблений за такими інвестиціями, переходить до кінцевих одержувачів4.
[Посилання:
параграф КЗ38;
параграфи ОВ54-ОВ64 Основи для висновків]