Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39

Фінансові інструменти: визнання та оцінка

Мета

1. Метою цього Стандарту є визначення принципів визнання та оцінювання фінансових активів, фінансових зобов'язань та деяких контрактів на придбання чи продаж нефінансових статей. Вимоги до подання інформації про фінансові інструменти встановлено в МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання». Вимоги до розкриття інформації про фінансові інструменти встановлено в МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття».

Сфера застосування

2. Цей Стандарт має застосовуватися всіма суб'єктами господарювання до всіх фінансових інструментів, за винятком:

а) тих часток у дочірніх, асоційованих і спільних підприємствах, що їх обліковують за МСБО 27 «Консолідовані й окремі фінансові звіти», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» або МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах». Проте суб'єктам господарювання слід застосовувати цей Стандарт до часток у дочірньому, асоційованому чи спільному підприємстві, які відповідно до МСБО 27, МСБО 28 або МСБО 31 обліковуються згідно з цим Стандартом. Суб'єктам господарювання слід застосовувати цей Стандарт до похідних інструментів [Посилання: параграф 9] за частками у дочірньому, асоційованому чи спільному підприємстві, якщо похідний інструмент не відповідає визначенню інструмента власного капіталу суб'єкта господарювання в МСБО 32.

[Посилання: параграф 11 МСБО 32]

[Посилання: параграф КЗЗ],

б) прав та зобов'язань за угодами про оренду, до яких застосовується МСБО 17 «Оренда».

Однак:

і) дебіторська заборгованість за угодою про оренду, визнана орендодавцем, підлягає дії положень цього Стандарту про припинення визнання (див. параграфи 15-37, 58, 59, 63-65 та параграфи КЗ36-КЗ52 і КЗ84-КЗ93 Додатка А);

іі) кредиторська заборгованість за угодою про фінансову оренду» визнана орендарем, підлягає дії положень про припинення визнання цього Стандарту (див. параграфи 39-42 та параграфи КЗ57-КЗ63 Додатка А);

ііі) похідні інструменти, вбудовані в угоди про оренду, підлягають дії положень про вбудовані похідні інструменти цього Стандарту (див. параграфи 10-13 та параграфи КЗ27-КЗ33 Додатка А);

в) прав та зобов'язань працедавців за програмами пенсійного забезпечення працівників, до яких застосовується МСБО 19 «Виплати працівникам»;

г) фінансових інструментів, випущених суб'єктом господарювання, які відповідають визначенню інструмента власного капіталу в МСБО 32 (включаючи опціони і варанти) [Посилання: параграф 11 МСБО 32]. Проте утримувачеві таких інструментів власного капіталу слід застосовувати цей Стандарт до цих інструментів, якщо вони не відповідають винятку, описаному вище в а);

ґ) прав та зобов'язань за страховим контрактом, що виникають згідно з і), як визначено в МСФЗ 4 «Страхові контракти», крім прав та зобов'язань емітента, що виникають за страховим контрактом, які відповідають визначенню контракту фінансової гарантії в параграфі 9, або іі) за контрактом у межах сфери застосування МСФЗ 4, оскільки він містить умову дискреційної участі. Проте цей Стандарт застосовується до похідного інструмента, вбудованого в такий контракт в межах сфери застосування МСФЗ 4, якщо похідний інструмент сам не є контрактом у межах сфери застосування МСФЗ 4 (див. параграфи 10-13 та параграфи К327-КЗ33 Додатка А до цього Стандарту). До того ж, якщо емітент контрактів про фінансові гарантії попередньо чітко зазначав, що він вважає такі контракти страховими контрактами і застосовував облік, прийнятний для страхових контрактів, емітент може обрати, чи застосовувати цей Стандарт, чи МСФЗ 4 до таких контрактів про фінансові гарантії (див. параграфи КЗ4 та КЗ4А). Емітент може обирати, чи застосовувати цей вибір до кожного окремого контракту (див. параграфи КЗ4 та КЗ4А), але вибір для кожного контракту є нескасовним;

[Також посилання:

параграф 9;

параграф В6 Вступу;

параграфи ОВ21-ОВ23Ґ Основи для висновків;

параграфи 2-12 МСФЗ 4;

параграф ВЗ Вступу до МСФЗ 4;

параграфи ОВ11-ОВ62 Основи для висновків до МСФЗ 4;

параграфи К31-К35 Керівництва із запровадження МСФЗ 4]

д) контрактів про непередбачене відшкодування при об'єднанні бізнесу (див. МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу»). Цей виняток застосовується лише до покупця;

є) контрактів між покупцем та продавцем при об'єднанні бізнесу, на придбання або продаж об'єкта придбання на майбутню дату;

є) зобов'язань за позиками за винятком зазначених у параграфі 4. Емітентові зобов'язання за позиками слід застосовувати МСБО 37 до зобов'язань за позиками, які не входять до сфери застосування цього Стандарту. Проте зобов'язання за позиками підлягають дії положень цього Стандарту про припинення визнання (див. параграфи 15-42 та параграфи К336-К363 Додатка А);

[Посилання:

параграф 4;

параграф В5 Вступу;

параграфи ОВ15-ОВ20 Основи для висновків]

і) фінансових інструментів, контрактів та зобов'язань за операціями, платіж за якими здійснюється на основі акцій, до яких застосовується МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій», за винятком контрактів у межах сфери застосування параграфів 5-7 цього Стандарту (до яких застосовується цей Стандарт);

ї) прав на платежі для відшкодування видатків суб'єкта господарювання, які йому потрібно зробити, щоби погасити зобов'язання, яке він визнає забезпеченням відповідно до МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи», або на які в одному з попередніх періодів він визнав забезпечення відповідно до МСБО 37.

[Посилання: параграф К32]

3. [Вилучено]