90. Геополітична ідея - геополітична концепція - геополітична доктрина: співвідношення та взаємозв'язок.

ГП ідея,концепція, доктрина

Ідея (від грецького idea – початок, основа) - 1) найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення; 2) думка, загальне поняття про предмет чи явище; 3) духовне першоначало, яке становить суть та першооснову всіх речей; 4) Божественна думка, безособовий розум.

Ідеологія – це система цінностей, поглядів, переконань визнаних як факт/істина певною групою людей.

Концепція – це система доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище або ідейний задум.

Доктрина – це конкретизація ідеології з урахуванням меж державної організації реалій, простору, часу, яка міститься в програмах політичних партій, суспільних рухів та ін. і втілює в собі основні принципи д-ті цих суб’єктів політичного процесу.

Доктрина — вчення, наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний чи політичний принцип (наприклад, військова доктрина) або нормативна формула.

Базовим елементом в трикутнику ідеологія-концепція-доктрина є провідна ідея, тобто поняття, що відображає дійсність у свідомості людини та виражає її ставлення до навколишнього світу.

Можна виділити кілька базових неополітичних ідей:

1) розуміння МВ не як стихійної взаємодії безлічі чи багатьох факторів, а як еволюційного процесу, який відбувається згідно з об’єктивними закономірностями, хоч і ускладненого історією.

2) залежність МВ не лише від людської волі, а й від геогр. Середовища, в якому розвив окрема нація або держава.

3) схильність до максимально можливої власної могутності, яка є природною для держави.

4) протистояння між морською та континентальною державою.

5) центр-переферія (протистояння).

6) державницька/імперська

Концепція (від латинського conceptio - сприйняття) система поглядів на певне явище; спосіб розуміння якихось явищ; основна ідея будь-якої теорії.

Геополітична ідея – основна думка, в якій синтезовані політичні та географічні аспекти формування та розвитку держав, цивілізацій.

Геополітична доктрина – вчення та система пануючих поглядів і керівних принципів щодо місця держави у її політико-географічному положенні стосовно найближчого і віддаленого оточення і навіть у глобальному масштабі.

Ідеологія – система форм суспільної свідомості, що водночас виступають як свідомо визначені форми духовного життя.

91. Сучасна геополітична ситуація в Східній та Південно-Східній Азії.

23,24

92. Регіональна геополітична і геоекономічна стратегія України. 93. Україна у поглядах зарубіжних вчених-геополітиків (З.Бжезінський, С.Гантінгтон, Г.Кіссінджер).

94. "Органічна школа" ф. Ратцеля. Поняття життєвого простору та закони розширення життєвого простору.

Фрідріх Ратцель – німецький географ, соціолог, етнограф та автор «Законів просторового росту держав» 1896, «Політична географія» 1897, «Море як джерело могутності народів» 1900.

Він вважав, що успіхи географії повинні бути тісно пов’язані з політикою, бо політика і стратегія, щоб бути успішними, повинні знати землю, на яку ступають. Для цього необхідно добре дослідити географію.

Він створив «органічну теорію». Вона полягає у глибокій взаємодії людини та землі. Наприклад, зменшення простору спричиняє чахлість народу, збідніння господарства і зменшення населення. Потрібний для життя простір, його захоплення та утримання, вимирання на тісному і посилення на великому – основні фактори людської теорії.

Грунт впливає на людину 3-ма способами:

• зміни у фізичному та душевному житті під впливом світла, тепла, холоду, тиску та вітру;

• вплив на переселення народів (континентальний клімат степу – кочовий спосіб життя, вологий – землеробство);

• на спосіб життя через особливість тваринного та рослинного світу.

“Органічна школа” Ф. Ратцеля.

Ратцель - основоположник геополітики. «Земля і життя. Порівняльне землезнавство», «Народознавство», «Політична географія» Яскравий представник географічного детермінізму – визнавав вплив географічного середовища на розвиток народу, держави. Основні тези:  справжньою світовою державою є та, яка володіє морем;  три фактори, що засвідчують вплив клімату: національний характер, переселення та різновид занять, народів;  держава – живий організм, вкорінений у грунті;  просторова експансія держави виступає як процес росту живого організму;

У роботі "Політична географія" розглядає державу як живий організм, який функціонує відповідно до природних процесів росту та занепаду і в якості такого не може бути утриманий раз і назавжди в чітко окреслених кордонах. У побудові організму вирішальна роль належить поверхні землі, а тому властивості держави є властивостями народу і землі. Найважливіші серед них розміри, положення та кордони, та характер і форму землі з її рослинністю та водами та її відношення до інших частин земної поверхні. Як організм, держава у розвитку підпорядкована "законам просторового росту"

У праці «Земля і життя» розглядає історію географії як важливу главу світової історії, яка показує, як народ пізнав ґрунт, на якому живе, а людство землю. Успіхи географії тісно пов'язані з політикою, бо політика, щоб бути успішною, повинні знати землю, на яку ступають.

Органічна теорія: головним завданням географічних досліджень є досягнення уявлення про форми землі та різнобічну залежність від них людства. Таке уявлення може існувати лише як органічне розуміння землі та органічна точка зору на взаємодію людини і землі. Органічне розуміння землі - розуміння, у якому тверда, рідка та газоподібна частини та життя, що в них розвивається, розглядається як одне ціле, елементи якого пов'язані історично та знаходяться у безперервній взаємодії. Єдність землі обумовлює єдність життя на ній: будь-яке життя на землі має в історії землі свою загальну долю, осередком якої є простір, бо заповнення та розширення простору є найхарактернішими явищами життя.

* Перевагу він віддавав географічному положенню, клімату і грунту. Довкола них обертаються інтереси народів. Держава у нього це живий організм, вкорінений в грунті.Ґрунт із його будовою, зрошенням та рослинністю визначає динаміку руху людських мас. Це навколишнє середовище в широкому сенсі.

Грунт впливає на людину наступними 3-ма способами, що і є трьома факторами, що засвідчують вплив клімату:

1.національний характер: безпосередні зміни у фізичному та душевному житті під впливом світла, тепла, холоду, тиску та вітру. Відповідно маємо відмінності між народами тропічних, полярних та країн середньої смуги.

2. переселення народів. Континентальний клімат степу спричиняє кочовий спосіб життя народів, а вологий клімат сприяє землеробству.

3. спосіб життя через особливості тварин та рослинного світів. Жителям півночі властиві терплячість, витривалість, здатність володіти собою. Півдня відсутність старанності у роботі, прагнення до відпочинку, легкість добування їжі. Щодо до різновиду занять, то , наприклад, в Ісландії є неможливим через кліматичні умови розвиток землеробства, тому тут розводять вівцять і займ. Риболовлею.

Державу утворюють 2 елементи: площа та кількість жителів, що залежить від ступеню культури народу, що увійшов до складу держави. Якщо дрібні держави заселені густо, великі держави характеризуються меншою густотою населення . Якщо народу дісталася не дуже добра земля, він може довести вище покликання тим, що змінить географічне положення. Якщо проживають по сусідству 2 народи різних здібностей, народ більш здібний неодмінно забере кращу, більш придатну для своєї високої культури, землю. Сформулював 7 законів росту держави:

1. Простір зростає з ростом культури нації.

2. Ріст держави супроводжується такими аспектами розвитку, як ідеї, торгівля, місіонерство і активність.

3. Ріст держави здійснюється шляхом приєднання і поглинання малих держав.

4. Кордон – це периферійний орган держави, у якому виявляється його ріст, сила або слабкість і всі зміни в організмі держави.

5. У своєму зростанні держава намагається ввібрати в себе найбільш цінні елементи фізико-географічного середовища: берегові лінії, русла рік, рівнини, райони, багаті на природні ресурси.

6. Перший імпульс до територіального росту приходить до примітивних держав ззовні, від більш високих держав.

7. загальна тенденція до злиття територій, розгалужується переходить від держави до держави і набирає силу.

Ратцель одним з перших сформулював думку про те, що у великих країн, держав, що народжуються, ростуть, вмирають, проявляється тенденція до географічної експансії.

95. Геополітична роль ісламського світу в сучасних умовах.