83. Довгі цикли розвитку світової геополітики Дж.Модельского і в.Томпсона.

Про зв'язок між світ екон та св. політ процесами говорили багато вчених. Моделскі та Томсон «Довгі цикли світової політики» 1987р. Глобальні економ процеси розвив циклічно і співпадають з циклами лідерства. Їх зміна періодично змінює структуру св. пол. устрою, сприяючи виходу на передові позиції великих держав і формуючи нові зони ГП впливу. Довгі політ цикли визначаються як послідовність підйому і спаду великих держав. Підйом – етап навчання, занепад – етап лідерства. Ці 2 етапи розділяються кожен на 4 фази:

Підйом/навчання: 1) визначення осн світ проблем, які потребують розв’язання: 2) ствердження коаліції союзників; 3) прийняття рішень на св. рівні; 4) втілення рішень в життя.

Занепад/лідерство: 1) світова війна; 2) поразка великої держави; 3) втрата св. легітимності; 4) розпад.

В осн глоб лідерства лежать фактори передова економіка, моб і військові сили, відкрите суспільство, реагування на св. проблеми через нововведення, під яким розуміють не лише винайдення нових продуктів та методів виробн., але і відкриття нових ринків збуту, джерел сировини, нових форм орг.-ції бізнесу.

84. Цивілізаційна модель світового порядку с.Гантінгтона.

За Хантінгтоном, вже виник "ісламсько-конфуціанський" альянс між Китаєм та Північною Кореєю, з одного боку, та Іраном, Іраком та іншими ісламськими державами - з іншого. У цього альянсу є один спільний ворог. Захід. Відповіддю на гіпотезу Хантінгтона можуть бути сумніви в тому, що "цивілізації" в його розумінні мають чи можуть мати сьогодні якесь політичне значення. Дійсно, частиною світу, що є цивілізацією, є мусульманство. Проте ісламський фундаменталізм - міжнародний рух, що прагне, швидш за все, не використовувати себе як доктрину окремих держав, а використовувати іслам у своїх інтересах. Не дивлячись на ці "культурологічні" пошуки, на міжнародній арені ми бачимо насамперед національні держави. І це спостереження правильне і для ісламського світу. ому цивілізаційний поділ на Близькому Сході є більш слабким, ніж національно -державний. Більшість європейців вважають себе не християнами, а німцями, італійцями, ірландцями чи хоча б європейцями. Те ж характерно для всіх інших частин світу: Китай, Корея, В`єтнам та Сінгапур є "конфуціанськими" суспільствами, але в них різні державні інтереси і вони не є єдиним цілим.

Взагалі провести кордони між цивілізаціями достатньо складно. Хантінгтон подає як прототип цивілізованого конфлікту потрійну боротьбу між католицькими хорватами, православними сербами та мусульманськими боснійцями. Аргументом проти такого підходу в цьому випадку є те, що три названих народи мають спільну балканську культуру - мову, звичаї, історію - і що всі ці фактори, разом взяті, набагато важливіші, ніж релігійні протиріччя.

В багатьох своїх поглядах на світову історію Хантінгтон достатньо традиційний. Він погоджується, що в міжнародному житті державу відрізняє постійна боротьба за владу. Так розглядали теоретики ХІХ ст. реальну політику. Єдине нововведення Хантінгтона полягає в поєднанні двох термінів: цивілізація у нього відповідає національній державі. Але мети боротьби це не міняє.

Конфлікт цивілізацій або цивілізаційних ідентичностей буде домінуючим у світовій політиці XXI ст. і замінить конфлікт правителів у ХУІ-ХУИ ст., націй-держав у ХУІП-ХІХ ст. та ідеологій у XX ст. Зміст конфлікту цивілізацій: взаємодія між Заходом та незахідними цивілізаціями, та останніх між собою. Народи та уряди незахідних цивілізацій більше не залишатимуться виключно об'єктами історії, а разом з Заходом стануть рушійними силами, що її визначають.

Зіткнення цивілізацій відбувається на сьогодні на 2 рівнях:

- Мікрорівень груп: проживають по сусідству вздовж кордонів, борються за кордон над суміжною територією.

- Макрорівень є рівнем суперництва держав, які належать до різних цивілізацій, і намагаються утвердити на міжнародній арені свої специфічні політичні та релігійні цінності.

Свідченням конфлікту цивілізацій є суперництво Індії та Пакистану, безжальна політика Китаю стосовно буддійського населення Тибету та своєї тюрксько-мусульманської меншини, ускладнення стосунків між Японією та США, економічні розходження між США та Європою.

Лінія цивілізаційних розломів проходить сьогодні між Росією та Фінляндією і країнами Балтії, розтинає Білорусь та Україну, відокремлюючи греко-католицьку Західну Україну від православної Східної, потім оминає зі сходу Трансільванію у Румунії і сягає Адріатики, збігаючись з історичним кордоном між Габсбурзькою і Оттоманською імперіями. На захід та північ від цієї лінії розташовані країни зі спільним досвідом європейської – західно-християнської – культури; на схід і південь – православні та мусульманські народи, які історично належали до Оттоманської та Російської імперій.

За цією тіорією вирізняють 9 світових цивілізацій:

-європейську; ісламську; конфуціанську; японську; буддистську; індуїстську; латиноамериканську; африканську.

Вважається, що на зміну двополярному світові приходять сутички між цивілізаціями. Межу між західною цивілізацією та православними цивілізаціями Хантінгтон прокладає по р. Збруч.

Причини посилення конфліктності цивілізаційних ідентичностей :

1) цивілізаційні розбіжності мають глибокі корені, а тому не зникнуть у найближчий час;

2) взаємозалежний світ та взаємодія між цивілізаціями призводять до посилення цивілізаційної самосвідомості, тобто усвідомлення розбіжностей між цивілізаціями та народами "усередині" цивілізацій;

3) процеси глобалізації несуть загрозу споконвічним джерелам цивілізаційної самобутності й посилюють претензії на роль таких джерел із боку різних релігійно-фундаментальних рухів;

4) подвійна роль Заходу, який, знаходячись на вершині своєї могутності, спричиняє зростання у незахідних країнах неприйняття західних цінностей, яким протиставляється повернення до витоків власної національної самобутності;

5) конфлікт цивілізаційних ідентичностей майже не піддається компромісному вирішенню;

6) економічний регіоналізм, який, з одного боку, посилює цивілізаційну самосвідомість, а з іншого – сам є успішним за умови свого укорінення у спільній цивілізації.

85. Геополітичні та геоекономічні інтереси ПАР. 86. Сучасна геополітична ситуація в регіоні Латинської Америки та перспективи її подальшого розвитку. 87. Геополітичне положення та геополітичні інтереси сучасної України.