Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема БО 07.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
05.12.2018
Размер:
98.82 Кб
Скачать

11

Тема 7 операції банків з платіжними картками

7.1. Сутність та основні види платіжних карток

7.2. Емісія, еквайрінг та операції із застосуванням платіжних карток

7.3. Розрахунки з використанням платіжних карток

7.4. Національна система масових електронних платежів

7.1. Сутність та основні види платіжних карток

У сучасних умовах швидко набувають поширення розрахунки за допомогою платіжних карток. Ця форма розрахунків є вигідною для всіх основних учасників: власників карток, банків-емітентів, підприємств торгівлі або сфери послуг, банків-еквайрів.

Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна картка є засобом безготівкових розрахунків, отримання кредиту та готівки.

Існують різні види платіжних карток, які можна класифікувати за багатьма ознаками, зокрема за механізмом розрахунків, функціональними характеристиками та технологічними особливостями тощо (рис. 7.1).

За механізмом розрахунків виділяють двосторонні та багатосторонні карткові системи.

Двосторонні системи виникли на підставі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використовувати їх для купівлі товарів у замкнених мережах, які контролюються емітентом карток (універмаги, бензоколонки тощо).

Багатосторонні системи очолюють національні асоціації банківських карток, а також компанії, які виготовляють картки туризму та розваг, надають власникам карток можливість купувати товари у різних торговельників і організацій сервісу, що визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем дають змогу також отримувати касові аванси, користуватись автоматами для зняття готівки з банківського рахунка та ін.

За функціональними характеристиками виділяють кредитні і дебетові картки.

Кредитні картки пов’язані з відкриттям у банку кредитної лінії, що дає змогу власнику картки користуватися кредитом під час купівлі товарів і оплати послуг, а також отримувати готівкову позику.

Кредитні картки можуть бути банківськими чи картками туризму та розваг.

Банківські кредитні картки використовуються для оплати за товари чи певні послуги з використанням банківського кредиту чи для отримання авансу в готівковій формі. Як правило, клієнт користується кредитом без сплати відсотків протягом місяця.

Рис. 7.1 – Класифікація платіжних карток

Перед тим, як видати кредитну картку, відповідальний працівник банку вивчає кредитоспроможність клієнтів і тільки після цього визначає, чи можливо реалізувати кредитну картку конкретному клієнту й якого розміру ліміт кредитної лінії йому встановити.

Кредитні картки відповідно до власників бувають індивідуальними та корпоративними. Індивідуальні картки поділяються на стандартні й золоті. Золоті картки надаються лише клієнтам з високим і стабільним рівнем доходів.

Дебетова картка – це картка, для якої відкривається спеціальний картковий рахунок, де зберігається певна сума (якою обмежені розрахунки за карткою). Дебетна картка надає клієнту зручності при проведенні безготівкових платежів, отриманні готівки, управлінні рахунком. Вона не дає змоги оплачувати покупки за відсутності коштів на рахунку клієнта. Винятком є лише ті випадки, коли клієнт має поточний рахунок з можливістю овердрафту. Тоді за дебетною карткою можливе отримання позики в межах дозволеного овердрафту за рахунком.

Дебетові картки можуть використовуватись для: отримання готівки через банкомат, отримання грошей у відділенні банку з рахунка клієнта, сплати за послуги чи товари у торговельних закладах тощо.

За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів: з магнітною смугою та із вбудованою мікросхемою (chip card – «чип-картка», smart card – «смарт-картка», memory card – «розумна» або «інтелектуальна картка», «мікропроцесорна картка», «багатоцільова» або «багатофункціональна картка»).

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні у банківських автоматах та електронних терміналах торговельних закладів. Ці дані містять:

– банківські реквізити власника картки (ім’я та прізвище, адреса, код банку і відділення, номер рахунка);

– термін дії картки;

– максимальну суму, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів з рахунка.

Важливим елементом інформації, записаної на магнітній смузі, є персональний ідентифікаційний номер (PIN – Personal Identification Number). Цей номер (код) має бути відомий тільки власнику картки, і він набирає його за допомогою спеціальної клавіатури банкомата чи термінала. Коли картка вводиться у зчитувальний пристрій банкомату чи терміналу, набраний код порівнюється з PIN-кодом на магнітній стрічці, і, якщо вони збігаються, то відкривається доступ до комунікаційної мережі для передавання команд щодо виконання платежу: власник набирає інформацію про стан рахунка, а потім суму платежу, яка передається до банку, що веде його рахунок, з якого вона списується та переводиться на рахунок одержувача (продавця товарів чи послуг) або видається готівкою з банкомата. Якщо вони не збігаються, то власнику надається можливість здійснити ще кілька спроб набору PIN-коду. Потім картка вилучається (заблоковується).

Картки з мікросхемою (смарт-картки) мають вбудовану мікросхему (чіп), що складається із запам’ятовувальних пристроїв для збереження інформації та процесора, який є складовою комп’ютера і здатний обробляти інформацію, записану в запам’ятовувальних пристроях. Збільшений таким чином обсяг пам’яті карки дає змогу зберігати та використовувати інформацію про її власника, банківський рахунок клієнта, а також про останні операції з використанням картки (близько 200).

Всі платіжні картки, призначені для розрахунків, можуть поділятися на індивідуальні і корпоративні (бізнес-картки).

Банки видають індивідуальні картки приватним особам: своїм платоспроможним клієнтам, а також іншим особам після аналізу «кредитної історії» останніх і відкриття їм поточного (карткового) рахунка у банку або внесення депозиту.

Корпоративні картки видаються юридичним особам під їх гарантії і забезпечення також після аналізу платоспроможності юридичної особи. Користуватися корпоративними картками можуть співробітники організації, яка отримала картку. Їм відкриваються персональні рахунки, пов’язані з корпоративним картковим рахунком. Відповідальність перед банком за корпоративним картковим рахунком несе організація, а не власники індивідуальних корпоративних карток.

У сфері грошового обороту платіжні картки є одним з прогресивних засобів організації безготівкових розрахунків.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.