- •Історія української культури
- •Передмова
- •Розділ 1 проблемне поле історії культури
- •1.1. Місце історії культури у генезі культурологічного знання
- •1.2. Історія культури у структурі суміжних дисциплін
- •1.3. Визначення терміну «культура». Культура та природа
- •1.4. Культура і цивілізація
- •1.5. Функції культури
- •1.6. Різновиди класифікації культур
- •1.7. Методологічні підходи до розуміння природи культури
- •1.8. Єдність і локальність культурно-історичного процесу
- •1.9. Вітчизняна та зарубіжна культурографія
- •Розділ 2 теоретичні проблеми етнокультури
- •2.1. Культурно-історична динаміка етнічних спільнот: плем'я, народність і нація
- •2.2. Різноманіття ознак етносу. Етнос і раса
- •2.3. Чинники формування та буття етносу
- •2.4. Специфіка етнокультурних цінностей
- •2.5. Традиція як підґрунтя етнокульутри. Ритуал, обряд, звичай
- •2.6. Проблема трансляції культури в етносах різних типів
- •2.7. Національне і загальнолюдське в культурі та бутті етносу
- •Розділ 3 джерела формування української культури
- •3.1. Архаїчні культури на території україни
- •3.2. Скіфські культурні джерела
- •3.3. Антична епоха
- •3.3.1. Загальна характеристика культури античності
- •3.3.2. Музика античних держав
- •Розділ 4 культура київської русі
- •4.1. Загальна характеристика періоду київської русі
- •4.2. Особливості розвитку культури київської русі
- •4.3. Джерела вивчення культури київської русі
- •4.4. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури
- •4.5. Писемність і освіта
- •4.6. Наукові знання
- •4.7. Мистецтво
- •4.8. Музичні надбання старокиївської культури
- •Розділ 5 українська культура в епоху відродження та реформації (XIV—XVII ст.)
- •5.1. Діалог та взаємодія національних культур в речі посполитій
- •5.2. Утвердження бароко в українській архітектурі та мистецтві
- •5.3. Формування освіти
- •5.4. Література
- •5.5. Музика відродження та бароко
- •Розділ 6 культурне життя україни в епоху просвітництва
- •6.1. Світоглядні засади епохи просвітництва
- •6.2. Становлення освітньої системи на україні
- •6.3. Стильові і жанрові особливості архітектури та образотворчого мистецтва XVIII ст.
- •6.4. Українська література
- •6.5. Музичне життя україни
- •Список рекомендованої літератури до 6 розділу
- •Розділ 7 українська культура XIX ст.
- •7.1. Соціокультурні перетворення XIX ст.
- •7.2. Художня культура україни XIX ст.
- •7.3. Музика XIX ст.
- •Розділ 8 українська культура XX століття
- •8.1. Українська культура початку XX ст.
- •8.2. Національно-культурне піднесення 20—30-х років
- •8.3. Українська культура в час другої світової війни
- •8.4. Українська культура повоєнного періоду та 50—90-х рр.
- •8.5. Музична культура XX ст.
- •Розділ 9 національно-культурне відродження та культура україни на сучасному етапі
- •9.1. Культурні процеси в україні після здобуття незалежності
- •9.2. Сучасний стан розвитку культури
- •Список рекомендованої літератури до 9 розділу
- •Розділ 10 культурно-суспільне життя української діаспори
- •10.1. Глобалізаційні процеси у суспільстві
- •10.2. Етнічна ідентичність
- •10.3. Специфіка формування української діаспори
- •10.4. Духовна консолідація українців у діаспорі
- •10.5. Збереження етнонаціональної культури українцями в діаспорі
- •10.6. Художня культура української діаспори
- •Список рекомендованої літератури до 10 розділу
- •Іменний покажчик
- •Предметний покжчик
- •Теми рефератів
- •Питання до самоконтролю
- •Словник
2.7. Національне і загальнолюдське в культурі та бутті етносу
Свідомість члена будь-якого етносу має в основі загальнолюдське. Ще в XVII сторіччі це відчуття чудово висловив Джон Донн: «Смерть кожної людини применшує й мене, тому ЩО я єдиний з усім Людством, а тому не запитуй ніколи, за ким дзвонить дзвін: він дзвонить за тобою».
Але в кожному конкретному етносі загальнолюдське переломлюється через призму його ментальності, а також властивих народу й епосі цінностей. Багато із цих цінностей є визначальними для великої кількості народів, але відношення до них трансформується залежно від того, у якому етносі й у який час живе людина. Те ж стосується й визначальних рис характеру членів різних етносів — і мужність, і патріотизм, і цілеспрямованість є рисами загальнолюдськими. Отже, коли ми говоримо про національне, мова йде не про монопольне володіння якою-небудь етнічною спільнотою тією або іншою із цих рис, а лише про відмінність між окремими народами у формах і стилі її прояву, що залежать від специфіки соціально-економічних, релігійних, географічних та інших умов існування, а також — значною мірою — від ментальності членів даного етносу.
Загальнолюдське проявляється й у самій природі культури як діяльності, межі якої задаються архетипічно зумовленою «організацією» людини, з одного боку, і історично зумовленим характером середовища й епохи, з іншого. У рамках цих меж є величезна кількість варіантів і способів, якими може здійснюватися той або інший вид діяльності, причому чільний спосіб його реалізації є своєрідним маркером певного народу і його культури. Навіть V такому,
видалося б, повністю детермінованому біологічними потребами людини виді діяльності, як дихання, можна виявити регіональну культурну специфіку (наприклад, хатха-йога).
Сфери культури загальнолюдські по-різному: серед них існують практично інтернаціональні (наука, техніка) і майже суто національні (усе, що пов'язане з народною творчістю). Але, якщо придивитися, ми побачимо деяку умовність цього поділу. З одного боку, навіть в галузі верстатобудування можна виділити відмінності, що тяжіють до певних національних «шкіл» — англійської, американської, японської — що правда, ці відмінності стосуються не стільки технології, скільки дизайну й компонування. З іншого, сама народна творчість багато в чому ґрунтується на тих засадах і ціннісних орієнтирах, які тяжіють до загальнолюдського — на засадах любові, вірності, зради, чвари тощо.
Будь-яка загальнолюдська проблема має різне значення в історичному житті різних народів. Для одного народу на певному етапі його буття найболючишими є питання, пов'язані з екологією (як для багатьох сучасних північних народностей), для іншого — проблема взаємин національних і расових меншин (це притаманно багатонаціональним державам) тощо 3 іншого боку, ті ж проблеми, нехай і меншою мірою, хвилюють також інші народи. У цьому причина того успіху, який на Заході мав фільм не українця за походженням С. Параджанова «Тіні забутих предків».
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Д02 РОЗДІЛУ
1. Культурологія / [Гриценко Т. Б., Мельничук Т. Ф., Сироватський С. А. та ін.] / за ред. Гриценко Т. Б. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 392 с.
2. Гриценко В. Людина і культура: Навч. Посіб. — К.: 2000. — 368 с.
3. Історія світової культури / Ред. Левчук Л. Т. — К. 2008. — 250 с.
4. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко. — К: Знання, 2004. — 567 с.
5. Культурология: XX век: Словарь. — СПб.: Университетская книга, 1997.
6. Теоретическая культурология. — М, 2005., 624 с.