1. Модель «чистої монополії» та її характеристики, попит і дохід монополіста.

2. Монополія у короткостроковому та довгостро­ковому періодах.

3. Монопольне ціноутворення та цінова дискримі­нація.

4. Економічні наслідки монополізації галузі.

9.1. Модель «чистої монополії»

та її характеристики, попит і дохід монополіста

Протилежністю досконалої конкуренції є «чиста моно­полія» (від грецьк. «моно» — один, «полео» — продаю).

Характерні ознаки цієї ринкової моделі такі:

На ринку існує лише один продавець певного товару. Як єдиний постачальник фірма-монополіст стикається з сукупним попитом всіх потенційних покупців товару в межах даного (наці­онального чи місцевого) ринку, і в цьому розумінні вона тотожна галузі. Інакше кажучи, галузь складається з однієї фірми, тобто поняття «фірма» і «галузь» збігаються. На перший погляд така ситуація малореальна і, дійсно, в масштабі країни зустрічається рідко. Однак, якщо взяти, наприклад, невелике місто, то видно, що ситуація монополії досить типова. В такому місті існує одна залізниця, один банк, один книжковий магазин тощо.

Відсутність абсолютних замінників. Фірма-монополіст може виробляти однорідну або диференційовану продукцію, але в будь-якому разі ця продукція не має абсолютних (з точки зору покупців) замінників (субститутів). Звичайно, всі споживчі това­ри є взаємозамінниками у тому розумінні, що всі вони конкуру­ють за гроші покупців. Однак якщо товари, які виробляються конкурентними фірмами, мають абсолютні субститути, що виро­бляються іншими фірмами тієї ж галузі, то субститути товарів, які виробляються монополістом, не абсолютні. Тому перехресна

еластичність попиту між продуктами монополіста й будь-яким іншим товаром або дорівнює нулю, або дуже незначна.

Хоча монополіст — єдиний продавець певного товару, він все ж повинен враховувати існування більш-менш близьких, хоча й не абсолютних, замінників свого товару, що виробляється інши­ми фірмами. Цей тиск загальної конкуренції за гроші покупців втілений у самій функції (кривій) попиту, яка для монополіста є ринковою функцією попиту на його товар.

Входження на ринок нових фірм блоковано. Монополія може існувати лише тому, що вхід на ринок уявляється іншим фірмам невигідним або неможливим. Якщо ж інші фірми змо­жуть увійти в галузь, то монополія, за визначенням, зникне. Тому наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою і виникнення, і існування монополії. Вхідні бар'єри численні та різноманітні. Серед них:

• наявність у фірми-монополіста патентів на продукцію чи застосовувану при її виготовленні технологію;

• існування урядових ліцензій, квот чи високого мита на ім­порт товарів;

• контроль монополістом джерел надходження потрібної си­ровини чи інших спеціалізованих ресурсів;

• наявність суттєвого ефекту масштабу забезпечує функціо­нування на ринку лише одного виробника, який отримує еконо­мічний прибуток;

• великі транспортні витрати, які сприяють формуванню ізо­льованих місцевих ринків, тому єдина в технологічному відно­шенні галузь може являти собою багато локальних монополістів;

• нечесна конкуренція (антиреклама, тиск на банки та поста­чальників ресурсів, демпінг, переманювання фахівців, промисло­вий шпіонаж та інше) — незаконні або межуючі із беззаконням заходи щодо утримання монопольної влади.

Крім того, і сама фірма-монополіст може здійснювати таку політику цін, яка не приваблює на ринок потенційних конкурентів.

Абсолютна поінформованість. І покупці, і єдиний постача­льник володіють повною інформацією про ціни, фізичні характе­ристики благ, інші параметри ринку.

Ринки, закриті для входження конкурентів юридичними бар'є­рами, називають закритими монополіями. Монополія, яка іс­нує завдяки ефекту масштабу, називається природною моно­полією.

Зосередження виробництва всього ринкового обсягу блага в одній фірмі у випадку природної монополії економічно ефектив-

ніше, ніж на кількох підприємствах. Тому природні монополії, як правило, підтримуються державною владою, яка бере на себе ре­гулювання їхньої діяльності.

Існування різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом моно­польної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Конкурентна фірма не має мо­нопольної влади. Чистий монополіст має абсолютну ринкову

межується лише по-є ціноутворювачем,

тобто встановлює ціну на ринку.

Зазначимо, що чиста монополія — це теж ідеальна модель ри­нку, як і досконала конкуренція.

Якщо уявити своєрідну шкалу можливостей різних ринко­вих структур щодо конкуренції серед постачальників та впли­ву на ринкові ціни, то всі реально існуючі типи структур роз-містються на ній між досконалою конкуренцією і чистою монополією.

Основна різниця в поведінці конкурентної фірми і монополіс­та зумовлена різним характером кривих попиту. Якщо функція попиту на продукцію конкурентної фірми графічно зображається прямою, паралельною осі виробництва, то крива попиту на про­дукцію монополіста має від'ємний нахил. А це приводить до від­мінностей у характеристиці кривих граничного доходу (Mi?) і у їх співвідношенні з кривими попиту (D) і середнього доходу (Ai). Якщо для конкурентної фірми AR = MR = P, то крива з від'ємним нахилом також одночасно є кривою середнього доходу, але крива граничного доходу розміщена нижче за неї.

Припустимо, що попит на продукцію монополіста заданий функцією: Q = a - bP, а обернена функція попиту P = a - bQ. До­хід монополіста визначається за формулою:

TR = P • Q = (a - b • Q) • Q = aQ - bQ Тоді середній дохід (AR) становить:

AR = TR / Q = a - bQ = P,

,2

(9.1)

(9.2)

тобто дорівнює ринковій ціні. Граничний дохід (MR) визначаєть­ся як похідна від функції загального доходу (9.1): MR = dR(Q) / / dQ = a - 2bQ, тобто також є лінійною функцією. Проте її кут нахилу до горизонтальної осі вдвічі більший ніж кривої попиту і дорівнює (-2b). Тому при лінійній функції попиту лінія гранич­ного доходу розділяє будь-яку лінію ціни, наприклад P_c, і відрі­зок OB на осі випуску навпіл (рис. 9.1, а).

Монополіст може приймати рішення щодо цін. Наприклад, встановити ціну на рівні P_c. Але тоді обсяг реалізації буде визна­чатися тільки кривою попиту і становитиме Q_c, — більше покуп­ці за такою ціною не готові придбати. Монополіст може прийма­ти рішення і щодо обсягів випуску; тоді встановлений обсяг з урахуванням кривої попиту визначатиме й ринкову ціну.

Аналіз еластичності попиту за ціною в різних точках кривої попиту (D) показує, що у точці A попит абсолютно еластичний, у точці B абсолютно нееластичний, а в точці С попит має одиничну