59. Сучасні російські геополітичні доктрини.

Серед російських виділяються доктрини «панславізму, євразійська і »правозахисна«. Це своєрідні модифікації месіанської теорії «третього Риму», яка виникла в 15 — 16 ст.

Доктрина панславізму найповніше відбита в книзі Данилевского «Росія і Європа» (1888 р.), хоча ідеї панславізму розвивалися і раніше. Суть доктрини в тому, що слов'янські держави мають бути об'єднані під керівництвом Росії, але із столицею в Константинополі, який необхідно відвоювати у турок. У цьому суть усього «східного» питання, російської ідеї, призначення Росії. Таким чином, шлях в Константинополь лежить через Укр, що означає її поневолення. Данилевский доводить, що Росія не є Європою ні в культ-істор, ні у військово-пол аспектах. У цих стосунках вона протиставляється не стільки окремим державам Європи, скільки Євр в цілому. Взаємовідн з якою-небудь державою Європи повинні визначатися тим, якою мірою вони відповідають так званій російсько-слов'янській ідеї.

Зрозуміло, що ця доктрина з часів Данилевского модифікувалася. Очевидно, що ні Пол, ні Чех, ні Словач, ні Болг і інші слов'янські держави не бажають «слов'янської федерації». Існує думка, що суч пол ситуація у слов'янському світі хар-ся не лише повним занепадом колись популярного панславізму, але часто ворожою пол слов'янських країн по відношенню один до одного. Така точка зору базується на офіційній пол ряду слов'янських держав, і на тому, що більшість слов'янських країн входять в НАТО, ЄС, СОТ і інші військово-пол і ек блоки. Проте, такий пол курс влаштовує далеко не усіх. Деякі вважають, що НАТО, ЄС все активніше протистоять слов'янському світу. Це сприяє відродженню панславізму практично в усіх слов'янських країнах.

Доктрина євразійства найповніше розроблена в 20-і роки нашого століття рос емігрантами Н. Трубецьким, В. Ільїним, М. Шахматовым, Г. Флоренским, Л. Карсавиным та ін. На відміну від «європейської» і панславістської концепції протиставлення Сходу і Зах, євразійська доктрина передбачає модель «периферія-центр». Центром Євразії є Росія, а периферією Європа, Китай, країни мусульманського світу. Ця євразійська освіта повинна протистояти «атлантичному трикутнику» — США, Канада, Великобританія. Ідея евразийства з особливою наполегливістю поширюється у наш час, коли Росія прагне увійти до «загального європейського будинку» і заграє з країнами мусульманського світу в Азії (Іран, Ірак, Пакистан), Китаєм і Японією. «Євразійці» розглядали бувшу терит Рос імперії та Рад Союз як окремий географічний регіон, котрий має особливі власні риси, що відособлюють його від Європи і Азії. Виходячи із «специфіки Росії» вони пропонували свою, окрему модель ек розвитку та систему господарства Росії, що передбачала співіснування приватної та державної власності. В сфері зовнішньої політики вони робили наголос на необхідність «азіатської» орієнтації. Вцілому «євразійці» стверджували, що Росія культурно ближче до Азії ніж до Європи. В наш час нова хвиля ідейного руху «євразійства» в Росії має назву «неоєвразійство». Найбільш його відомий представник — Олександр Дугін. Від євразійства відмінне: ГП підходом у поясненні сучасних політичних процесів, заперечсує роль православ’я як духовного і релігійного фундаменту доктрини, конкуренція з атлантизмом та глобалізмом, посилення уваги до економічної складової суспільного життя.

Правозахисна доктрина («правозахисний імперіалізм») симетрично відображає амеру імперіалістську пол неоглобалізму і захисту прав людини. Москва — «захисниця народів» — стає тепер «захисницею прав людини», особливо т.з. російськомовного населення. Останнім часом правозахисну доктрину ще називають «освіченим імперіалізмом» або «імперіалізмом з людською особою». Вона допускає втручання Росії у внутр справи суверенних держав (напр, Молд, Укр, Груз), застосування у відношенні до них військової сили і навіть анексію частини терит під виглядом захисту прав російськомовного насел. Принципи месіанізму росіян у захисті населення став підставою участі Росії у багатьох військових конфліктах: Придністров’ї, Грузії, Чечні, Нагорному Карабаху. Останній приклад «захисту російськомовного населення» був проголошений у грузино-російській війні. Тоді, прем'єр-міністр Росії Путін заявив, що дії російських військ у регіоні були обґрунтованими і необхідними і що вона ввела війська в регіон для захисту власних громадян.

Усі три доктрини мають одні і ті ж корені і зміст — імперіалізм військовий, ек, «культурний», інф-ний. Він додає тільки нові форми, а іноді і нове забарвлення («захист прав людини»), частенько не міняючи навіть словесного формулювання своєї суті.