73. Основні методи геоекономіки.

Осн методи ГЕ

Від політ ек ГЕ відр-ся тим, що використ крім методів першої (аналіз валютної, податк пол., пол. прибутку, ринку праці), також інші методи. Вони діляться на дві групи:

Перша. Вони зорієнтов на ріст внутр. конкур-здат держ як за доп заходів структурного хар (для ГЕ суперництва – це інституційні мех. І розвідка; для залуч інцест за доп падаткових пільг – це послуги, інфр-ра, наук-досл діяльн) з одного боку, та і за доп інвестицій у людський фактор для пристос його до нових умов ринку, з метою гаран-ня власному нселенню зайнятості і більш високи рівень заробітн плати, і іншого. Цей метод отримав назву «кольберизм високих технологій», його впровадив Люттвак.

Друга група – безпосередньо методи ГЕ «війни». Тобто методи викор-ня «ніш» для свободи дій, порушення яких відб-ся фактично, хоча і не формально (напр., за доп нетарифних барєрів: формально надається законна підтримка власному експ, здій-ся контроль технологій, інвестування в розвиток, а в дійсності – діяльність спрямована на експансію та захист власної економіки від неправомірнргр викор стратегічних ембарго, заради отримання переваг для власних підприємств та ін.).

ГЕ методи маюьб подвійних характер, що відповідає подвійній природі ГЕ.

Інструментами ГЕ війни є прийняття рішень та інформація.

74. Геополітична ситуація в Азії: сучасний стан та регіональні особливості. 75. Геополітична ситуація на Кавказі: внутрішні особливості та міжнародний контекст.

76. Геополітична концепція мондіалізму та її варіанти.

Сенс мондіалізму зводиться до того, що постулювало неминучості повної планетарної інтеграції, переходу від множинності держав, народів, націй і культур до "униформному світу". Окрім нього в самому центрі усіх мондиалистских проектів стоять незмінні аналітики, геополітики і стратеги атлантизма Збигнев Бжезинский і Генрі Кісінджер. Туди ж входить і знаменитий Джордж Болл.

Мондиалистский і проект, що розробляється і проводиться цими організаціями, не був однорідний. Існували дві його основні версії, які, розрізняючись по методах, повинні були теоретично привести до однієї і тієї ж мети.

Перша, найбільш пацифістська і "примиренська" версія мондіалізму, відома як "теорія конвергенції". Розроблена в 70-і рр. в надрах C.F.R. групою "лівих" аналітиків під керівництвом Збигнева Бжезинского, ця теорія припускала можливість подолання ідеологічного і геополітичного дуалізму холодної війни через створення нового культурно-ідеологічного типу цивілізації, який був би проміжним між соціалізмом і капіталізмом, між чистим атлантизмом і чистим континенталізмом.

Після розпаду СРСР і перемоги Заходу, атлантизма мондиалистские проекти повинні були або відмерти, або змінити свою логіку. Новою версією мондіалізму в пострадянську епоху стала доктрина Френсіса Фукуями, що опублікувало на початку 90-х програмну статтю — "Кінець історії". Її можна розглядати як ідейну базу неомондіалізму. Фукуяма пропонує наступну версію історичного процесу. Людство від темної епохи "закону сили", "мракобісся" і "нераціонального менеджирования соціальної реальності" рухалося до найбільш розумного ладу, що утілився в капіталізмі, сучасній західній цивілізації, ринковій економіці і ліберально-демократичній ідеології. Історія і її розвиток тривали тільки за рахунок нераціональних чинників, які мало-помалу поступалися місцем законам розуму, загального грошового еквіваленту усіх цінностей і так далі. Падіння СРСР знаменує собою падіння останнього бастіону ірраціоналізму. З цим пов'язано закінчення історії і початок особливого планетарного існування, яке проходитиме під знаком ринку і демократії, які об'єднають світ в злагоджену раціонально функціонуючу машину. Такий новий порядок, хоча і заснований на універсалізації чисто атлантичної системи, виходить за рамки атлантизма, і усі регіони світу починають переорганізовуватися по новій моделі, навколо його найекономічніше розвинених центрів.

Коли США стали наддержавою і вихід на останній етап, що передує остаточної «планетарної гегемонії таласократії», змусив амер. геополітиків розглядати нову ГП модель, в якій брали участь не 2 осн. сили, а існувало два варіанти розвитку подій - або остаточний виграш Заходом ГП дуелі зі Сходом, або конвергенція двох ідеологічних таборів в щось єдине і встановлення «світового уряду» (цей проект отримав назву «мондіалізму» - це викликало напрямок у ГП - геополітику мондіалізму, також відома як доктрина «нового світового порядку». Розроблялася амер. геополітиками на поч. 70-х рр, вперше привселюдно про неї було заявлено президентом США Дж.Бушем під час війни в Перській затоці в 1991 р. Концепція мондіалізму виникла задовго до остаточної перемоги Заходу у холодній війні. Витоки цієї ідеї можна розгледіти в деяких утопічних рухах, від середньовіччя і далі до глибокої давнини. В її основі лежить уявлення, що в якийсь кульмінаційний момент історії всі народи землі зберуться в єдиному царстві, яке не буде більше знати протиріч, трагедій, конфліктів властивих земній історії.

У міру зосередження всієї концептуальної та стратегічної влади над Заходом в США саме ця держава стала головним штабом мондіалізму, представники якого утворили паралельну владі структуру, що складається з радників, аналітиків, центрів стратегічних досліджень. Так склалися три основні мондіалістскій організації, про саме існування яких громадськість Заходу дізналася лише відносно недавно. Перша структура - «Рада з міжн відносин» займалася виробленням амер. стратегії в планетарному масштабі. Друга мондіалістска структура - Більдерберзький клуб, об'єднував вже не тільки амер. аналітиків, політиків, але і європ. колег. Третя структура - «Тристороння комісія», покликана об'єднувати під егідою атлантизму і США три «Великих простори», що лідирують в техн. розвитку і ринковій ек: 1. Американське простір, що включає в себе Північну і Південну Америку. 2. Європейський простір. 3. Тихоокеанське простір, контрольоване Японією. Збігнєв Бжезинський, «План гри. Геостратегічна структура ведення боротьби між США і СРСР » доводить історично закономірний і глобальний х-ер протистояння між СРСР і США. Радянський марксизм розглядався як перешкода, яку можна подолати, перейшовши до його помірної, соціал-демократичної, ревізіоністської версії - через відмову від тез «диктатури пролетаріату», «класової боротьби », «скасування приватної власносності». У свою чергу, капіталістичний Захід мав би обмежити свободу ринку, ввести часткове держ. регулюв. економіки. Після розпаду СРСР і перемоги Заходу, атлантизму мондіалістскі проекти повинні були або відмерти, або змінити свою логіку. Новою версією мондіалізму в пострадянську епоху стала доктрина Ф. Фукуями, що опублікував на початку 90-х «Кінець історії». Її можна розглядати як ідейну базу неомондіалізму.

77. Сучасна геополітична ситуація в регіоні Південної Азії.