38. Геополітичні погляди к.Гаусгофера.

Карл Гаусгофер – німецький геополітиу, професор Мюнхенського університету, голова «німецької класичної геополітики». Розвивав погляди Ратцеля та Челлена. Він стверджував, що держава є живим організмом і потребує розширення «життєвого простору». Звідси випливає необхідність економічної самодостатності, культурної експансії і поглинання невеликих держав, що є неспроможними проводити самостійну зовнішню політику, дестабілізують міжнародні відносини.

Гаусгофер розробив особливий варіант євразійства військово-геополітичну доктрину «Континентального блоку» (вісь Берлін-Москва-Токіо). Передбачав об’єднання країн Євразії (Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Росія та Японія) задля противаги зх. Англосаксонському світу (Англія, США).

Теорія континентального блоку К. Гаусгофера.

Карл Хаусхофер професор Мюнхенського університету, засновник Інституту геополітики в Мюнхені і Журналу геополіти¬ки. Праці: Геополітика Тихого океану, Про кордони, Геополітика панідей, Теорія континентального блоку.

Гаусгофер розробив теорію “континентального блоку”, яка стала офіційною доктриною Третього Райху.

Геополітична доктрина Гаусгофера базувалася на протистоянні морських і континентальних держав. Майбутнє Німеччини як великої держави бачилось у створенні “континентального блоку” або осі Берлін-Москва-Токіо.

Період панування морських держав закінчується і майбутнє за сухопутними державами. Цим пояснюється, що є перспектива створення могутнього континентального блоку, який об’єднав би Європу з північчю і сходом Азії. Такий блок простягався б від Балтійського і Чорного морів до Тихого океану по осі Берлін-Москва-Токіо. Створення такого блоку диктується необхідністю протиставити політиці морських держав дієву політику сухопутних країн.

Під час підготовки і після укладення Акту Молотова-Ріббентропа Хаусхофер проводив у своїх роботах лінію континентального блоку, тобто орієнтацію Німеччини на Схід.. Це була по суті ідея великого континентального євро-азійського союзу. Теоретично доводилося, що культура Німеччині - це західне продовження азіатської традиції. За всією цією риторикою, очевидно, стояв розрахунок на ресурси Росії та інші необжиті райони Євразії. У рамках Акту Молотова-Ріббентропа Хаусхофер бачив подолання вкрай несприятливого затиснутого положення Німеччини між морськими державами і Хартлендом.

Для цього, згідно з ідеєю континентального блоку, потрібно було використовувати світове геополітичне положення Росії. Союз Німеччини з Росією, відповідно до концепції Хаусхофера, забезпечив би Німеччині вільні від англосаксонського впливу трансконтинентальні комунікації від Рейну до Амура і Янцзи,. Німеччина отримала б вихід до відкритого океану і стала б володіти потужністю як континентальної, так і океанічної держави.

Однак основній ідеї континентального блоку Хаусхофера не судилося здійснитися, оскільки Німеччина в 1941 р. напала на СРСР.Крім того, навіть якщо б відбулося утворення такого блоку, то навряд чи б він виявився життєздатним і довготривалим з ряду причин, одна з яких полягала в тому, що СРСР відводилася роль другорядної держави.

І тому згодом поміняв свою концепцію, змінивши напрямок на Берлін – Рим – Токіо.

Концепція “великого простору” К. Гаусгофера.

Карл Хаусхофер – професор Мюнхенського університету, засновник Інституту геополітики в Мюнхені і журналу „Геополітика. Праці: „Геополітика Тихого океану, „Про кордони, „Геополітика панідей, „Теорія континентального блоку».

Для протистояння морським державам, які прагнуть задушити континентальні країни, як душить анаконда свої жертви, Хаусхофера та його школа розробили концепцію "великого простору»

Цей термін виник у античні часи і уособлював тенденції розвитку держав, які були орієнтовані вздовж паралелей або на вісь схід-захід. Це стосувалося помірних, тропічних та субтропічних поясів. Лінія північ-південь цим терміном не охоплювалася, тому держави, що були розміщені вздовж великих річок, які текли по цій лінії північ-південь, не входили до Великого Простору. Першим Великим Простором, який розвинувся по лінії Північ-Південь і тим самим прагнув меридіонального розвитку, було Китайське царство. Східно-Азійська геополітична структура має у своїй основі меридіональну експансію. Натомість Євразійська і Європейська геополітичні структури орієнтовані на широтну експансію (вздовж паралелей). Першим широтним царством, була іспанська колоніальна система. Але у 40-х рр. ХХ ст. у геополітичне поле широтної динаміки вторгаються два геополітичні макроутворення, які орієнтовані по лінії меридіанів (Східно-Азійський блок і Панамериканський блок).

Новий геополітичний поділ світу докорінно відрізнялося від моделі Маккіндера і отримав назву панрегіоналізма. Мотиви цього підходу він пояснював американською широтною експансією з можливим використанням методів «анаконди».

Хаусхофер робив висновок про необхідність поділити світ уздовж меридіанів. Панрегіони Хаусхофера були не просто економічні блоки. Вони мали на увазі об'єднання держав, виходячи із спільності соціально-політичних та економічних проблем, хоча на практиці здійснювалося панування одних країн над іншими.

У своїй першій панрегіоналістській моделі Хаусхофер поділив світ на три з півночі на південь орієнтованих панрегіона, кожен з яких складався з ядра (core) і периферії (periphery): Пан-Америка з ядром у США, Євро-Африка з ядром в Німеччині і Пан -Азія з ядром в Японії, в периферію включалася і Австралія . Кожен панрегіон потенційно володів економічної самодостатністю. Ця географічна структура була цікава тим, що вона включала величезні функціональні регіони навколо кожного центрального держави, хрест-навхрест перетинаючи регіони, багаті природними ресурсами, широко охоплюють земну кулю. Кожен панрегіон включав частину арктичного простору, зони з помірним і тропічним кліматом. З моделі зовсім було незрозуміло, яку роль у ній відіграє СРСР.

Пізніше Хаусхофер пропонував як один з варіантів розвитку геополітичних подій чотирьохчленний поділ світу. Четвертим панрегіоном стала Пан-Росія з її сферою впливу в Ірані, Афганістані та на Індостані. Значна східна частина СРСР у цій схемі входила до складу Східно-Азіатської сфери.

Зростання впливу у світовій економіці та геополітиці США і СРСР зробив поняття папрегіонов тимчасово неспроможним. Однак із закінченням різкого домінування США у світовій економіці, а потім розпадом світової соціалістичної системи спочатку економічні блоки, а згодом навіть панрегіони повернулися у світову практику.