68. Поняття та різновиди геополітичного поля.

Згідно з Ароном, простір можна розглядати трояко: як середовище, як театр, як складову зовнішньої політики.

Середовище включає в себе всі ті ознаки, що їх можуть виокремити фахівці із флори і фауни.

Простір починає розглядатися як театр, коли до уваги беруться фактори, що можуть вплинути на специфічну поведінку держав.

Ставка – географічна ідеологія, тобто виправдання за допомогою географічних аргументів цілей або амбіцій політичного характеру. Ця ідеологія може бути зведена до однієї ідеї – простір завдяки своїм розмірам і якостям є ставкою у боротьбі між людськими спільнотами.

Ідеологія життєвого простору (простір як економічна ставка) – коли завоювання треба чимось виправдати, але виправдання не так легко вивести з існуючих доктрин.

Ідеологія природних кордонів (простір як стратегічна ставка) – ця ідеологія існує для виправдання якоїсь лідії кордону в тому випадку, коли інших аргументів не існує.

Геополітичне поле – це простір, який контролюється державою (державами). Геополітичне поле – простір, що контролюється державою або групою держав. Геополітичне поле буває:

1. Ендемічне поле – це простір, який контролюється державою протягом значного відрізку часу;

2. Прикордонне поле – це поле, яке знаходиться під контролем даної держави, але не єдостатньо нею освоєне. простір близько до кордонів і не достатньо освоєний державою, не претендують інші держави

3. Перехресне поле – це простір, на який претендують декілька суміжних держав. недостатньо освоєне державою, але може бути в інтересах іншої держави;

4. Тотальне поле – безперервний простір, який знаходиться під контролем національної спільноти. величезний простір під контролем однієї держави (в минулому СРСР);

5. Геополітична опорна точка – територія, яка знаходиться за межами тотального і ендемічного поля і контролюється даною державою, але комунікації до неї контролюються іншими державами. простір , який знаходиться далеко від держави і контроль ослаблений великою віддаленістю.

6. Метаполе – простір, який освоюється декількома державами. простір, який декілька держав освоюють спільно (ЄС);

69. Циклічність розвитку владних відносин на світовій арені.

Циклічнісь розвитку світових відносин.

Тойнбі «Дослідження історії» 1954 року - світ розвив-ся згідно циклів. З огляду на великі війни (кожні 115-120 років) він склав 5 етапів циклів:

1) прелюдія війни; 2) власне велика війна; 3) пауза/перепочинок; 4) епілог війни; 5) загальний мир. Ці періоди охоплюють життя 4-х поколінь людей, для того щоб люди забували досвід війни, що знову призводить до її виникнення. Циклічність пов’язана з свідомістю людей та поведінкою держав.

Кенеді. «Підйом і занепад великих держав. Економічні зміни та військова конфронтація з 1500 по 2000р.» 1988 р. Біполярний світ. Альтернативи біполярному світу – 5 держав Габсбургів, Рос, Фр, Прусія, Британія. Спадкоємниця біполярної системи біполярної системи – нова політ система, яка склад-ся з США, Об’єдн Європа, Китай, Яп, Рос. Ідея перенапруги економіки держави – напередодні краху імперії (Рад Союз спрямовував на військову сферу майже всі кошти).

Про зв'язок між світ екон та св. політ процесами говорили багато вчених. Моделскі та Томсон «Довгі цикли світової політики» 1987р. Глобальні економ процеси розвив циклічно і співпадають з циклами лідерства. Їх зміна періодично змінює структуру св. пол. устрою, сприяючи виходу на передові позиції великих держав і формуючи нові зони ГП впливу. Довгі політ цикли визначаються як послідовність підйому і спаду великих держав. Підйом – етап навчання, занепад – етап лідерства. Ці 2 етапи розділяються кожен на 4 фази:

Підйом/навчання: 1) визначення осн світ проблем, які потребують розв’язання: 2) ствердження коаліції союзників; 3) прийняття рішень на св. рівні; 4) втілення рішень в життя.

Занепад/лідерство: 1) світова війна; 2) поразка великої держави; 3) втрата св. легітимності; 4) розпад.

В осн глоб лідерства лежать фактори передова економіка, моб і військові сили, відкрите суспільство, реагування на св. проблеми через нововведення, під яким розуміють не лише винайдення нових продуктів та методів виробн., але і відкриття нових ринків збуту, джерел сировини, нових форм орг.-ції бізнесу.

Кондратьєв. «Великі цикли кюньюктури» 1926р. В св. історії події відбув циклічно, кожен цикл складає 48-62 роки, цикли пов’язані з змінами в ек та техн. сфері. Кожен цикл склад-ся з хвилі підйому і спаду. Виникають великі військові конфлікти на фазах підйому циклу. Три цикли за останні 200 років: 1) з сер 1770рр. по сер 1840рр. – Наполеон війни; 2) сер 1840 – поч. 1890рр. – низка збр конфл, Франко-Пруська війна; 3) поч 1890рр – поч 1940рр – Перша св. війна.

Довгий політ цикл складає 100 років, відповідно 2 ек цикли по 50 років. Етап піднесення в ек циклі: нові продукти, нововведення, а в політичному: нова політ сист, яка допоможе державі. Держава фурмує собі безпеку – економіку.

Структурна гегемонія визначається як … панування в одних державах над іншими, які дають їм змогу встановлювати принципи, процидцри, правила поведінки загальні для всієї міжн системи, тобто визначати правила гри і стежити за їх виконанням всіма учасниками.

Гегемон окремої держави – випередження цією державою інших держав за рівнем екон розвитку і військовим потенц з одночасним отриманням повного або часткового контролю над зв’язками між всіма країнами на які пошир-ся вплив гегемона.

У процесі становлення гегемона 4 етапи: 1) кондомініум – спільна влада; 2) конфлікт; 3) верховенство; 4) спад.

Ці етапи відображають процес становлення гегемона, його домінування і падіння впливу на світовій арені. Гегемон – досить рідкісне явище в світ історії, і було 3 рази: 1)Нідерланди – 17 ст. 2)В.Б. – 19 ст. 3)США – 20 стліття.

1)кондомініум – союз найбільшого гегемона з іншою впливовою державою. Щоразу було 2 повних претенденти: Нід-Австрія; В.Б.-Фр; США-Німеччина.

2) конфлікт – призводить до остаточного визначення 1 св гегемона, відбувається шляхом конфлікту у формі так званих 30-річних воєн, при цьому перевагу здобувають держави, які пропагують ліберальні ідеї, перемаг держ з авторитарним режимом.

1618-1648рр – Нідерланди, з 1792-1815 – В.Б., з 1914-1945 - США.

3) верховенство гегемона утверджується шляхом його перемоги у 30-річній війні. Після закінчення війни щоразу встановлюється нову конфігурація міждерж сит відносин. 1648р – Вестфальський мир; 1845р – Віденьський конгрес.

Держава гегемон є лідером у виробництві, торгівлі і фінансах на які опирається потужний військовий апарат. Вона несе відповідальність за підтримку балансу сил у світі і за ведення вільної торгівлі. Це відбувається доти, доки держави бачать в цьому вигоду. Однак сам розвиток вільної торгівлі призводить до спаду гегемона, оскільки на св. ринку зявляються більш конкурентні в екон плані держави, які випереджають попереднього лідера.

4) спад.

Тейлор. «Політ геогр.: св. екон нац. держ і локальний рівень» 1993р. Говорить про 3 цикли гегемонії – Нідерл, В.Б., США. Вважав, що ГП гегемонія полягає в практичному домінуванні 1 з держав у міжн системі у 3-х сферах сусп. життя: екон, політ, ідеолог.

Найважливіша екон перевага. Досягнення екон переваги включає 3 стадії:

1) держ гегемон домагається переваги в ефективності виробництва, шляхом монополізації певної продукції і розширення попиту.

2) торг представники країни-гегемона здобувають перевагу у сфері торгівлі, намагаються контролювати.

3) банкіри прагнуть здобути домінування у фінансовій сфері.

Держава гегемон формує певний баланс сил, який запобігає створенню ворожої коаліції, що могла б загрожувати лідерству держ-гегемона. Держ-гегемон поширює ліберальні ідеї, які активно сприймаються іншими державами.