Класифікація оборотних коштів
За джерелами формування:
- власні оборотні кошти;
- позичені оборотні кошти;
- залучені оборотні кошти.
За участю у процесі виробництва та
реалізації продукції:
- оборотні
фонди – частина обігових коштів, яка
обслуго-вує процес виробництва продукції,
тобто обігові кошти вкладені у виробничі
запаси та у виробництво;
- фонди обігу
– частина обігових коштів, що обслуговує
процес реалізації продукції (готова
продукції, грошові кошти та їх еквіваленти,
дебіторська заборгованість).
За способом обґрунтування потреби:
- нормовані оборотні кошти;
- ненормовані оборотні кошти.
За характером використання:
- традиційні оборотні кошти;
- ринкові оборотні кошти – авансування
оборотних кош-тів в цінні папери.
Оборотні кошти
Оборотні виробничі фонди
Фонди обігу
Оборотні кош-ти
у виробни-чих
запасах
Оборотні кошти у
виробництві
Готова продукція
Кошти і кошти в
розрахунках
Сировина, ос-новні
матеріа-ли, покупні на-півфабрикати.
Допоміжні ма-теріали. Пали-во, тара,
запас-ні частини. Малоцінні та
швидкозношу-вані предмети.
Незавершене
виробництвоНапівфабри-кати власно-го
виробниц-тва. Витрати
майбутніх періодів.
Відван-тажена
Кошти на рахунках
у банках і в касі під-приємства. Кошти
в розрахунках. Дебіторська заборговані-сть.
Кошти в короткострокових цінних паперах.
На складі
Нормовані оборотні кошти
Ненормовані оборотні кошти
Оборотні кошти
Високоліквідні
активи
Середньоліквідні
активи
Низьколіквідні
активи
Гроші
Цінні папери
Товари відван-тажені
Дебітор-ська
за-боргова-ність
Матеріальні
оборотні засоби
у касі
виробничі запаси
на поточному
рахунку
готова продукція
незавершене
виробництво
на валютно-му
рахунку
витрати майбутніх
періодів
інші кошти
Із найменшим
ризиком вкладення
Із значним ризиком
вкладення
Із середнім ризиком
вкладення
Складові елементи оборотних виробничих фондів
Предмети праці
Засоби праці
- сировина - малоцінні й швидкозношувані
- основні й допоміжні матеріали предмети
- покупні напівфабрикати - інструменти
- паливо та енергія - спеціальні прилади
- тара й тарні матеріали. - змінне обладнання
- інвентар.
Джерела фінансування обігових коштів
ВЛАСНІ
ПОЗИЧЕНІ
ЗАЛУЧЕНІ
При створенні
підприємства:
- пайові внески
чле-нів трудового колек-тиву;
- внески засновників;
- внески іноземних
учасників;
- надходження від
емісії цінних паперів.
- банківські
креди-ти;
- кошти
інших су-б'єктів
господарю-вання (позики, ко-мерційний
кредит).
- кошти
інших су-б'єктів
господарю-вання (кредитор-ська
заборгова-ність).
Для діючих
підприємств:
- прибуток, що
зали-шається в розпоряд-женні підприємства;
- надходження від
емісії цінних паперів;
- сталі пасиви.
Сталі пасиви
– мінімальна (стійка) заборгованість
із заро-бітної плати працівникам,
відрахувань на обов'язкове
дер-жавне пенсійне страхування, на
соціальне страхування, ре-зерв майбутніх
платежів, авансування покупців
(замов-ників).
Визначення потреби підприємства в
достатній кількості оборотних коштів
здійснюється в процесі нормування,
тобто визначення нормативу оборотних
коштів.
Норматив оборотних коштів
– грошовий вираз планового запасу
товарно-матеріальних цінностей,
мінімально необхідних для нормальної
діяльності підприємства.
Норма –
це відносна величина, що відповідає
обсягу запасу кожного елемента оборотних
коштів. Норми встановлю-ються в днях
запасу і означають тривалість періоду,
забез-печування даним видом матеріальних
цінностей. Норма включає транспортний,
підготовчий, технологічний, поточний
(складський), гарантійний (страховий)
запас.
Транспортний запас встановлюється як
різниця між часом перебування вантажу
в дорозі від постачальників до споживача
та часом пробігу розрахункових
документів, їх оформлення вантажовідправником
і опрацювання банком за місцерозташуванням
постачальника і споживача.
Підготовчий запас – це час для прийняття,
розвантаження, сортування, складування
матеріалів, проведення аналізу.
Технологічний запас включає час на
підготовчі операції, якщо вони не є
складовою виробничого циклу.
Поточний запас – норма оборотних коштів
у частині поточного запасу, що залежить
від частоти та ритмічності поставок
матеріалів, рівномірності їх споживання
у виробництві і встановлюється в розмірі
50% середнього інтервалу між поставками.
Гарантійний (страховий) запас створюється
з метою запобігання наслідкам можливих
перебоїв у постачанні і встановлюється
в межах 50% поточного запасу.