2.5. Методи аналізу розміщення продуктивних сил та рівня економічного розвитку регіонів

У нинішніх умовах в Україні забезпечення раціонального розміщення продуктивних сил стало однією з найважливіших економічних проблем. Надмірна концентрація промисловості із забруднюючими природне середовище технологічними процесами у багатьох районах країни вступає в протиріччя з чисельністю населення та середовищем його проживання. Розміщення виробничих комплексів і об’єктів соціальної інфраструктури потребує економічного обґрунтування, що можливо лише з використанням економічних методів досліджень.

Економічні методи – це способи визначення дійсності і встановлення істини. Науковими методи можна вважати тоді, коли вони забезпечують розкриття сутності процесів, що відбуваються у певних умовах.

В економічній практиці використовується ціла система як традиційних, так і нових методів дослідження. Нескладні розрахунки виробництва продукції та її споживання здійснюються традиційними методами, складні розрахунки – новими (інноваційними) методами.

До традиційних методів аналізу розміщення продуктивних сил відносяться такі.

Порівняльний метод аналізу статистичних даних і основних економічних показників. За його допомогою визначається місце галузі серед інших галузей регіону чи певної місцевості, вивчення конкретного підприємства й аналіз його господарської діяльності.

Групування економічних показників дає можливість визначити, які підприємства, райони виробляють певну кількість продукції в розрахунку на особу, площу, величину затрат на одиницю площі, продукції та ін. Цей показник використовується в основному при підведенні підсумків роботи за необхідний період.

Метод техніко-економічних розрахунків застосовуються на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств і територіального розвитку виробництва. При цьому розраховуються розміри витрат на виробництво одиниці продукції та на загальний (річний) обсяг її випуску. Такі показники визначаються як у натуральному, так і у вартісному обчисленні залежно від поставленої мети. Причому розрахунки проводяться за витратами матеріалів, енергії, коштів, праці, транспортних послуг та ін.

Балансовий метод використовують при визначенні обсягів виробництва продукції, забезпечення основними й оборотними фондами, трудовими ресурсами. Особливо широко використовується цей метод при вирішенні питань раціонального використання ресурсів. Балансові розрахунки проводяться у розрізі підприємств і регіонів. З допомогою розроблених балансів можна визначити забезпечення певними видами ресурсів в необхідній кількості, а при нестачі передбачити джерела поповнення.

Нормативний метод сприяє проведенню достовірних розрахунків. Нормативи, які закладаються в проектні розрахунки, повинні бути науково обґрунтованими та зорієнтованими на впровадження ресурсозберігаючих технологій, раціональне використання ресурсів, застосування найновіших досягнень науки і техніки.

Картографічний метод дає можливість наочно показати місце розташування окремих підприємств чи виробництв, що дає можливість визначати відстань до них, яка потрібна при розрахунках витрат на перевезення вантажів та пасажирів, визначення витрат пального та розрахунку тарифів на транспортні послуги.

До нових методів відносяться економіко-математичні методи, за допомогою яких здійснюється одержання й обробка інформації з використанням обчислювальної техніки. Це сприяє отриманню достовірних даних, дає можливість визначити зв’язок і закономірності при розміщенні виробництв на окремих територіях і регіонах.

До таких методів відносяться:

– метод математичного моделювання – його застосування дає можливість створити систему взаємопов’язаних моделей, які дозволяють використовувати результати вихідної інформації для прийняття найбільш раціональних рішень при розміщенні продуктивних сил;

– метод математичного програмування – він застосовується для вирішення завдань обґрунтування розміщення виробничих і соціально-побутових об’єктів, причому за основу при оптимізації моделі розміщення виробництва приймається мінімум витрат на виробництво, а обмеженням є наявна матеріальна база, потреба у певному виді продукції, обсяги її випуску, наявність сировини, палива та матеріалів.