61. Держава як суб'єкт геоекономіки та особливості її геоекономічної стратегії.

Субєкти ГЕ та ГЕ стратегія держав.

У епоху ГЕ основними суб є: 1. нац держави; 2. транснац групи капіталу; 3. міжн орг.-ції глоб рівня, які мають функції наднац управління, а не лише координації та контролю – СОТ, МАГАТЕ, МВФ; 4. Наднаціональні об’єднання з функціями наддержави – ЄС.

Типи держ за критерієм їх участі в ГЕ процесах:

Перший – держави-корпорації, де бюрократі, розпоряджуючись ек ресурсами держ, веде гру разом і разом з ТНК і ГК (глобалістські корп) як самостійний гравець, і використовують свої конкурентні переваги, у тому числі і систему управління. Держ-корпорації з висококонцентрованим капіталом, який управляється і підконтрольний правлячій еліті, - це США, Рос, Кит.

Другий тип – держави-«управляючі». ЦЕ перш за все європ держави, де держ політика і роль нац. уряду обмеж-ся розвитком соц. капіталу і соц. інфраструктури (соц.-ліберальна модкль).

Третій тип – держави-фантоми. Умовно, це держ утворення, які викон одну ф-цію – забезпеч легітимності території для зовні управління. Яскравий приклад – це легітимація держави Косово, що відбулася. Ще приклад – т.з. лат-америк моделі державності, з.Ценр Америки, режимні держави в Африці. Хар межа держ-фантомів – практично повна відсутність будь-яких достатніх ек підстав для реалізації суверенітету.

ГЕ стратегії держав.

Стратегія перша – інкорпорація і мімікрія в мегаспільноту: у макрорегіони і в рег політ союзи.

Стр друга – периферійне виживання на основі ГЕ об’єктивності. Тобто, позиція себе, своєї інфр-ри, ек як сировин бази (показовий приклад – «Криворіжсталь) для нових транснац виробн.-споживчих комплексів, що форм-ся.

Стр третя – стр статусного накопичення глобальн інновацій. Тобто, отрим ГЕ суб’єктності. Наприклад – Південня Корея, яка зробила ставку на подвійну модернізацію, і на цій підставі здійснює великі інвестиції у власний інноваційний розвиток, підсилюючи суб’єктність у технологічній ГЕ війні.

62. Європейський Союз у сучасних геополітичних і геоекономічних процесах. 63. Геополітичні та геоекономічні інтереси Бразилії.

64. Геополітична схема світу у концепції н.Спайкмена.

Н. Спайкмен скоригував правила X. Маккіндера та сформулював їх у інший спосіб, замість трьох положень залишив лише два. На його думку, світове панування визначається такими географічними особливостями:

1)той, хто домінує над Рімлендом, — домінує над Євразією;

2) той, хто домінує над Євразією, — тримає долю світу у своїх руках.

На його думку, у світовій політиці визначальну роль відіграють три основні центри: Атлантичне узбережжя Північної Америки, Європа та Далекий Схід Євразії. Він припускав, що в перспективі до них може приєднатись четвертий центр — Індія.

Порівняно з X. Маккіндером, Н. Спайкмен значно більшого значення надавав Атлантичному океану, називаючи його "серединним" (Midland), виразно підкреслюючи аналогію між ним та Середземним морем і їх значення для античної і сучасної цивілізацій.

Ніколас Спайкмен здійснив теоретичне обґрунтування атлантизму. Геополітичні підстави доктрини Монро, які полягають у гегемонії США над більшою частиною Нового Світу. Безперечність гегемонії зумовлена географічним положенням США.

Він виділяє 2 можливі напрямки зовнішньої політики США:

• ізоляціонізм, виключність географічного положення США між 2 океанами позбавляють їх інтересу до боротьби держав, які знаходяться по той бік океанів, і змушує їх зосередження уваги на зх. Півкулі.

• Інтервенціонізм, головна мета зовнішньо політичної стратегії США: збереження рівноваги у Євразії, а вже потім закріплення володарювання США на зх. Півкулі.

• Злиття цих напрямків в концепцію глобального впливу США.

Обидва напрямки вбачають у географічному положенні США підстави для панування у Новому світі, але інтервенціоністи надають пануванню другорядного значення, ізоляціоністи висувають його на перший план.

Спайкмену належать 2 нові геополітичні категорії:

1. «Берегова зона» або Римленд. Наближене до «внутрішнього півмісяця» Маккіндера. Той хто контролює Римленд, контролює Євразію, хто контролює Євразію – контролює долю всього світу.

2. «Серединний океан». Полюсами є зх Євразія та сх. Узбережжя США.

Крім цього, Спайкмен ввів нову категорію - «Серединний океан» Мозком якого стають Західна Європа і пояс Східного узбережжя США (особливо Нью-Йорк), головним силовим механізмом континенту - США, мають в своєму розпорядженні потужний військово-промисловий і торговий потенціал. Європа - придаток США: економічний, військовий, інтелектуальний. Її роль, політична суверенність європейських держав повинні скорочуватися. Влада на континенті поступово перейде до особливої структури, яка об'єднує лідерів всіх «атлантичних» просторів. Головну роль у цій структурі буде, безумовно, грати США.

Геополітика - наукова дисципліна, що розробляє основи безпеки країни і аналітичний метод для вироблення ефективної світової політики. Погляди Спайкмена викладені в книзі “Стратегія Америки в світовій політиці” (1942) і у роботі “Географія світу” (1944). Спайкмен виділив 10 критеріїв геополітичної могутності держави: 1)поверхня території 2)природа кордонів 3)об’єм населення 4)наявність чи відсутність корисних копалин 5)економічний і технологічний розвиток 6)фінансова міць 7)етнічна однорідність 8)рівень соц.інтеграції 9)політична стабільність 10)національний дух.

Якщо загальний результат оцінки геополітичних можливостей держави згідно цих критеріїв є невисоким, то така держава змушена вступати в спільний стратегічний союз, поступаючись частиною свого суверенітету, заради стабільного глобального геополітичного стану.

65. Сучасна геополітична ситуація в Центральній Азії.

До складу регіону входять незалежні країни: Казахстан, Узбе, Киргизька Респ, Туркме, Тадж.

Центр Азія — це значна терит. Між собою та сусідніми країнами — Росією, Китаєм, Афганістаном, Іраном держави регіону сполучені залізницями та мережею автомобільних шляхів, що певною мірою нагадує відомий з давнини Шовковий шлях, що з’єднував Схід і Захід. Вихід до Каспійського моря забезпечує зв’язок регіону з країнами Закавказзя.

Потужнішим і різноманітнішим ек потенціалом у регіоні вирізняється Казахстан. Це індустріально-аграрна країна з розгалуженою добувною і обробною промисловістю, багатогалузевим с/г виробництвом. Це — ядерна держава з розвинутим військово-промисл комплексом. Решта країн має схожу структуру ек з переважанням агропромисл виробництва.

Регіон має значні запаси палива та енергії. Нафту й природний газ добувають Туркменистан, Казахстан та Узбекистан.

Зовн. Політ. Киргистану (там всі країни майже те саме). Цілі:

- збереження стабільності в країні в цілях розвитку

- стабільність і безпека в регіоні

- розвиток добросусідських відносин з суміжними країнами і поглиблення інтеграційних процесів в Центр Азії

- сприяння зміцненню СНД, реалізації ек і пол потенціалу Співдружності

- зміцнення дружніх стосунків з високорозвинутими країнами Заходу і Сходу

- розвиток співпраці з організаціями системи ООН, її спеціалізованими установами, регіональними міжн орг.-ями, фінансовими і ек інститутами,

- зміцнення співпраці з країнами, що розвиваються, і країнами перехідного періоду.

Стан і ступінь безпеки Киргизстана визначається належністю Киргизької Респ до регіону Центр Азії і СНД.

Посилена роль силових структур СНД (включаючи утворення Комітету секретарів Ради Безпеки, створення Антитерористичного центру СНД), розширені функціональні можливості ДКБ (створення Колективних сил швидкого розгортання центрально-азіатського напряму). Разом з тим геополітична ситуація і стабільність регіону визначається і ефективною реалізацією такої функції як забезпечення безпечного моста, що зв”язує Схід і Захід.

Розширюється співпраця з такими мо як ООН, ОБСЄ, ОІК, зміцнюються контакти з НАТО в рамках програм СЕАП/ПВМ.

Киргизстан не тільки усвідомлює необхідність кооперації в протистоянні транснаціональним погрозам безпеки, але і робить конкретні кроки в цьому напрямку. Киргизстан одним з перших став активним учасником міжн антитерорист коаліції, надавши свій повітряний простір, авіаінфра структуру, розвідінформацію, свої можливості для надання гуманітарної допомоги народу Афганістана.

Киргизстан впевнений, що ООН грає провідну роль в глобальних зусиллях по боротьбі з міжн тероризмом. Виходячи з цього, Уряд Киргизької Респ вітає ухвалення Радою Безпеки резолюції (2001) і інших найважливіших рішень в цьому напрямку і додає їх здійсненню пріоритетне значення. Киргизстан впродовж останніх років робить загальне і скоординоване зусилля по сумісній протидії і боротьбі з тероризмом і торгівлею наркотиками і іншими проявами.

Можливість розміщення військових сил, надана країнам антитерористичної коаліції, служить зміцненню безпеки КР, відповідає нац інтересам, служить реальним проявом солідарності з кр антитерористичної коаліції. Перебування сил міжн коаліції на території Киргизстана пов'язане з антитерористичною операцією в Афганістані.

Надання території КР для розміщення Авіаційного компоненту Колективних Сил Швидкого Реагування – авіабаза в м. Кант – реальний внесок в співпрацю у форматі ОДКБ (організація договору про колективну безпеку).

ЗОВН. Пол. Казахстану

Традиційно протягом усіх пострадянських років офіційні особи та наближені до них експерти трактували зп Казахстану як багатовекторну, тобто рівнонаближену (чи рівновіддалену?) до всіх основних центрів сили, а саме: США, Росії, Кит, ЄС. При цьому багатовекторність була досить гнучкою. Напр, у сер 1990-х із нею цілком спокійно сусідила теза про «стратегічне партнерство» США та Казахстану в Централ Азії. Правда, це формулювання так і не було розшифроване, а згодом узагалі зникло з інформаційного простору.

Що ж до багатовекторності, то вона виражалася в такому: офіційні особи й експерти в публічних виступах усіляко намагалися не згадувати про домінування якоїсь однієї зовнішньої сили в тій чи іншій сфері відносин із Казахс. Найбільш яскраво це виявлялося в нафтогазовій тематиці. Напр, якщо на якомусь з численних форумів з цієї теми представник США говорив про те, який вигідний для Казахстану нафтопровід Баку—Джейхан або газопровід через Каспійське море, то його казахстанський візаві відразу зазначав: це так, але в нас є й пропозиції з китайської сторони, і з росіянами ми працюємо.

Питання й варіанти енергетичної взаємодії Казахстану з зовнішніми партнерами віце-міністр також коментував із погляду пріоритетності Росії.

А відомий казахстанський політолог Лаумулін заявив, що коли Укр прагне максимальної інтеграції з Європою, то в Казахстані, «попри прийняття багато в чому декларативної концепції «Шлях у Європу», розуміють, що цей шлях дуже тривалий і взагалі навряд чи колись буде подоланий». А в перспективах розвитку відносин Укр й Казахстану найголовніше — чинник «третього відсутнього»: хоч би які плани ми будували, про які б комунікаційні, транспортні проекти говорили, без Росії в нас нічого не вийде.