- •1. Об'єкт, предмет і головні завдання геополітики.
- •1. Об'єкт, предмет і головні завдання геополітики.
- •2. Функції геополітики.
- •3. Методи геополітичної науки.
- •4. Структура та рівні геополітики.
- •5. Геополітика в системі суспільних наук, зв'язок з іншими науками.
- •6. Географічний детермінізм у геополітиці.
- •7. Історичні та теоретичні передумови виникнення класичної геополітики.
- •8. Поняття про геополітичні атрибути, геополітичний потенціал та геополітичний статус держави.
- •9. Дефініція геополітики та основні підходи до її визначення.
- •10. Геополітика та політична географія: спільне і відмінне.
- •11. Сутність і значення геополітичного прогнозування.
- •12. Сила і могутність держави як категорії геополітики.
- •13. Баланс сил як поняття геополітики. Зміст та різновиди балансу сил.
- •15. Глобалістські концепції світового порядку Римського клубу.
- •17. Геополітичні погляди с.Коена.
- •19. Простір і територія як категорії геополітики: сутність та співвідношення. '
- •1) Простір і територія як категорії геополітики: сутність та співвідношення
- •20. Поняття гегемонії та основні етапи становлення гегемона.
- •21. Контроль над простором як категорія геополітики: зміст та різновиди.
- •22. Геополітична та геоекономічна роль рф у регіоні та світі.
- •23. Геополітичні та геоекономічні інтереси Китаю.
- •24. Геополітичні та геоекономічні інтереси Японії.
- •25. Геополітичні та геоекономічні інтереси Індії.
- •26. Геополітичні та геоекономічні інтереси Туреччини
- •29. Національний інтерес як категорія геополітики: зміст та основні класифікації.
- •30. Особливості та представники англійської школи геополітики.
- •31. Суб'єкти геоекономіки та особливості геоекономічної стратегії держав.
- •32. Локальні і регіональні війни в сучасному світі та їх геополітичне значення.
- •33. Теорія морської могутності а.Мехена та її вплив на зовнішню політику сша.
- •34. Французька школа геополітики: еволюція та представники.
- •II. Теорія життєвого простору (Ганс Брім, Генріх Замден)
- •III. Теорія географічного роздвоєння світу (Карл Шміт, „Планетарна напруга між сходом і заходом: протистояння землі і моря”, „Земля і море”).
- •36. Ідеологічна природа геополітики.
- •37. Американська геополітика: основні ідеї і представники.
- •38. Геополітичні погляди к.Гаусгофера.
- •39. Євразійство і неоєвразійство: передумови виникнення та основні положення.
- •Організація євразійців
- •Культурологічна доктрина
- •Сучасне неоєвразійство в Росії
- •40. Основні етапи розвитку геополітики.
- •Становление геополитической науки
- •Эпоха классической геополітики
- •Развитие геополитики в 1930-1990 гг.
- •4. Современная геополитика
- •41. Японська геополітика: основні ідеї та практична реалізація.
- •42. Особливості формування та загрози для сучасного світового порядку.
- •45. Поняття, складові та рівні організації світового порядку. Світовий та міжнародний порядок.
- •46. Особливості геополітичних поглядів ж.Атталі.
- •47. Геополітичне положення держави і його характеристики.
- •49. Державна територія як поняття сучасної геополітики.
- •50. Державний кордон як поняття геополітики: дефініція, різновиди, значення.
- •51. Національна безпека держави та її геополітичні чинники. Національна безпека: концепція та геополітичні чинники
- •52. Геополітичні погляди р.Челлена.
- •53. Зміст, різновиди і типи реалізації геостратегії.
- •54. Геополітична ситуація на пострадянському просторі.
- •55. Роль Європи у світових політичних й економічних процесах та основні сценарії її майбутнього.
- •56. Основні чинники трансформації світового порядку за ж.Бодуеном і о.Тоффлером.
- •57. Геополітичні інтереси держави та механізми їх реалізації.
- •58. Геополітична схема світу у концепції г.Маккіндера. Зміст другої концепції г.Маккіндера.
- •59. Сучасні російські геополітичні доктрини.
- •60. Геоекономічна система світового устрою о.Неклесси.
- •61. Держава як суб'єкт геоекономіки та особливості її геоекономічної стратегії.
- •64. Геополітична схема світу у концепції н.Спайкмена.
- •66. Геополітичні та геоекономічні інтереси Німеччини.
- •67. Геополітичні та геоекономічні інтереси Франції.
- •68. Поняття та різновиди геополітичного поля.
- •69. Циклічність розвитку владних відносин на світовій арені.
- •70. Геополітичні погляди п.Відаля де ля Блаша.
- •71. Основні положення та представники атлантизму.
- •72. Зміст геоекономіки і становлення її як окремого теоретичного напряму.
- •73. Основні методи геоекономіки.
- •76. Геополітична концепція мондіалізму та її варіанти.
- •78. Поняття про геополітичний простір та його учасників.
- •79. Сучасна геополітична ситуація на Близькому і Середньому Сході.
- •80. Геополітична модель світового порядку з.Бжезінського.
- •81. Геоекономіка-геополітика-геостратегія: співвідношення та взаємозв'язок.
- •82. Концепція світового порядку г. Кіссінджера.
- •83. Довгі цикли розвитку світової геополітики Дж.Модельского і в.Томпсона.
- •84. Цивілізаційна модель світового порядку с.Гантінгтона.
- •88. Особливості становлення та розвитку української геополітичної думки.
- •89. Геополітичні та геоекономічні інтереси сша в сучасному світі.
- •90. Геополітична ідея - геополітична концепція - геополітична доктрина: співвідношення та взаємозв'язок.
- •91. Сучасна геополітична ситуація в Східній та Південно-Східній Азії.
- •94. "Органічна школа" ф. Ратцеля. Поняття життєвого простору та закони розширення життєвого простору.
- •96. Основні моделі світового порядку.
- •97. Проблема озброєння і роззброєння: глобальний та регіональний аспекти.
- •98. Геополітичні погляди п.Кеннеді та п.Тейлора.
13. Баланс сил як поняття геополітики. Зміст та різновиди балансу сил.
Термін “баланс сил” має 3 значення:
1. Функціональний закон системи міжнародних відносин, що властивий всім її історичним станам. Каплан: сам термін є тривіальним, бо кожна система міжнародних відносин має баланс сил.
2. Зовнішньополітична діяльність держав, спрямована на підтримку чи відновлення рівноваги політика «балансу сил». Арон: якщо політика могутності означає, що держави не визнають ні арбітра, ні суду, ані закону, вищих за свою волю і завдячують існуванню та безпеці лише собі або союзникам, політика балансу сил передбачає, що жодна держава не може нав'язати іншим волю за винятком, коли володіє настільки могутніми ресурсами, що суперники наперед визнають марність опору;
3. Концептуальний вираз стану системної рівноваги у свідомості теоретиків і практиків міжнародних відносин у форми різних концепцій рівноваги, доктрин, теорій.
Арон: політика рівноваги диктується тим, що державам, які хочуть зберегти незалежність, треба бути обачними не опинитися в залежності від держави, що матиме засоби диктату, яким неможливо чинити опір. Тому політика рівноваги зводиться до маневрів, спрямованих, щоб перешкодити одній державі зібрати сили, які б перевищували сили її суперників, об’єднаних в коаліцію. Розрізняють політику:
Багатополярної рівноваги сукупність правил поведінки, які випливають з небажання держав об’єднатися у вселенській монархії. Держава, яка їх дотримується, діє як національний актор актор, що прагне посилити вплив, але не на стільки, щоб перетворитися на наднаціонального актора. (Каплан):
o Діяти заради розширення своїх можливостей, але краще шляхом переговорів, аніж війни
o Краще воювати, ніж позбавитись можливості розширитися.
o Краще зупинити війну, аніж повністю знищити одного з основних національних акторів.
o діяти проти будь-якої коаліції чи одиничного автора, якщо вони прагнуть домінування стосовно інших акторів системи.
o діяти проти авторів, які підтримують наднаціональні організаційні принципи
o дозволяти тим із основних національних акторів, які були переможені чи обмежені в діях, знову залучатися до системи й приймати їх як рольових партнерів чи сприяти входженню раніше неосновних акторів до категорії основних національних акторів.
Каплан: система балансу сил є мультиполярною й передбачає існування не менше 5 великих держав. Оскільки тут відсутня зовнішня політична сила, яка контролює поведінку національних акторів, незасвоєння одним правил системи уможливлює її руйнування. Політика багатополярної рівноваги перетворюється на політику біполярної рівноваги, якщо система балансу сил трансформується у біполярну систему якщо 2 національні актори та союзники утворюють переважаючі блоки, а організаційна структура одного з них має характер, який неможливо послабити пропозиціями чи винагородами.
Чинники нестабільності системи багатополярної рівноваги:
- існування значимих національних акторів, які не погоджуються грати за правилами.
- існування нац. актора, чиї правила націон. політики орієнтовані на встановлення наднаціон. системи.
- недоліки в інформаційному забезпеченні системи прийняття рішень національними акторами чи персональні девіантні дії окремих людей;
- труднощі матеріально-технічного забезпечення балансу сил.
Політику біполярної рівноваги здійснюють 3 види дійових осіб (Арон), що діють за різними правилами:
o ті, що стоять на чолі коаліції (не дати посилитися другій великій державі або її коаліції й одночасно підтримувати єдність у власній коаліції)
o ті, які зобов’язані брати участь у конфліктах і надавати допомогу одному з головних блоків: 1) інтерес коаліції є їх власним інтересом; 2) інтерес коаліції повністю не збігається з їх власним інтересом.
o держави, які прагнуть і можуть залишатися за конфліктом: 1) зовнішні щодо системи (мають підстави втрутитися, якщо вважають, що перемога 1 з 2 таборів принесе вигоди, які переважають витрати, необхідні для підтримки для досягнення перемоги; бояться перемоги 1 таборів, імовірної без їх втручання). 2) перебувають у системі. Їх вибір придатися до 1 з 2 блоків чи зберегти нейтральність залежить, наскільки безпечно залишатися на самоті. Вирішальним є географічне положення держави та власні ресурси.
Загальні правила здійснення політики біполярної рівноваги (Каплан):
o Прагнути до розширення своїх можливостей порівняно з можливостями іншого блоку.
o Краще воювати будь-якою ціною, ніж дозволити іншому блоку досягти пануючого положення
o прагнути підпорядкувати цілі універсальних акторів своїм цілям, а цілі протилежного блоку цілям універсальних акторів.
o прагнути до розширення свого блоку, але зберігати терпимість щодо країн, які не приєдналися у випадку, якщо нетерпимість може призвести до тяжіння цих країн до протилежного блоку.
Сьогодні поняття балансу сил поступається стратегічного партнерства, щоб акцентувати співробітництво як більш актуальне для постбіполярного світу порівняно з протистоянням сил і могутностей. Стратегічне партнерство 1) наявність принципово важливих для країн-партнерів стратегічних цілей; 2) наявність спільних поглядів з ключових проблем міжнародної політики, глобального і регіонального розвитку.
14. Війна і мир як засоби реалізації геополітичних інтересів держав.