Коефіцієнтний метод

Новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалі-зації продукції, розрахунків. Одержана сума коригується з урахуванням зміни швидкості оборотності оборотних коштів.

Тема 8 Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

1. Сутність основних засобів, знос і амортизація.

2. Показники стану та ефективності використання основних засобів.

3. Капітальні вкладення на відтворення основних засобів.

4. Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство ут-римує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду ін-шим особам або для здійснення адміністративних і соціаль-но-культурних функцій, очікуваний строк корисного вико-ристання (експлуатації) яких більше одного року (або опе-раційного циклу, якщо він довший за рік).

Стадії кругообігу основних засобів

І стадія

Продуктивне використання основних засобів і нарахування амортизаційних відрахувань.

ІІ стадія

Накопичення амортизаційних відрахувань.

ІІІ стадія

Заміна зношених основних засобів новими.

Класифікація основних засобів

За участю у виробничому процесі:

- виробничі – частина основних засобів, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму;

- невиробничі – житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використо-вуються в господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства.

За належністю підприємству:

- власні основні засоби;

- орендовані основні засоби.

За формою участі в підприємницькій діяльності:

- активна частина – машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади;

- пасивна частина – будинки, споруди, господарський ін-вентар, земельні ділянки.

За ставками нарахування амортизації:

- 1 група – будинки, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

- 2 група – автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти;

- 3 група – робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулювальні прилади;

- 4 група – ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Види оцінки основних засобів

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуван-ням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Справедлива вартість – сума, за якою здійснюється обмін активу або оплачуються зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залишкова вартість – це різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зношення.

Відновлювальна вартість – це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах і дійсних цінах, з урахуванням їх переоцінки на підставі морального й фізичного зносу.

Знос – це сума амортизації з початку корисного викорис-тання об'єкта