67. Геополітичні та геоекономічні інтереси Франції.

Загальні концептуальні засади зовн пол Фр продовжують базуватися здебільшого на традиційних французьких принципах пол незалежності та пріоритетності пол-нормативних методів регулювання міжн відносин над силовими.

Попри прогнози деяких спостерігачів, концепція мультиполярного світу не втратила свого центрального місця в міжн-пол-му дискурсі нового Президента Франції - Саркозі. Про це свідчить виступ Саркозі перед дипломатичним корпусом 18 січ 2008 р., в якому стверджувалося: «Ми вже більше не знаходимося в монополярному світі, який виокреслювався між 1991 і 2001 роками. Слова, які видавались справедливими ще кілька років тому, такі, як «гіперпотуга», сьогодні не мають сенсу та не використовуються. Ек та полі піднесення Китаю, Індії, Бразилії та відновлення Росії створюють об’єктивні умови для нового концерту великих потуг, мультипол світу, в якому ЄС може поступово перетворитися на один із найбільш активних полюсів.

Заклики до підвищення ефективності діючих механізмів глобального регулювання. По-перше, це стосується реформув Ради Безпеки ООН, яку Фр пропонує розширити за рахунок надання Нім, Яп, Інд і Браз та забезпечення «справедливого представництва» держав Африки. По-друге, французький лідер наголошує на потребі в перегляді засад функціонування міжн фінансових інститутів – МВФ та групи Світового банку. По-третє, Саркозі висунув пропозицію про збільшення складу Великої вісімки до тринадцяти членів із включенням Китаю, Індії, Бразилії, Мексики та ПАР.

Ініціатива формування інтеграційного об’єднання прибережних держав Середземномор’я, яка набула особливої пріоритетності для зовнішньопол стратегії адміністрації Саркозі. Виголошена спочатку як передвиборне гасло та націлена на врегулювання таких гострих для фр громадськості проблем, як контроль над імміграцією та запобігання вступу Тур до ЄС, ця ініціатива перетворилася на один із найважливіших напрямів зовнішньої пол Фр, особливо у світлі тверджень французьких урядовців про те, що «майбутнє Європи на Півдні».

У своїх перших промовах на посту Президента Саркозі зазначав, що збирається відновити баланс у відносинах з Єврокомісією, державами Центро-Сх Європи та США. Якщо стан першого компоненту цієї тріади залишає бажати кращого, а зрушення у другому не видаються надто вагомими, то еволюція третього заслуговує на окрему увагу.

Нинішній Президент Франції є представником того сегмента фр пол кіл, який виступає за докорінний перегляд принципів відносин зі США в бік підвищ значення ціннісної спільності двох країн, а звідси – і всього зах співтовариства, на відміну від традиційного критичного голлістського бачення американської пол у світі. Цим пояснюються заклики про «повернення до західної родини» та першочергову необхідність збереження єдності зах держав при вирішенні актуальних міжн питань.

Переосмисленні характеру франко-американських взаємодій: головний наголос робиться на спільних рисах міжн курсу двох держав, а не на наявних розбіжностях. Іншими словами, протиріччя між Фр та США вже не виступають інструментом позиціонування Фр на міжн арені та не представляються як центральні для трансатлантичної системи відносин загалом.

Наслідком такого підходу стало зближення позицій Фр та США відносно ряду нагальних міжн проблем – ситуації в Лівані, статусу Косово, врегулювання в Іраку тощо, що було засвідчено під час офіційного візиту Презид Фр до Вашингтону 7 лист 2007 р. Зрушення відбулося у французькому ставленні до ядерної програми Ірану, проти якого було запропоновано ввести санкції ЄС додатково до санкцій ООН. Така ініціатива Саркозі разом з тезою про те, що світ стоїть перед вибором – або бомба в Ірану, або бомбардування Ірану – були розцінені міжнародною спільнотою як свідчення дрейфу в америк напрямку.

Однак, прояви злагодженості в окремих аспектах не означають остаточного врегулювання як існуючих франко-америк протиріч, так і традиційних концептуальних дилем, що загострилися з часів операції в Іраку 2003 р. Ек конкуренція, різне бачення еколог проблем, зокрема, проблеми глоб потепління, розбіжності щодо регулювання міжн фінансових потоків та, найголовніше, відмінне бачення суті та напрямів трансформації європейської системи безпеки не дозволяють робити висновок про якісну трансфор відносин між Фр і США. Не випадковим є застереження колишнього мін зак справ Фр щодо великого ризику підпорядкування французької пол західному «священному союзу», спрямованому проти нових центрів сили.

Повернення Франції до інтегрованого командування НАТО.

Російський напрям французької зовнішньої політики набуває за суч умов дедалі більшої ваги. Францію та Росію пов’язують історично тісні партнерські відносини, засновані як на традиціях пол солідарності, так і на багаторічному досвіді практичного співроб. У французькій зовнішній політиці за часів Ширака Росії відводилося особливе місце як одного з центрів мультиполярного світу, з одного боку, та впливового актора на європ арені, з іншого. Однак, ряд обставин внесли певні корективи у перебіг двостор відносин після приходу до влади нового Презид.

По-перше, Росії надавалося лише другорядне значення в передвиборчій програмі Саркозі, який, на відміну від Ширака, не має з цією державою жодних особистих зв’язків. По-друге, значна частина громадської думки у Франції схильна розглядати Росію під кутом недотримання демократичних стандартів і порушення прав людини. По-третє, проголошення курсу на зближення зі США та країнами Центр-Сх Європи, особливо враховуючи значимість нових держав-членів ЄС для просування євроінтеграційних процесів, обмежує можливості для поглиблення політичного діалогу з Москвою.

Поруч із збереженням спільності позицій щодо необхідності зміцнення центральної ролі ООН у підтриманні міжн безпеки у підходах Парижа та Москви поглибилися розбіжності у питанні статусу Косово, санкцій проти Ірану тощо. Фр зайняла подвійну позицію щодо значення розміщення елементів ПРО в Польщі та Чех. З одного боку, стверджувалося, що встановлення радару й десяти ракет-перехоплювачів не становить стратегічної загрози для Росії, а з іншого – наголошувалося на потребі зважати на «російські нац почуття» так само, як на польські та чеські. Саркозі наголошував, що цей крок «може бути агресивним по відношенню до Росії в політичному плані, а не у військовому». Водночас, фр керівництво не вбачає у призупиненні Росією участі у ДЗЗСЄ заходу, адекватного до намірів розміщення бази ПРО.

На Бухарестському саміті НАТО Саркозі, зрештою, підтримав розгортання елементів системи ПРО в Європі, визнаючи дедалі зростаючу загрозу розповсюдження ракетних технологій.

Водночас, фр дипломатія на рос напрямі продовжує курс на підтримку досягнутого ступеня взаємної довіри і партнерства між Парижем і Москвою, попри розбіжності з тих чи інших питань міжн життя. У ході візиту до Москви 10 жов 2007 р. Саркозі вдалося продемонструвати готовність до діалогу з рос керівництвом та забезп послідовність політики Фр щодо Росії.

Фр разом з Нім та Росією з самого початку ставила на порядок денний неприпустимість військових дій в Іраку без рішення ООН і без існуючих на то реальних потреб. Однак, США, проігнорували дану позицію і розпочали військові дії в Іраку без належної на це згоди.