3-3-08 Сисоєва C.O., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. - К.: Міленіум, 2005.- 520 с. [4-пс+педСИСОЕВА-05 z s-Pedag] 836 000 232 str укр
№№ с.внизу
Академія педагогічних наук України
Інститут педагогіки і психології професійної освіти
Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету економіки та права
C.O. СИСОЄВА, Т.Б. ПОЯСОК
Психологія та педагогіка
Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання
Затверджено Міністерством освіти і науки України
Київ – 2005
УДК 371.134:33
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 14/182-1696 від 13.07.05)
Рецензенти:
Бондар Володимир Іванович - доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПН України;
Гончаренко Семен Устимович - доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПН України;
Моляко Валентин Олексійович - доктор психологічних наук, професор,
дійсний член АПН України
Сисоєва C.O., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. - К.: Міленіум, 2005.- 520 с.
ISBN 966-8063-87-6
Підручник створено для модульно-кредитної організації навчального процесу. Структура підручника передбачає можливість його застосування як при традиційній організації процесу навчання, так і у навчанні за дистанційною формою. У кінці кожного модуля подано стислі висновки, опорні схеми для повторення навчального матеріалу, питання для самоконтролю, творчі завдання, список рекомендованої літератури, предметний покажчик основних понять модуля, додатковий навчальний матеріал для гіпертекстів.
Підручник призначено для забезпечення викладання навчального курсу "Психологія та педагогіка" у вищих навчальних закладах непедагогічного профілю, для організації післядипломної освіти фахівців різних напрямів професійної підготовки. Він буде корисним усім, хто цікавиться фундаментальними основами педагогіки і психології, можливостями застосування психолого-педагогічних знань у реалізації особистіших і професійних життєвих стратегій та вирішенні актуальних проблем професійної діяльності.
Сисоєва CO., Поясок Т.Б., 2005 Видавництво «Міленіум», 2005
Зміст
ПЕРЕДМОВА.........9
МОДУЛЬ 1.
ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА.......14
1. Основні теоретичні знання...........14
1.1. Предмет психології.....14
1.2. Розвиток психології як науки.....20
1.3. Поняття психіки, свідомості і діяльності..........24
2. Опорні схеми для повторення......34
3. Висновки.........40
4. Питання для самоконтролю.........41
5. Творчі завдання.....42
5.1. Дидактичний тест........42
5.2. Орієнтовні теми для власних досліджень та поглиблення знань.........42
6. Рекомендована література............43
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів........45
8. Предметний покажчик..........55
МОДУЛЬ 2.
ОСОБИСТІСТЬ...........57
1. Основні теоретичні знання...........57
1.1. Поняття особистості в психології......57
1.2. Категорії темпераменту, характеру, здібностей.......68
1.3. "Я - концепція": її сутність та вплив на життєдіяльність.......83
2. Опорні схеми для повторення......88
3. Висновки.........93
< 4. Питання для самоконтролю.........94
5. Творчі завдання.....95
5.1. Дидактичний тест........95
5.2. Орієнтовні теми для власних досліджень та поглиблення знань.........95
6. Рекомендована література............96
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів........99
8. Предметний покажчик........118
МОДУЛЬ 3.
КОГШТИВНА ТА АФЕКТИВНА
СФЕРА ОСОБИСТОСТІ..........121
1 1. Основні теоретичні знання.........122
__ 1.1. Увага як якість особистості......122
1.2. Відчуття, сприймання, уявлення, уява.....127
t 1.3. Пам'ять.......139
.„ 1.4. Поняття мислення та засоби його розвитку...........149
1.5. Емоції, почуття, воля........161
2. Опорні схеми для повторення............172
3. Висновки.......180
4-. Питання для самоконтролю.......182
5. Творчі завдання...........183
5.1. Дидактичний тест......183
5.2. Орієнтовні теми для власних
досліджень та поглиблення знань...........184
6. Рекомендована література..........185
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів......187
8. Предметний покажчик ....:...........214
МОДУЛЬ 4.
ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА......217
1. Основні теоретичні знання.........218
4
1.1. Предмет педагогіки...........218
1.2. Розвиток педагогіки як науки..........227
1.3. Категорії розвитку, виховання
і формування особистості в педагогіці...........232
1.4. Поняття про педагогічні технології........237
1.5. Методи проведення психолого-педагогічних досліджень......253
2. Опорні схеми для повторення............260
3. Висновки.......268
4. Питання для самоконтролю.......270
5. Творчі завдання...........271
5.1. Дидактичний тест......271
5.2. Орієнтовні теми для власних
досліджень та поглиблення знань...........272
6. Рекомендована література..........272
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів......275
8. Предметний покажчик........290
МОДУЛЬ 5.
ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ.....293
1. Основні теоретичні знання.........293
1.1. Педагогічні методи впливу на особистість.....293
1.2. Організація процесу виховання.......301
1.3. Сімейне виховання і сімейна педагогіка.........308
2. Опорні схеми для повторення............317
3. Висновки.......321
4. Питання для самоконтролю.......323
5. Творчі завдання...........324
5.1. Дидактичний тест......324
5.2. Орієнтовні теми для власних
досліджень та поглиблення знань...........325
6. Рекомендована література..........325
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів......327
8. Предметний покажчик........338
МОДУЛЬ 6.
ПОНЯТТЯ ПРО ПЕДАГОГІЧНУ
МАЙСТЕРНІСТЬ І ПЕДАГОПЧНУ ТВОРЧІСТЬ.....340
~ 1. Основні теоретичні знання.........341
1 1.1. Педагогічна майстерність: сутність і специфіка.....341
1.2. Творчість як вища форма
самореалізації особистості......352
f 1.3. Поняття про педагогічну творчість.........359
* 2. Опорні схеми для повторення............366
3. Висновки.......368
4. Питання для самоконтролю.......370
5. Творчі завдання...........371
5.1. Дидактичний тест......371
5.2. Орієнтовні теми для власних
досліджень та поглиблення знань...........371
' 6. Рекомендована література..........372
~~ 7. Додатковий матеріал для гіпертекстів......374
8. Предметний покажчик........383
МОДУЛЬ 7.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОПЧШ
АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ............385
1. Основні теоретичні знання.........386
1.1. Види спілкування та їх психологічна структура .... 386
1.2. Бар'єри на шляху до ефективного спілкування
та їх подолання.........393
1.3. Вербальна та невербальна комунікація..........401
1.4. Основні елементи ділового та міжособистісного спілкування........413
1.5. Мистецтво проведення переговорів,
публічних виступів та дискусій.......418
2. Опорні схеми для повторення............426
3. Висновки.......437
4. Питання для самоконтролю.......439
5. Творчі завдання...........440
5.1. Дидактичний тест......440
5.2. Орієнтовні теми для власних
досліджень та поглиблення знань...........440
6. Рекомендована література..........441
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів......443
8. Предметний покажчик........451
МОДУЛЬ 8.
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...........454
1. Основні теоретичні знання.........455
1.1. Загальна характеристика
управлінської діяльності..........455
1.2. Суб'єкти управління та їх функції............460
1.3. Психологія кадрової роботи в організаціях...........467
1.4. Психологічні засоби керівництва організацією ....476
1.5. Психологічні чинники успіху
у професійній діяльності..........484
1.6. Значення психолого-педагогічних знань для особистішої і професійної самореалізації керівника ...493
2. Опорні схеми для повторення............496
3. Висновки.......500
4. Питання для самоконтролю.......502
5. Творчі завдання...........503
5.1. Дидактичний тест......503
5.2. Орієнтовні теми для власних досліджень
та поглиблення знань.......504
6. Рекомендована література..........504
7. Додатковий матеріал для гіпертекстів......506
8. Предметний покажчик........518
ПЕРЕДМОВА
Швидкі темпи інформатизації нашого суспільства, наміри України щодо співпраці з Європейським Союзом та приєднання до Болонського процесу вимагають переосмислення попереднього досвіду психолого-педагогічної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах непедагогічного профілю, розробки нових освітніх концепцій, приведення змісту, форм, методів навчання і виховання у відповідність до вимог та потреб суспільства, об'єктивної необхідності використання у навчальному процесі нових інформаційних технологій, створення умов для професійного та особистісного саморозвитку майбутнього фахівця.
Останнє набуває важливого значення, оскільки сучасне суспільство значною мірою зацікавлене у психологічних ресурсах особистості як основі всіх інших ресурсних складових розвитку цивілізації. У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко спрогнозованим, а теперішнє має декілька потенційних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до швидкозмінних умов життя, професійних ситуацій, особистісних цілей. Саме тому якості особистості, які дозволяють їй самостійно і активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до змінних умов життя, досягати успіху, професійно та особистісно самореалізо-вуватися, повинні формуватися і розвиватися на всіх етапах здобуття людиною освіти. Саме тому проблеми вивчення психоло-го-педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах непедагогічного профілю набули значної актуальності.
Особистість людини в умовах динамічного світу стає її професійним інструментарієм, а психолого-педагогічна культура - запорукою успішності її життєдіяльності, особистісної та професійної самореалізації. Людина не існує ізольовано. Вона
9
існує і діє в колективі, спілкуючись, вступаючи в міжособистісні стосунки.
Психолого-педагогічні знання допомагають формуванню у молодої людини позитивної "Я - концепції", сприяють усвідомленню себе як особистості, розумінню психологічних закономірностей власної діяльності та діяльності інших людей, оволодінню засобами регуляції поведінки і взаємовідносин з оточуючими людьми, врахування особливостей формування колективу, розвитку і виховання особистості в колективі.
Підручник, який Ви тримаєте в руках, створено на основі аналізу сучасних наукових та методичних розробок з психології та педагогіки, врахування доробку не тільки вітчизняних, а й зарубіжних учених, узагальнення власного досвіду викладання психології та педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах та у вищих навчальних закладах непедагогічного профілю.
Підручник створено для забезпечення викладання навчального курсу "Психологія та педагогіка", який введено до навчальних планів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю як базовий для вивчення подальших дисциплін психолого-пе-дагогічного циклу.
З метою використання сучасних дидактичних засобів навчання підручник розроблено для модульно-кредитної організації навчального процесу із можливістю застосування інформаційних технологій. Структура підручника передбачає можливість його застосування як при традиційній організації процесу навчання, так і у навчанні за дистанційною формою засобами мережі Інтер-нет, або у локальних мережах вищих навчальних закладів, що дозволяє використовувати підручник як базовий для розробки дистанційних курсів з педагогіки і психології і застосовувати не тільки для психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців, а й для організації післядипломної освіти фахівців різних галузей господарства без відриву від виробництва.
На основі аналізу взаємозв'язків між змістовими елементами традиційних курсів педагогіки і психології у підручнику реалізована ідея інтегрованої психолого-педагогічної підготовки, яка, на наш погляд, є найбільш оптимальною для вищих навчальних закладів непедагогічного профілю. чг
10
Особливості відбору змісту навчального матеріалу з психології та педагогіки для студентів вищих навчальних закладів не-педагогічного профілю автори вбачали у його спрямованості на безпосереднє практичне формування і розвиток психолого-пе-дагогічної культури майбутнього фахівця через ознайомлення з фундаментальними основами педагогіки і психології; підготовку його до ефективної реалізації набутих знань у професійній діяльності, ділових стосунках та в діяльності управлінській, що значною мірою визначається уміннями комплексно застосовувати психолого-педагогічні знання при моделюванні, реалізації, аналізі та оцінці професійних ситуацій у психолого-педагогічно-му аспекті.
Підручник містить вісім модулів.
> У першому модулі "Психологія як наука" розглядаються загальні поняття та предмет дослідження психології, розвиток психології як науки.
> Другий модуль "Елементи теорії особистості" присвячено розкриттю психологічної сутності поняття "особистість"; категорій темперамент, характер, здібності; особливостей формування позитивної "Я-концепції" та її впливу на життєдіяльність людини.
> Третій модуль "Когнітивна та афективна сфера особистості" знайомить студентів з такими психологічними поняттями, як увага, відчуття, сприйняття, уявлення, уява, пам'ять, мислення, емоції, почуття, воля, і засобами їх розвитку в особистості.
> У четвертому модулі "Педагогіка як наука" висвітлюється предмет педагогіки, взаємозв'язок педагогіки і психології у пізнанні сутності людини та її вихованні, методи проведення психолого-педагогічних досліджень.
> У п'ятому модулі "Теорія виховання" розглянуто педагогічні методи впливу на формування особистості, закономірності організації процесу виховання, особливості сімейного виховання і сімейної педагогіки.
> Шостий модуль "Поняття про педагогічну май-, стерність і педагогічну творчість" дає студентам мож-\; ливість ознайомитися з фундаментальними засада-
11
ми педагогічної майстерності і педагогічної творчості, організації творчої діяльності як найвищої форми самореалізації особистості, прояву її індивідуальності і самобутності.
^ У сьомому модулі "Психолого-педагогічні аспекти успішного міжособистісного спілкування" розглянуто види спілкування, їх психологічну структуру, бар'єри на шляху до продуктивного спілкування, засоби їх подолання, вербальну та невербальну комунікацію, основні елементи ділового та міжособистісного спілкування, мистецтво проведення переговорів та дискусій, публічних виступів.
> У восьмому модулі "Психолого-педагогічні аспекти управлінської діяльності керівників" розкрито сутність управлінської діяльності, поняття суб'єктів управління, їх функцій; висвітлено психологію кадрової роботи в організаціях та психологічні засоби керівництва, подано психолого-педагогічні чинники успіху в професійній діяльності, показано значення психолого-педагогічних знань для особистішої і професійної самореалізації керівника.
Засвоєння знань з педагогіки і психології, ефективне й творче їх використання у професійній діяльності значною мірою залежить від організації навчального процесу, форм, методів та засобів, які використовуються викладачами, а також від ступеня активності самих студентів у пізнавальній діяльності. Саме тому в кінці кожного модуля подано стислі висновки, опорні схеми для повторення навчального матеріалу даного модуля, питання для самоконтролю, творчі завдання у вигляді дидактичного тесту та орієнтовних тем для власних досліджень та поглиблення знань студентів, список рекомендованої літератури, предметний покажчик для пошуку основних понять, які використовуються у модулі. Творчі можливості змісту кожного модуля підручника полягають також у його спрямованості на включення студентів у ситуації, які моделюють їх майбутню професійну діяльність.
Для поглиблення вивчення окремих тем у підручнику подано додатковий навчальний матеріал, який може бути викори-
12
станин для розширення методичних можливостей викладачів, а у випадку дистанційної форми навчання - для створення гіпер-текстів. Систематичне повторення навчального матеріалу забезпечується системою посилань на матеріал, який розглядався в попередніх модулях. В електронному варіанті підручника передбачено автоматичне швидке звернення до розглянутого раніше поняття, матеріалу попереднього модуля, необхідного розділу тощо.
Сподіваємося, що підручник буде корисний усім, хто цікавиться фундаментальними основами педагогіки і психології, можливостями застосування набутих психолого-педагогічних знань у реалізації особистісних і професійних життєвих стратегій та вирішенні актуальних проблем професійної діяльності.
Будемо вдячні за зауваження і побажання, які просимо надсилати на електронну адресу: fond@ttc.net.ua
13
Модуль 1
ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
Предмет психології
• Психологічні закони • Основні категорії психології • Використання психологічних знань • Предмет наукової психології • Галузі наукової психології • Теоретична психологія
• Науково-прикладна психологія • Практична психологія
Розвиток психології як науки
• Етапи психології • Зародки експериментальної психології
• Теорії сучасної психології
Психіка, свідомість і діяльність
• Розвиток психіки • Етапи розвитку психіки • Розвиток людської свідомості • Мотиви і діяльність • Компоненти діяльності • Свідомість • Компоненти структури свідомості
• Самосвідомість • Самооцінка • Духовність • Несвідоме
• Мінливі стани свідомості • Вплив психотропних засобів
1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗНАННЯ
1.1. ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ
Життєві психологічні відомості, джерелом яких є особистий та суспільний досвід, утворюють донаукові психологічні знання. Вони можуть бути досить широкими, можуть певною мірою сприяти орієнтації в навколишньому середовищі та розумінню поведінки людей, відповідати дійсності. Але ці знання
14
Психологічні
закони та категорії
позбавлені систематичності, глибини і доказовості, а тому не можуть бути підґрунтям для ефективної роботи з людьми. Отже, постає необхідність у вивченні здобутків наукової психології.
Предмет наукової психології складають конкретні факти психічного життя, що характеризуються якісно та кількісно. Наукова психологія не лише описує психологічні факти, а й пояснює їх. Тому необхідно враховувати закони, за якими відбуваються різноманітні психічні явища, тобто психологічні закони. Характер психічного явища стає закономірним, якщо виникнення психічних фактів спостерігається щоразу, коли для цього виникають відповідні умови.
Одним із завдань психології є встановлення психологічних механізмів діяльності - вивчення роботи конкретних анатомофізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою та ін.
Таким чином, основними категоріями психології як науки є психіка і поведінка.
Психіка - властивість високоорганізованої матерії - мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність у вигляді відчуттів, уявлень, думок, вольових дій та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу [7, с. 261]. Вона - метод орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища [10, с. 14].
Поведінка - це система взаємопов'язаних реакцій і дій людини чи тварини у взаємодії з навколишнім середовищем. Фізіологічною основою поведінки є система безумовних і умовних рефлексів. Поведінка людини є системою діц і вчинків, які мають моральне значення і підлягаютьгморальній оцінці незалежно від того, з яких причин їх зроблено [7, с. 276].
Отже, психологія - це наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини [10, с. 13]. Вона за допомогою спеціальних методик розглядає і вивчає об'єктивні, реально існуючі психічні явища і факти. Узагальнюючи результати досліджень у системі наукових понять, вона виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.
15
Використання
психологічних
знань
Майбутній фахівець непедагогічного профілю має усвідомити, для чого йому потрібні знання з психології. Адже саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності.
Перш за все, психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших. Людям, здатним зрозуміти, порадити, підтримати, можна довірити власні думки і переживання, отримати від них співчуття, допомогу. Психологічні знання необхідні також для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі. Без саморозвитку людина не відповідає вимогам сучасності, не може самореалізуватися в суспільстві. Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших людей. Майбутній фахівець з вищою освітою може займати керівну посаду і як керівник колективу повинен дбати про професійне зростання, навчання та виховання своїх підлеглих. Знання психології людини необхідне і в процесі виховання власних дітей.
Вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового колективу та у системі "людина - техніка", щоб запобігти техногенним та екологічним катастрофам. Сучасні інформаційні технології вимагають досконалої підготовки фахівців, максимальної актуалізації їхніх інтелектуальних, творчих ресурсів. Створення систем "людина-машина" неможливе без урахування психічних особливостей людини.
Отже, психолого-педагогічні знання мають незаперечну важливість для майбутніх фахівців непедагогічного профілю.
Наукові психологічні знання більш точно відображають існуючу реальність, використовуючи при цьому методи математичної статистики.
На основі існуючих наукових даних можна більш конкретно визначити предмет сучасної психології.
16
Предмет
наукової
психології
"Психологія як наука вивчає факти, закономірності, механізми психічного життя людей і тварин. Взаємовідносини живих істот з навколишнім світом реалізуються за допомогою психіки як складної сигнальної системи, до якої входять почуття та образи, настанови й мотиви, процеси спілкування та ідеальні предметні дії, емоційні стани та інші психічні властивості. Різноманітні психічні якості утворюють систему регуляції, що надає поведінці й діяльності стійкості та ефективності. У людини ця система виступає як психічний склад особистості, який утворюється її комунікативними здібностями, ціннісними орієнтаціями, рисами характеру, самосвідомістю, інтелектуальними здібностями, темпераментом тощо" [21, с. 29-30].
Предмет психології - закономірності розвитку і вияву психічних явищ та їх механізми [10, с. 14].
Сучасна психологія є досить розгалуд-женою системою наукових дисциплін, які знаходяться на різних ступенях формування та пов'язані з різними галузями практики. Галузі психології відрізняються як за предметом вивчення, так і методами, які використовуються у цій психологічній галузі.
За предметом спрямованості на дослідження, раціоналізацію або перетворення психіки виділяють три великі групи наукової психології: теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію. Між галузями психологічної науки існують тісні зв'язки. Так, теоретична психологія напрацьовує систему психологічних знань, що виступає фундаментом науково-прикладної та практичної психології. Факти, що розкриваються у науково-прикладній та практичній психології, узагальнюються засобами теоретичної психології, що сприяє постійному оновленню системи понять, категорій, принципів психологічної науки. А це створює умови для глибшого пізнання психіки й надання ефективнішої допомоги у розвитку особистості та в її творчій діяльності.
Найважливішою серед галузей теоретичної психології вважається загальна психологія, яка вивчає найбільш загальні пси-
Галузі наукової
психології:
теоретична,
науково-прикладна, практична
17
холопчні закономірності, теоретичні принципи та методи психології, її основні поняття й категоріально-поняттєвий апарат. Ключовою категорією наукової психології є особистість.
Нижче розглянемо деякі галузі науково-прикладиої психології за предметом їх вивчення.
> Психологія праці - вивчає психологічні закономірності перебігу та організації конкретних форм трудової діяльності.
У Педагогічна психологія - розглядає психологічні проблеми навчання та виховання.
У Психологія управління - вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності.
> Психологія реклами - займається оцінкою потреб та очікувань споживачів, а також впливу рекламного образу на поведінку покупців.
> Вікова психологія - вивчає онтогенез різних психічних процесів і розвиток психічних якостей особистості на різних етапах життєвого шляху людини.
> Медична психологія - вивчає аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого.
> Юридична психологія - розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права.
^ Військова психологія - досліджує поведінку людини в умовах бойових дій; психологічні взаємовідносини між командирами і військовослужбовцями, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди; психологічні проблеми управління бойовою технікою тощо.
> Психологія спорту - розглядає психологічні особливості особистості і діяльності спортсменів, умови й засоби їхньої психологічної підготовки; психологічні параметри тренованості спортсмена; психологічні чинники, пов'язані з організацією і проведенням змагань.
> Психологія торгівлі - досліджує психологічні особливості рекламної діяльності; індивідуальні, вікові та інші прояви попиту; психологічні чинники обслуговування клієнтів, питання психології моди та ін.
5> Психологія творчості - вивчає особливості творчої особистості; чинники, що стимулюють творчу ак-
18
тивність, роль інтуїції у здійсненні наукового відкриття і под.
> Психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія, розгалужується на:
- патопсихологію, яка досліджує відхилення в процесі розвитку психіки; розпад та різноманітні форми патології особистості;
- олігофреиопсихологію - науку про патологію психічного розвитку, пов'язану з вродженими дефектами мозку;
- сурдопсихологію - вона досліджує формування дитини із серйозними дефектами слуху, аж до повної глухоти;
- тифлопсихологію - ця наука вивчає розвиток дітей зі слабким здоров'ям і незрячих.
^ Порівняльна психологія — досліджує філогенетичні форми психічного життя (здійснює зіставлення психіки тварин і людини, встановлює характер і причини тотожностей і розбіжностей у їхній поведінці).
> Зоопсихологія - вивчає психіку тварин, найважливіші форми і механізми поведінки.
Науково-прикладна психологія підпорядковує галузі, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей.
Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя - від сімейних стосунків до управління державою, а також надати дієву допомогу у розвитку та захисті її психічного здоров'я.
Основними функціями практичної психології є аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна, дорадча та психоло-го-технологічна функції тощо.
19
Практична психологія передбачає надання дієвої психологічної допомоги особистості своєю орієнтацією на вивчення (дослідження) та корекцію індивідуально-неповторних якостей із урахуванням специфіки глибиннопсихологічних феноменів. Сутність практичної психології виявляється в такому її різновиді, як психокорекційпа практика, результатом якої є отримання рефлексивних знань та розвиток соціально-перцептивного інтелекту. У психологічній практиці виокремлюють два різновиди: індивідуальне консультування та групову психокорекцію. Перспективним є такий підхід, за якого в центрі уваги психологічної практики перебуває суб'єкт з його психологічними особливостями, що має право на індивідуально-неповторний вияв [34, с. 10-13].
1.2. РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Етапи
розвитку
психології
Перші уявлення про психіку були пов'язані з анімізмом (від латинського "аніма" -дух, душа) - найважливішими поглядами, згідно з якими у всього, що існує на світі, є душа. Душа розумілася як незалежна від тіла сутність, яка керує всіма живими і неживими предметами. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості-, психічні захворювання, смерть тощо. Вони вважали, що душа залишає тіло під час сну або по смерті і живе поза тілом з тими самими потребами і заняттями, що й при тілесному житті. Поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії.
Це перший, донауковий етап у розвитку психологічних знань. Другий етап називається науковим. Первісні наукові уявлення при психіку виникли у стародавньому світі. У стародавньому Китаї та Єгипті (приблизно V-VI тисячоліття до н.е.) вони відобразилися у працях філософів, медиків, педагогів. Можна виділити ряд етапів розвитку наукового розуміння природи психіки. На першому етапі потреба пізнати свій внутрішній світ була усвідомлена людиною на якісно новому рівні. У роботах давньогрецьких мислителів Платона, Демокріта, Аристотеля та інших
20
для позначення внутрішнього світу людини також використовується поняття "душа". Але в цей час закладається уявлення про співвідношення душі і тіла людини, природне розуміння самої душі.
Згідно з ученням давньогрецького філософа Платоиа (427-347 pp. до н. є.), душа людини існує ще до того, як вона з'єднується з тілом. Душа мешкає в тілі і спрямовує його протягом усього життя, а після смерті залишає його і вступає у світ ідей. Явища душі поділяються Платоном на розум, мужність і жадання (мотивацію). Єдність цих трьох складових надає цілісності душевному життю людини.
Батьком психології як науки по праву вважають Аристо-теля (384-322 pp. до н.е.) Він висунув концепцію душі як функції тіла, а не якогось зовнішнього відносно нього феномена. Згідно з теорією Аристотеля, душа - це двигун, що дозволяє живій істоті реалізувати себе. Рушійною силою поведінки людини є прагнення, поєднане з відчуттям задоволення або незадоволення. Відчуттєві сприйняття складають початок пізнання. Збереження і відтворення відчуттів дає пам'ять. Мислення характеризується складанням загальних понять, суджень і умовиводів. Особливою формою інтелектуальної активності є розум, який привноситься ззовні у вигляді божественного розуму.
На початку нашої ери природа психіки пов'язується зі свідомістю людини (з перших століть нашої ери і до кінця XIX ст.)
У середньовіччі накопичується конкретний матеріал про анатомо-фізіологічні особливості людського організму як однієї з основ психіки. Особливо слід відзначити діяльність арабських мислителів ІХ-ХП ст. Авіценни і Аверроеса.
Нова епоха в розвитку світової психологічної думки пов'язана з XVII ст., часом тріумфу механіки. У цей період французький вчений Рече Декарт (1596-1650) винаходить теоретичну модель організму як автомата - системи, що працює механічно. Таким чином, живе тіло звільнялося від впливу душі. Але душа, за Декартом, здатна викликати в тілі рухи. Це суперечливе вчення названо декартівським дуалізмом.
Важливим досягненням було введення Декартом поняття про рефлекс. Незважаючи на умоглядний характер, це досягнення відкрило рефлекторну природу поведінки, пояснивши його без звернення до душі як рушійної сили тіла.
21
Надалі рядом учених і мислителів, таких як нідерландський філософ Б. Спіноза (1632-1677), англійські філософи Д. Локк (1632-1707), Д. Юм (1711-1776), французький мислитель Ж-Ж Руссо (1712-1778) і багато інших розробляли проблему свідомості, її зв'язку з тілом і зовнішнім світом. Вагомий внесок у становлення психології як науки внесли видатні мислителі /. Кант (1724 -1801), Г.В.Ф. Гегель (1770-1831), Л. Фейєрбах (1804-1872). Можна сказати, що роботи цих філософів підсумували розвиток учення про свідомість і тим самим заклали фундамент, на основі якого стало можливим спорудження будівлі психологічної науки.
Психологічні знання все більше вимагали експериментального підтвердження. Тому етап народження експериментальної психології як науки пов'язаний з діяльністю німецького філософа і психолога В. Вундта (1832-1920). Він уперше організував у 1879 р. у Лейпцизькому університеті психологічну лабораторію. З цього часу експериментальна психологія почала розвиватися в усьому світі.
Послідовником ідей Вундта став Е. Тітченер (18670-1927) Цей американський психолог є фундатором і лідером структур- ~— ної психології. Суть її полягає в ідеї елементів свідомості (відчуттів, образів, почуттів) і структурних відносин. Структура, як вважав Тітченер, виявляється інтроспекцією - спостереженням суб'єкта за актами власної свідомості.
Особливим шляхом просувався І.М. Ссченов (1829-1905), якого вважають основоположником російської наукової психології. У його роботі "Рефлекси головного мозку" саморегуляція поведінки організму за допомогою сигналів виступала фізіологічною основою схеми психічної діяльності.
Завдяки працям Сєченова вперше в історії психології предмет цієї науки охоплював не тільки явища і процеси свідомості, а й увесь цикл взаємодії організму зі світом, включаючи його зовнішні тілесні дії. Ідеї І.М. Сєченова отримали розвиток у вченнях І.П. Павлова, В.М. Бехтєрева, 3. Фрейда, П. Жаие.
У другій половині XIX ст. виникає уявлення про психіку як поведінку. Наприкінці XIX ст. психіка людини дедалі чіткіше пов'язується із самосвідомістю, пізніше - із особистістю.
На початку XX ст. світова психологія вступила в смугу кризи у розумінні свого предмета. У Росії, в Німеччині і США вчені певним чином розійшлися у поглядах на предмет психології.
22
Причинами цієї кризи були:
1) переважаюча в цих країнах система філософських поглядів;
2) рівень розвитку природничих наук (філософія, медицина і т. д.);
3) різні соціальні умови і запити суспільства до психологічної науки.
Крім того, не дав помітних результатів метод інтроспекції; не вдалось уточнити специфіку психічної реальності, вирішити проблему зв'язку психічних явищ з фізіологічними; визначився значний розрив між психологічною теорією і даними експериментальної роботи.
Спроби подолання цієї кризи призвели до формування в сучасній психології декількох основних теорій.
Теорії
сучасної
психології
Таблиця 1.1.
Теорії сучасної психології
Назва |
Місце виникнення, представники |
Предмет дослідження |
Коротка характеристика |
1 |
2 |
3 |
4 |
Біхевіоризм |
США: Д. Уотсон, Е. Торндайк |
Поведінка |
Знаючи стимул S, тобто подразник, діючий на органи відчуттів, можна заздалегідь передбачити, якою буде на нього реакція R, або навпаки, знаючи реакцію, визначити, яким стимулом вона викликана. Ситуація вирішується людиною на основі підбору, методом "спроб і помилок" |
Гештальтпсихологія |
Німеччина: Т. Вертгеймер, В. Келлер, К. Левін |
Свідомість |
Сприйняття оточуючого нас світу організоване. Структурна (системна) організація складних психічних утворень визначає властивості і функції частин, що його створюють. Побудова складного психічного образу відбувається в інсайті - особливому психічному акті миттєвого охоплення відношень (структури) в полі, що сприймається |
Глибинна психологія (психоаналіз) |
Австрія: 3. Фрейд, К. Юнг, Е.Берн |
Несвідоме |
Поведінка людини значною мірою підкоряється впливу підсвідомих сил. Психічне життя людини має наступні рівні: Воно (несвідоме), Я (свідомість), Над - Я (суспільна свідомість). Ці рівні характеризуються конфліктом між свідомим і несвідомим |
23
Закінчення табл. 1.1.
1 |
2 |
3 |
4 |
Когнітивна психологія |
США: У. Найссер, А. Пайвіо, Дж. Келлі. |
Розум, проблеми пізнання |
Головне у поведінці суб'єкта - це знання. Основне поняття когнітивної психології - "когнітивна схема" - являє собою існуючий у голові людини план збору інформації' щодо об'єктів і подій. Сприйняття, пам'ять, мислення визначаються когнітивними схемами. Неправильні когніції спричиняють непродуктивну поведінку. Змінюючи їх, можна поліпшити поведінку |
Гуманістична ПСИХОЛОГІЯ |
США: К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу, М. Меррей, М. Мерфі. |
Здорова творча особистість |
Людина народжується з тенденцією максимально реалізувати свої можливості. Однак виховання і суспільні норми примушують її забути про власні -почуття і потреби. Таким чином, особистість розвивається не так, як в ідеалі, що є джерелом незадоволення і аномалій поведінки |
Вітчизняна ПСИХОЛОГІЯ ДІЯЛЬНОСТІ |
Росія: Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв. |
Зв'язок свідомості і поведінки |
Виявлення і вивчення зв'язків між свідомістю і діяльністю людини. Вивчається внутрішній образ предмета; дія, що здійснюється суб'єктом; мотив, що спонукає його діяти; переживання ним свого відношення до інших індивідів; його особистісні властивості і домагання |
Розвиток психіки
1.3. ПОНЯТТЯ ПСИХІКИ, СВІДОМОСТІ І ДІЯЛЬНОСТІ
Психіка людини як властивість висо-коорганізованої матерії є продуктом надзвичайно тривалого розвитку. Виникнення і становлення психіки пов'язані з походженням і розвитком органічної природи. Як жива природа розвивалася від примітивних організмів до вищих тварин і людини, так і розвиток психіки йде від елементарних, примітивних форм до вищих її проявів у людини у формі логічного мислення і свідомості. З часом з'являлися і розвивалися нові, все більш досконалі форми відображення світу, органічно пов'язані з розвитком нервової системи. Це процес закономірний, у ньому кожний попередній етап готує наступний. Суть цього процесу полягає в зростанні регулюючої ролі психіки в поведінці та життєдіяльності тварин і особливо людини.
24
Появі людини на Землі передував тривалий розвиток тварин, у процесі якого вдосконалювалась їх тілесна організація, ускладнювалась будова і функції нервової системи, а разом з нею і психіка. Життя починається на Землі з появи примітивних організмів - первинних білкових тіл. Поява одноклітинного організму з його різноманітними функціями є результатом довготривалого розвитку елементарних живих форм матерії. Як важко провести межу між живою і неживою матерією, так само надзвичайно складним є питання про перехід від нечутливої (тобто позбавленої психіки) матерії до чутливої.
Для пояснення природи психіки важливо спиратися на наукові дані про закономірності її виникнення і становлення в умовах еволюції протягом багатьох мільйонів років та історичного розвитку людства. Ці дані здобуті археологами, біологами, антропологами, фізіологами та узагальнені психологами.
У тваринному світі психіка розвивалася поступово, відбувався її еволюційний розвиток у зв'язку з ускладненням нервової системи у живих істот. На цьому етапі оформлення нервової системи багато психічних функцій пов'язувались з функцією окремого органа, а потім стали функцією цілої системи.
Виділяють 8 етапів па шляху розвитку психіки [21, с. 41-42). Підґрунтям для цієї класифікації є: особливості матеріального субстрату, тобто нервової системи; особливості поведінки живої істоти; особливості психічних проявів.
Таблиця 1.2.
Етапи розвитку психіки (за В.В. Рибалкою, Ю.Л. Трофімовим [21, с. 41-42])
Етап |
Назва |
Представники |
Характеристика |
Поведінка |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
0 |
Допсихічна форма відображення й регуляції |
Найпростіші (одноклітинні) рослинні і тваринні організми |
Подразливість до біотичних властивостей середовища. Нездатність реагувати на властивості середовища, які не мають життєвого значення |
Елементарні безпосередні контактні рухові реакції найпростіших організмів |
І етап |
Сенсорна психіка |
Вищі червоподібні, равлики, деякі інші безхребетні |
Початкова сигнальна форма відображення дійсності. Чіткі реакції на біологічно значущі подразники |
Інстинкти - природжені види реагування на умови середовища |
(
25
Закінчення табл. 1.2.
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
II етап |
Перцептивна психіка |
Хробаки, комахи, птахи, риби,плазуни |
Предметне сприймання. Орієнтація серед складних предметів та у предметних ситуаціях, адаптацю до мінливих умов існування |
Навички - вид поведінки, що набуваєть-ся твариною за життя і фіксується в індивідуальному досвіді |
III етап |
Практичний інтелект , |
Вищі тварини (вовки, лисиці, ведмеді, дельфіни, собаки, мавпи) |
Відображення динамічних міжпред-метних відношень, що виступають переважно у вигляді наочних образів на основі безпосередньої пам'яті. Пізнання довколишньої дійсності |
Відносно складні види поведінки - маніпулювання предметами-знаряддями, будівельна діяльність тощо. Розвиток дослідницьких форм поведінки з широким використанням раніше набутих знань,_умінь, навичок |
VI етап |
Абстрактний інтелект |
Прадавні люди |
Мислення і уява, словесна пам'ять та довільна увага, воля, дедалі зростаюча система знань, умінь і навичок |
Складні види групової та індивідуальної предметної поведінки щодо пристосування до навколишнього середовища з використанням матеріальних і знакових засобів, знарядь праці, навичок, досвіду |
V етап |
Свідомість і самосвідомість |
Людина |
Сукупність пізнавальних, мотиваційних, цілеутворюючих, емоційно-почуттєвих і рефлексивних здібностей індивіда |
Продуктивна та репродуктивна діяльність у процесі засвоєння та використання зовнішніх і внутрішніх з асобів, матеріальних та ідеальних знарядь праці, рефлексивної організації поведінки |
VI етап |
Особистість |
Людина |
Соціально зумовлена система вищих психічних властивостей, здатностей до спілкування, програмування, самопізнання і самовдосконалення, абстрактного мислення та уяви, формування системи знань, умінь, навичок, індивідуального стилю діяльності та поведінки |
Складні види творчої діяльності та соціальної поведінки з перетворення навколишнього світу та власної психіки |
VII етап |
Нові форми психіки, що зароджуються |
Людина |
Понадсві до мі сть, геніальна творча особистість, над-особистість |
Глобальні, космічні за своїм масштабом види творчої діяльності та поведінки з перетворення, вдосконалення людської? цивілізації, ноосфери, Всесвіту |
26
Розвиток людської
свідомості: мотиви і
діяльність
Свідомість виникла і розвинулась у ході суспільно-історичного розвитку людини. Головною умовою її виникнення є спільна, продуктивна, впорядкована мовою знаряддєва діяльність людей. Індивідуальна свідомість виникла в процесі колективної діяльності як необхідна умова її організації. Таким же чином в онтогенезі виникає і починає розвиватися індивідуальна свідомість людини: для її становлення також необхідні спільна діяльність і активне спілкування дорослого з дитиною, виділення, усвідомлення і словесне позначення мети взаємодії.
Із самого початку виникнення і розвитку людської свідомості її суб'єктивним носієм стає мова, яка спочатку виступає як засіб спілкування, а потім стає засобом мислення. Особливо важливе значення для розвитку людської свідомості має продуктивний, творчий характер людської діяльності. Однією з важливих психологічних характеристик особистості є її активність, яка виявляється у формі поведінки та діяльності. Дослідженню поведінки, діяльності й особистості присвячені роботи О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейиа, Г.С. Костюка, В.В. Давидова та їх послідовників. Так, О.М. Леонтьєв основу особистості людини визначав як сукупність її суспільних за своєю природою відношень до світу, що реалізується у діяльності, точніше розмаїттям діяльностей особистості. Реальний базис особистості людини полягає не в закладених у ній генетичних програмах, не в глибинах її природних задатків і потягів і навіть не в набутих нею навичках, знаннях і уміннях, у тому числі і професійних, а в тій системі діяльностей, які реалізуються цими знаннями і уміннями [13, с. 183-185]. Другим важливим параметром особистості є ступінь ієрархізова-ності мотивів діяльностей. Вважається, що в основі особистості лежать відношення супідрядності людських діяльностей, які народжуються в ході їх розвитку. Діяльність - це процес, який спонукається і спрямовується мотивами - тим, у чому опредмечена та чи інша потреба [13, с. 188 ]. Життєві мотиви людини можуть мати різний зміст і різну об'єктивну значущість, але саме вони психологічно творять для людини сенс життя і формують відчуття щастя.
Вершини життєвого шляху людина досягає тоді, коли провідний мотив або мета підносять її до розуміння загальнолюдсь-
27
ких цінностей, поєднують її життя з життям людства, а не уособлюють, відривають її від загалу.
Одним із найважливіших положень діяльнісного підходу О.М. Леонтьєва до дослідження особистості є визнання того факту, що особистість не може розвиватись у межах задоволення потреб. Найголовнішою ознакою розвитку особистості, самої сутності визнається здатність особистості до творчості, продуктивної діяльності, досягнення суспільно і особистісно значущих результатів.
У процесі аналізу можна виділити структурні компоненти діяльності: мотиви, знання, засоби дій тощо [21, с. 114].
Узагальнивши погляди науковців, які досліджували зв'язок між поведінкою, діяльністю й особистістю, В. В. Рибалка і Ю.Л. Трофімов зазначають, що "діяльність становить базовий вимір багатоярусної структури особистості, який доцільно диференціювати на такі головні компоненти діяльності, як потре-бо-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, цілеутворюючий, результативний, емоційно-чуттєвий"[21, с. 114].
Особливим утворенням, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є свідомість.
На початку свого розвитку свідомість людини спрямована на зовнішній світ. Пізніше з'являється усвідомлення того, що сама людина для себе може і повинна стати об'єктом пізнання. Свідомість - це особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності [21, с.122].
Свідомість - властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому їх накресленні та передбаченні наслідків дій. Свідомість виявляється у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.
Свідомість є вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в трудовій діяльності у ході постійного спілкування (за допомогою мови) з іншими людьми [17, с. 29 ].
28
Свідомість
та її структура
Виділяються чотири основні компоненти структури свідомості [17, с. 29-30 ].
1. Пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання: відчуття і сприймання, пам'ять, уява і мислення. За допомогою відчуттів і сприймання при безпосередньому відображенні діючих на мозок подразників у свідомості створюється чуттєва картина світу, яким він уявляється людині в даний момент. Пам'ять дозволяє відтворити у свідомості образи минулого, уява - будувати образні моделі того майбутнього, що є предметом потреб, але відсутнє зараз, тобто зумовлює мотиви діяльності. Мислення забезпечує вирішення задач шляхом використання узагальнених знань. Порушення, розлад, не говорячи вже про повний розпад будь-якого зі вказаних психічних пізнавальних процесів неминуче стає розладом свідомості.
2. Закріплене у свідомості виразне розрізнення суб'єкта і об'єкта, тобто того, що належить "Я" людини та її "не - Я". Людина - єдина серед живих істот, котра здатна здійснювати самопізнання, тобто спрямовувати психічну діяльність на дослідження самої себе. Людина визначає свідому самооцінку своїх вчинків і себе самої взагалі. Відділення "Я" від "не - Я" - шлях, який проходить кожна людина в процесі формування самосвідомості.
3. Цілевизначальна діяльність людини.
У функції свідомості входить формування цілей діяльності, при цьому враховуються її потреби і мотиви, приймаються вольові рішення, планується хід виконання дій, вносяться необхідні корективи у процес досягнення мети і т.д. Будь-яке порушення внаслідок хвороби чи з якихось інших причин можливості здійснювати цілевизначальну діяльність розглядається як порушення свідомості.
4. Наявність у людини певного ставлення. У свідомість людини неминуче входить світ почуттів, у якому знаходять відображення складні об'єктивні і, насамперед, суспільні відносини, до яких залучена людина. У свідомості людини репрезентовані емоційні оцінки міжособистісних відносин.
Обов'язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є мова. У процесі мовленнєвої діяльності відбувається накопичування знань, збагачення людини тими багатствами людської думки, які людство виро-
29
Самосвідомість, самооцінка, духовність
било до неї і для неї, закріпило і передало їй у мові. Засвоєна конкретною людиною мова, у певному розумінні, стає її реальною свідомістю.
Людська свідомість має суспільний характер, оскільки сама людина є суспільною істотою.
"Суспільна свідомість виявляється через мову, науку, мистецтво, мораль, філософію, право - незалежно від розуму окремої людини. Засвоєна людиною суспільна свідомість стає до певної міри її власною свідомістю" [11, с. 31].
Свідомість передбачає усвідомлення людиною не лише зовнішнього світу, але й самої себе, своїх відчуттів, образів, уявлень і почуттів. Отже, у свідомість, крім пізнавальних процесів, включається самосвідомість — частина свідомості, спрямована на самого себе.
Самосвідомість має різні рівні: від повної включеності до повної виключеності. Самосвідомість часто моделюють за допомогою дзеркала. Людина народжується без дзеркала: вона спочатку дивиться на іншу людину, як у дзеркало. А потім починає усвідомлювати себе як особистість. Десь у 3 роки з'являється потреба в самостійності, починає функціонувати самосвідомість - тоді дитина говорить "я", "я сам".
Отже, самосвідомість - усвідомлення людиною самої себе, тобто своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самого себе як особистості [7, с. 296]. Вона являє собою складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення - уявлення, а потім у поняття свого власного "Я" як суб'єкта, що відрізняється від інших суб'єктів [21, с. 131].
Самооцінка відіграє велику роль у розвитку особистості. Вона визначає, зокрема, рівень прагнень особистості. Якщо самооцінка занижена, то людина не претендує на займання високої позиції. Завищена самооцінка свідчить, що у людини надзвичайно великі претензії. Якщо самооцінка занижена, то людина
ЗО
штучно гальмує себе, якщо завищена - людина береться за вирішення проблем, які їй не під силу. Тому часто вона скочується вниз, що призводить до емоційних стресів, неврозів, суїциду тощо. Якщо самооцінка занижена, то необхідно знайти "трамплін", за допомогою якого людина вийде на нормальний рівень самооцінки (накопичення знань, виховання певних якостей особистості і т. д.).
Отже, "самооцінка - це судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком" [7, с. 296].
Самосвідомість дозволяє здійснювати цілеспрямовану діяльність, ставити цілі, реалізувати їх. Головним регулятором свідомості вважається воля. Вона виконує дві основні функції:
> спонукальну;
> гальмівну (постає мету чогось не робити). Останнім часом почали виділяти духовність як вищий
рівень розвитку свідомості. Вона визначається усвідомленням, потребою, постійним прагненням і умінням особистості розуміти своє місце у світі і суспільстві, в культурі, людській цивілізації, усвідомлювати свою єдність з ними, історією і майбутнім свого народу і всього людства, прагненням до справедливості, культури і цивілізованості в житті. Усвідомлення довколишнього дозволяє зайняти позицію над ситуацією, взяти в якості орієнтирів норми поведінки громадянина суспільства, вийти в мисленні, прийнятті рішень і поведінці за межі безпосередньої доцільності, прописаних норм і піднятися до підкорення свого життя, поведінки і діяльності міркуванням людської культури та цивілізованості. До того ж робиться це не для показу, не з розрахунку отримати якийсь зиск, а щоб поважати самого себе як людину думаючу, культурну, цивілізовану, справедливу, чисту у своїх думках і ставленні до життя, причетну до всього доброго, дійсно людського і не забрудненого тим, що нерідко буває в житті та оточенні. У багатьох підприємців цей рівень свідомості зараз відсутній, але він повинен бути у сучасного фахівця з вищою освітою, якщо він хоче бути інтелігентною і культурною людиною.
Друга частина психіки - несвідоме.
Несвідоме - це ті явища, процеси, властивості і стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлювані психічні, але актуально людиною не усвідомлюються [16, с. 139].
31
Несвідоме,
мінливі стани
свідомості
та вплив
психотропних
засобів
Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки.
У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій. До сфери несвідомого належать:
> психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння); ^* реакції - відповіді, спричинювані невідчутними, але
реально діючими подразниками;
> рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;
> деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.
До несвідомого відносять і деякі патологічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.
Вирізняють чотири класи прояву несвідомого.
Несвідоме за своїм рівнем може бути нижче чи вище свідомості. Воно може працювати зі свідомістю як відносно ізольовано, так і в тісному взаємозв'язку. Психічні явища можуть переходити зі свідомого в несвідоме і навпаки.
Поряд з цим, існують мінливі стани свідомості, які повністю відмежовують людину від фізичного і соціального оточення. Один із таких станів - звичайний сон. У середньому наш організм функціонує з таким чергуванням: 16 годин неспання, 8 годин сну. Цим циклом керується внутрішній контрольний механізм, біологічний годинник, який відповідає за збудження центру сну, розміщеного в стовбурі мозку, і центру неспання.
Медитація - це особливий стан свідомості, зміненої за бажанням суб'єкта [6, с. 142]. Мета - зосередити увагу, щоб обмежити поле екстравертованої свідомості настільки, що мозок буде ритмічно реагувати на той стимул, на якому зосередиться суб'єкт. Можна сконцентрувати увагу на думках, на фізичних відчуттях, використовувати ритмічні танці, практикувати йогу, в основі якої -володіння тілесними позами і диханням; можна вдатися до звуків,
32
приміром, таких, як О, М, Н, що легко вступають у резонанс з елементарною активністю мозку. Медитація надає тому, хто її практикує, задоволення, особливо через пов'язане з нею розслаблення. Вона може дозволити багатьом перемогти стрес, перевтому тощо.
Гіпнотичний стан завжди викликається стороннім суб'єктом.
Гіпноз - це техніка впливу на індивідуума шляхом фокалі-зації його уваги з метою звузити поле свідомості і підкорити його контролю зовнішнього агента (гіпнотизера), навіювання якого він буде виконувати [6, с. 322].
У гіпнозі виявляється дещо спільне зі сном і медитацією. Він досягається зменшенням притоку сигналів до мозку, але не супроводжується фізіологічними відхиленнями від стану неспання. Якщо суб'єкт легко піддається гіпнозу і повністю довіряє гіпнотизеру, то дуже вузька спрямованість уваги дозволяє людині розслабитися і повністю зосередитися на навіюваннях гіпнотизера. Починаючи з цього моменту, вона виявляє інтерес лише до тих подій, які їй пропонується уявити, незалежно від того, що відбувається навколо. Людина погоджується виконувати дії, які ніколи не стала б здійснювати в стані неспання, але ніколи не вдається домогтися, щоб піддослідний у гіпнотичному стані здійснював дії, які він не схвалив би в нормальному стані.
З давніх часів відомі патологічні стани свідомості, які виникають за допомогою психотропних засобів. Тютюн, кава, алкоголь -найбільш розповсюджені психотропні засоби, які використовуються значною частиною людства, власне, як і наркотики. Усі вони негативно діють на головний мозок, передачу сенсорних сигналів, блокуючи чи видозмінюючи їх, або перешкоджаючи деяким нервовим центрам нормально функціонувати. Багаторазове використання наркотику найчастіше призводить до виникнення фізичної чи психологічної залежності від нього. Коли має місце фізична залежність, функціонування нейромедіаторів змінюється так, що організм не може більше обходитися без наркотику, і якщо припинити його введення відразу, може виникнути синдром абстиненції, іноді зі смертельним наслідком. Психологічна ж залежність виявляється у прагненні вживати наркотик заради задоволення або почуття задоволення, яке він надає. При позбавленні наркотику може виникнути синдром абстиненції афективнойбгтгоходженяя:
33
Існують також такі види психотропних речовин, як барбітурати і транквілізатори, існує більше двох тисяч їх різновидів. При отруєнні невеликими дозами барбітуратів виникають симптоми, схожі на симптоми алкогольного сп'яніння. У великих дозах вони викликають кому. Транквілізатори зменшують тривогу, але довготривале використання навіть слабодіючих дуже часто призводить до звикання організму до них і може викликати як фізичну, так і психічну залежність.
2. ОПОРНІ СХЕМИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
Галузі психологічної науки
34
Структура загальної психології
36
Галузі вікової психології
Етапи становлення предмета психології як науки (за В.В. Рибалкою [21, с. 17])
Час виникнення |
Провідне поняття |
Стисле визначення |
Десятки |
Душа в архаїчному |
Двійник тіла, що живе власним життям та |
тисячоліть до н.е. |
розумінні |
залишає тіло під час сну, смерті, непри- |
|
|
томності |
Кінець IV тис. |
Душа |
Нематеріальна, незалежна від тіла пізна- |
до н.е. |
|
вальна та життєдайна основа. В античну |
|
|
епоху ототожнювалась з атомом, вогнем, |
|
|
повітрям, а в епоху середньовіччя - із сві- |
|
|
домістю як здатністю до рефлексії |
Перші століття |
Свідомість |
Сукупність мотиваційних, пізнавальних та |
н.е. |
|
емоційних властивостей індивідз |
Друга половина |
Поведінка |
Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні |
XIX ст. |
|
подразники, яка, згідно з поглядами біхеві- |
|
|
ористів, має бути протиставлена свідомості |
Кінець XIX ст. |
Самосвідомість |
Система уявлень індивіда про себе, що ре- |
|
|
гулює його стосунки з іншими людьми, став- |
|
|
лення до себе, образ власного "Я" з при- |
|
|
таманними йому когнітивними, емоційни- |
|
|
ми та оцінково-вольовими компонентами |
Початок XX ст. |
Особистість |
Соціально зумовлена система психічних |
|
|
якостей індивіда, яка формується і виявля- |
|
|
ється в предметній діяльності та спілкуван- |
|
|
ні. Містить комунікаційні, мотиваційні, ха- |
|
|
рактерологічні, самосвідомісні, інтелектуа- |
|
|
льні, досвідні, психофізіологічні властиво- |
|
|
сті суб'єкта творчої діяльності |
38
39