2.4. Територіальна організація продуктивних сил України

До встановлення незалежності в Україні економічне районування ґрунтувалося на інтересах СРСР. Тоді територія нашої держави умовно була поділена на 3 економічні райони: Донецько-Придніпровський, Південно-Західний та Південний.

Декларація про державний суверенітет України та визнання її як самостійної держави поклали початок новому етапу державного будівництва. Серед комплексу проблем виникло питання реформації територіально-адміністративного устрою і приведення його у відповідність з новими економічними процесами та етнокультурними особливостями.

Після встановлення незалежності Національна академія наук отримала завдання на розробку проекту територіального районування.

Так, у 1993 р. В.Л. Поповкін у праці «Регіонально-цілісний підхід в економіці» обґрунтував поділ України на п’ять макрорайонів, а саме:

– Центрально-Український (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області);

– Донбас і Нижнє Придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області);

– Слобідська Україна (Харківська, Сумська і Полтавська області);

– Придніпровський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області);

– Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області).

М. Л. ІІістун пропонував поділити Україну на 9 економічних районів:

– Донецький (Донецька і Луганська області);

– Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

– Київський (Київська, Чернігівська, Черкаська області);

– Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

– Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

– Волинський (Волинська, Житомирська, Рівненська області);

– Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області);

– Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області);

– Кримський (Автономна Республіка Крим).

Також на 9 економічних районів пропонував поділити Україну і вчений-географ Ф.Д. Заставний, а саме:

– Донецький (Донецька і Луганська області);

– Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька області);

– Центрально-Поліський (Київська, Чернігівська і Житомирська області);

– Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

– Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області);

– Центрально-Український (Черкаська і Кіровоградська області);

– Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області);

– Західно-Поліський (Волинська і Рівненська області);

– Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області).

Радою по розвитку продуктивних сил НАН України у 1995 р. також запропоновано поділити Україну на 9 економічних районів, а саме:

– Донецький (Донецька і Луганська області);

– Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька області);

– Північно-Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

– Столичний (Київська, Чернігівська і Житомирська області);

– Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області);

– Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області);

– Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області);

– Центрально-Український (Черкаська і Кіровоградська області);

– Волинський (Волинська і Рівненська області).

Таким чином, різні автори підходять до економічного районування України по-своєму, але наявність багатьох проектів свідчить про те, що така необхідність існує і його потрібно буде проводити. А поки що в Україні діє адміністративне районування. У складі держави є Автономна Республіка Крим, 24 області, два міста республіканського підпорядкування – Київ та Севастополь, 490 районних центрів та 178 районів у містах.

Враховуючи необхідність здійснення державної регіональної економічної політики, Кабінет Міністрів України у 1998 р. вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики», в якому пропонується мережа економічних районів України в такому складі:

– Донецький (Донецька і Луганська області);

– Придніпровський (Дніпропетровська, Кіровоградська і Запорізька області);

– Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

– Центральний (Київська, Черкаська області та м. Київ);

– Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);

– Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області);

– Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області);

– Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області).

У січні 2005 р. у складі Кабінету Міністрів України було введено посаду віце-прем’єр-міністра по проведенню адміністративної реформи. Робота у цьому напрямку ведеться і з часом буде проведено адміністративне районування, адже у розділі «Адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування» програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» передбачено такі рівні адміністративного устрою: регіон, район, громада.