88. Особливості становлення та розвитку української геополітичної думки.

Становлення Укр як самост держави на перше місце ставить питання про пол обґрунтування її розвитку. Без власного бачення шляхів розвитку Україна не зможе вступити на шлях соц-ек перетворень, які мали б цілісний характер.

Ю. Липа у своїй чорноморській доктрині передбачав незалежність Укр в майбутньому. Чорноморська доктрина народилася напередодні 2 св війни, коли наближалися важливі політичні зміни в світі. Ю. Липа бачив Укр в системі держав Чорномор простору, який окреслюється басейнами рік, що впадають у море, та морськими узбережжями як системою для транспортного зв’язку, культурними та істор традиціями. У своїх межах Чорномор простір утворює цілісність, має свій ГП зміст, свою етнічну спільноту та власні вироблені торг, культ та державні традиції, що призвело до споріднення менталітету його населення.

У плані пошуку перспектив майбутньої міжн-пол організації, С. Рудницький висунув ідею Балтійсько-Понтійської федерації. До складу цієї федерації мали ввійти Фін, Ест, Латв, Лит, Біл і Укр. Дана федерація мала об’єднати країни, які через своє невигідне ГП становище були своєрідною картою у пол грі сусідніх держав, зокрема Росії, Польщі, Нім. Розглядаючи чорноморську орієнтацію України, припускав, що в майбутньому незалежна Укр держава буде найбільшою міццю в районі Чорного моря. Особливе місце в майбутній Чорноморській зоні співпраці відводив Кримові, який є ключем до морських комунікацій Чорного моря.

Федералістичні доктрини української політичної думки. Кирило-Мефодіївське братство виникло наприкінці 1845 - на початку 1846 р, засновником був М. Костомаров, який і був автор головного програмного документу кирило-мефодіївців була “Книга буття українського народу” У статуті Кирило-Мефодіївського товариства йшлося про демократичну перебудову всього ГП простору Російської імперії і утворення Федерації незалежних держав. До складу якої мали б увійти Укр, Біл, Пол і Чех, при чому зі спільним парламентом у Києві.

В цілеспрямованій праці по зближенню двох гілок укр народу (західної і центрально-сх) і полягає найбільше пол-географічне значення діяльності М.Драгоманова. Йому належить пріоритет у розумінні деяких інших укр пол-географічних проблем, зокрема, проблеми організації територіального пол-адмін устрою на укр землях. Також наполягав на запровадженні громадського самоврядування, розбудові держави знизу вгору. Україна — автономне утворення у складі федеративної Російської республіки.

Велике значення для української геополітичної науки мали положення відомого історика, політичного діяча, президента УНР, академіка Михайла Грушевського (1866-1934). Займаючись дослідженнями історії України, він значну увагу у своїх працях приділяє і геополітичній проблематиці.

До проголошення ІV універсалу (22 січня 1918р.) М.Грушевський схиляється до промосковської (східної) орієнтації в українській політиці. Він, продовжуючи ідеї Кирило-Мефодіївського товариства, вважав за краще для України мати широку автономію у складі Російської демократичної республіки, ніж стати самостійною. Обґрунтовував свою таку позицію він тим, що Україні важко буде втримати свою самостійність. Україна, входячи до демократичної Росії на автономних правах, в пізнішім часі зможе стати однією із найбільш сильних республік такої Європейської федерації.

Стефан Томашівський (1875-1930) виклав свою концепцію у працях "Українська історія", "Під колесами історії" (1925), "Про історію, героїв і політику" (1929).

Державницька концепція С. Томашівського грунтується ни ідеї особливої ролі Галичини та уніатської церкви в українському державотворенні. Основними чинниками, на яких базується його концепція, є земля, нація і держава.

Українська земля як чинник історії України - це історичний процес здобування українським народом землі. Другим важливим чинником є процес формування української нації. Третім чинником є перетворення української народності в НАЦІЮ є становлення першої української національної держави - Галицько-Волинського князівства, що об'єднало вже тільки суто українські землі.

Становленню самостійної української держави мають сприяти територіальний патріотизм і національна ідея. Відсутність об'єднуючої національної ідеї була однією з причин втрати Україною державності. Якщо ця форма є недосяжною, то необхідно спрямувати всі зусилля на формування національної ідеї, яка містила б такі економічні, соціальні, культурні й моральні цінності, котрі дали б можливість утворити незалежну державу.