II. Теорія життєвого простору (Ганс Брім, Генріх Замден)

Брім: люди потребують, щоб життєвий простір і продовольчі ресурси відповідали їх зростаючій кількості. Тому життєвий простір для окремих людських груп є головним питанням сьогодні, змістом якого є проблема джерел людського існування та проблема безпеки суспільства, які є центральними в геополітиці.

Замден: зростання і густота населення – рушійні сили суспільного розвитку. Життєвий простір є передусім європейським, бо в жодній частині світу простір і його нестача не мають такого значення як у Європі. Майбутнє Європи знаходиться на сході і залежить від завоювання і освоєння нових східних земель.

III. Теорія географічного роздвоєння світу (Карл Шміт, „Планетарна напруга між сходом і заходом: протистояння землі і моря”, „Земля і море”).

Протистояння сходу і заходу не лише охоплює різні протиріччя, а є реальною глобальною дійсністю, що має не географічний, а історичний та геополітичний характер. З геополітичної точки зору всесвітнє протистояння сходу і заходу може бути зведене до дуалізму землі і води, або суші і моря.

IV. Теорія великого простору (Шмітхенер, Обст, Фріт).

Шмітхенер („Життєві простори у боротьбі двох культур”): європейський народ вже не може існувати як окремі національні державні одиниці. Європейські народи мають бути підпорядковані більш значущій, вищій організаційній одиниці. Європа – це наша спільна вітчизна більшого масштабу.

Обст висунув ідею наднаціональних великих просторів (розвив ідею Хаусхофера):

Фріт: боротьба за простір на етапі, коли немає простору, який можна ділити, є боротьбою за більш високий соціальний рівень або за якість простору. Хто отримав лідерство, тому завтра буде належати весь світ. Наднаціональні великі простори існують як технічно-економічні об’єднання.

V. Біологічна теорія держави (теорія держави як організму).

Згідно зі Шмітхенером: прагнення нового простору внутрішньо властиве будь-якому народу.

Фріт: Всі великі державні утворення мають будуватися з урахуванням відносин раси і простору, якщо вони хочуть стати організованими живими істотами з тривалим періодом існування.

VI. Теорія вакууму.

Центральне поняття: „простір без кордону”. Ганс Флейч („Геополітичний спадок переможців”): знищення Германської імперії внаслідок перемоги СРСР в 2-й Світовій війні спричинило виникнення вакууму у Європі. Зх.держави мають вступити у володіння спадком Германії і Японії і захистити його від СРСР.

VII. Теорія географічного обґрунтування німецького фашизму (Гудеріан, Ганс Хаген).

Німецький фашизм – продукт вузького німецького життєвого простору.

Гудеріан: континентальні держави Європи стикалися у вузькому просторі і через сухопутний характер кордонів, змушені були вдаватися до військових дій.

Хаген: (стаття „Могутність у майбутньому виростає з могутності у минулому”). Доля Німеччини як центру виховувала її у дусі підвищеної пильності, порівняно з тією, яка вимагалася від європейців на окраїнах Європи.

36. Ідеологічна природа геополітики.

Ідеологія-це система цінностей та поглядів, визнана певною групою людей.. Першочергова задача ідеології полягає в тому, щоб виправдовувати суспільно значимі дії тих чи інших груп людей. Для виконання цього завдання творці відповідної системи виправдань - ідеологи - повинні звертатися до вищих цінностей, які поділяє всім суспільством, в якому та чи інша група збирається діяти.

Нерозумно було б Муссоліні в Італії апелювати до авторитету Вед, а Мао в Китаї - до біблійних десяти заповідей, навпаки, Муссоліні формує фашистську ідеологію, спираючись на панівні в його країні релігійні (католицизм) і секулярні (індивідуалізм, імперіалізм і навіть соціалізм) вчення, а Мао розвиває комуністичну ідеологію, апелюючи не лише до ідей Маркса, Енгельса і Леніна, але і до засадничих думкам Конфуція і Лао-Цзи. Однак ідеологія тільки використовує різні системи цінності, але ніколи не збігається з ними.

Цікаво відзначити, що практично всі представники ГП були більш-менш великими чиновниками і держ діячами, вони мали серйозний вагу в сусп і чинили істотний вплив на прийняття політичних рішень не тільки через свої ідеї, але й безпосередньо. Ця закономірність простежується від Ібн Халдуна до Хаусхофера. У гр 1993 р. Державна Дума РФ заснувала Комітет з ГП. Науковий консультант книги Дугіна "Основи ГП" (1997) - начальник кафедри стратегії Військової академії Генерального штабу Росії генерал-лейтенант М. П. Клокот. Всі ці факти, а також характер змісту та методів ГП дають підстави багатьом геополітика вважати свою галузь знання насамперед ідеологією. "Геополітика, - Дугін, - це світогляд влади, наука про владу і для влади. Тільки в міру наближення людини до соц верхівки ГП починає виявляти для нього своє значення, тоді як до цього вона сприймається як абстракція. ГП - дисципліна пол. еліт (як актуальних, так і альтернативних) ... ГП на своєму рівні сама визначає, що володіє для неї цінністю, а що ні. У сучасному світі вона являє собою "короткий довідник володаря ", підручник влади, в якому дається короткий огляд того, що слід враховувати при прийнятті глобальних (доленосних) рішень - таких, як укладення союзів, початок війн, здійснення реформ, структурна перебудова суспільства, введення масштабних ек і пол санкцій і т. д. ГП - це наука правити ". І хоча окремі геополітики заявляють, що "ГП у своїй основі антиідеологічна", важко не погодитися з твердженням, що "геополітик не може не бути заангажований".

+ базові ГП ідеї (але я не знаю чи то надо): - МВ не як стихійна взаємодія багатьох факторів, а як еволюційний процес, який відображається згідно з об’єктивними закономірностями, але складався історично.-схильність держав до максим могутності,- відношення центр-периферія (державне протистояння,- МВ залежать не тільки від людського актору,але і від географічного середовища.