33. Теорія морської могутності а.Мехена та її вплив на зовнішню політику сша.

Альфред Мехен – «Вплив морської сили на історію» (1660-1783). Досліджував загальну історію Європи та Америки з точки зору впливу морської сили. Осне загрози для морс сивіл-ї: Рос, Кит, потім Нім.

Важливими є такі чинники: морська торгівля та воєнно-морська історія.

Військовий флот + торгівельний флот + морські бази = морська могутність.

Формула морської могутності А. Мехена.

Серед основоположників геополітики виділяється американський історик і адмірал морського флоту Альфред Мехен. Мехен вперше детально проаналізував роль морських і континентальних держав в історії. Його погляди викладені у двох основних працях: Вплив морської могутності на історію (1890) і Зацікавленість Америки в морській силі (1897). Він наголошує на тому, що переможцем, як засвідчила історія, є держава, що володіє морем. Мехен висунув ідею переваги морської держави над континентальної.

Умови морської сили нації: 1) Географічне положення Держави, протяжність сухопутних кордонів, можливість морських комунікацій з іншими країнами. 2) “Фізична конфігурація” морського узбережжя і кількість портів, тут розташованих. Від цього залежить процвітання портів і їх стратегічна захищеність. 3) Протяжність території. Вона дорівнює протяжності берегової лінії. 4) Статистична кількість населення. Це важливо для здатності Держави будувати кораблі. 5) Національний характер – у контексті здатності народу займатися торгівлею. 6) Політичний характер правління, її можливість створити могутню морську силу.

База країна звідки виходять усі ресурси, де поєднані лінії сполучень суші і води, де знаходяться всі арсенали і озброєні пости. За наявності всіх цих умов, у силу вступає формула морської могутності нації: військовий флот + торговий флот + військово-морські бази = морська могутність країни.

Військові дії повинні забезпечити сприятливі умови для створення світової торгівельної цивілізації, що й було зроблено Великобританією і що треба зробити США. «Морська доля» виведе США, на думку Мехена, на рівень світового панування. Для цього США необхідно покласти край ізоляції, побудувати потужний флот, розширити участь у світовій політиці.

Теорія А. Мехена про протистояння суші та моря, відмінність морської стратегії від сухопутної.

Серед основоположників геополітики виділяється американський історик і адмірал морського флоту Альфред Мехен.

Мехен був не тільки теоретиком воєнної стратегії, але брав активну роль в політиці. Американська воєнна стратегія ХХ століття будувалась згідно теорії “Морської могутності” А. Мехена.

Мехен вперше детально проаналізував роль морських і континентальних держав в історії. Його погляди викладені у двох основних працях: Вплив морської могутності на історію (1890) і Зацікавленість Америки в морській силі (1897)

Вихідне положення володіння морем або контроль над ним - великий фактор в історії світу. Він наголошує на тому, що переможцем, як засвідчили історія, є держава, що володіє морем. Мехен висунув ідею переваги морської держави над континентальною. Також він зазначив, що подорожувати і перевозити товари водою завжди було легше і дешевше, ніж сушею. Це головна перевага моря. Але торгівля по морю потребує захисту військового флоту, особливо під час війни. В цьому він бачить прямий зв'язок в пожвавленні торгівлі і військового флоту. Історія морської сили включає все, що допомагає нації перетворитися на велику на морі чи завдяки морю: морську торгівлю і воєнно-морську історію. Зіткнення інтересів під час зустрічних спроб отримати більшу частку або захопити все в інтересах морської торгівлі й зайняти неколонізовані віддалені країни, що представляють торговий інтерес, призводило до війни.

На території світового простору виділив т.з. «зону конфлікту» між 30 і 40 паралелями, де неминуче зустрічаються інтереси «морської імперії» (що контролює океанські простори) і «сухопутної держави»(що спирається на ядро Євразії). Це – Англія і Росія того часу.

Морська імперія, щоб вижити, повинна відкинути континентальну державу якомога далі в глиб Євразії; імперії важливо завоювати прибережну територію, поставити під контроль "прибережні нації, для чого треба оточити противника кільцем військово-морських баз.

Морська стратегія значно відрізняється від сухопутної. Сухопутна обмежується військовими операціями на безпосередньому театрі війни. Морська має за мету досягнення, підтримку і збільшення морської могутності держави як у часи війни, так і миру. Морська стратегія передбачає використання всієї суми випадковостей для утвердження позиції держави на береговому пункті і означає здатність перетворити на постійну окупацію, яка спочатку була тимчасовою.

Зразком “Морської сили” для А. Мехена був стародавній Карфаген, а ближче до сучасності Великобританія ХVІІ і ХІХ століть.

Мехен переніс на планетарний рівень принцип “анаконди”, який застосовувався американцями у американській громадянській війні 1861-1865 рр. Цей принцип застосовувався у блокуванні ворожих територій з моря і по берегових лініях, що призводило поступово до стратегічного вичерпування противника.

Фактично, основні лінії стратегії НАТО, а також інших блоків, спрямованих на стримування СРСР (концепція “стримування” дорівнює стратегічній та геополітичній концепції “анаконди”) ASEAN, ANZUS, CENTO є прямим розвитком основних тез адмірала Мехена, якого на цій підставі цілком можна вважати інтелектуальним батьком усього сучасного атлантизму.