Граничні (маржинальні) витрати MC — це додаткові витра­ти, потрібні для виробництва додаткової одиниці продукції:

MC = ^ATC = — . (7.6)

AQ dQ

Інакше кажучи, граничні витрати показують, якими витратами досягається виробництво додаткової одиниці продукції. Граничні витрати можна визначити як похідну від валових витрат.

Зв'язок між витратами і виробництвом простий. Для кожного обсягу продукції фірми можуть вибирати найдешевше поєднання факторів виробництва. Фірма, що орієнтується на прибуток, зав­жди буде намагатися вибрати такий набір факторів виробництва, при якому продукцію виробляють з найменшими витратами. При цьому слід розрізняти витрати в короткостроковому періоді STC (short-run total cost — англ.) та довгостроковому періоді LTC (long-run total cost — англ.).

7.2. Витрати в короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді деякі з виробничих ре­сурсів фірми постійні, проте на інші можна впливати з метою зміни обсягу виробництва продукції. Тому функція виробничих витрат для цього періоду матиме вигляд:

TC = FC + VC (Q). (7.7)

Ця функція показує зв'язок між обсягом виробництва Q та мі­німально можливими витратами при певному фіксованому рівні постійних витрат FC. Зазначимо, що при Q = O маємо VC(QQ) = = O, TC(O) = FC. Іншими словами, при нульовому обсязі вироб­ництва валові витрати дорівнюють сумі постійних витрат.

Розглянемо зв'язок між обсягом виробництва та витратами детальніше. Нехай змінним фактором є тільки праця і розмір змінних витрат фірми пов'язаний лише з її обсягом. Зупинимось на витратах фірми, яка може при фіксованому рівні заробітної плати W найняти стільки робочої сили, скільки їй вигідно. За­уважимо, що граничні витрати в короткостроковому періоді змінюються під дією змінних витрат і не залежать від постійних витрат. Отже,

ATC AVC AL • W

AQ AQ AQ

Враховуючи, що AL / AQ є величина, обернена MP_L, можна записати:

W

MC = ——. (7.8)

Граничні витрати в короткостроковому періоді обернено про­порційні граничній продуктивності праці. Звідси випливає, що граничні витрати пов'язані з дією закону спадної віддачі змінно­го фактора. Цей закон забезпечує також обернений зв'язок між середніми змінними витратами виробництва та середньою про­дуктивністю праці:

AVC = ^VC = ^,

Q Q

оскільки L / Q є величина, обернена APL, то

W

AVC = —. (7.9)

APl

Враховуючи, що ставки зарплати з позиції фірми фіксовані, то збільшення середньої продуктивності праці приводить до зни­ження середніх змінних витрат і навпаки.

Для аналізу зміни витрат залежно від обсягів виробництва розглянемо криві на рис. 7.1, а. Тут зображені криві STC, VC і FC для виробництва із спадної продуктивності змінного фактора.

Оскільки постійні витрати не залежать від змін обсягів вироб­ництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до осі обсягу виробництва. Криві змінних та загальних витрат зростають, залишаючись паралельними, про­те остання проходитиме вище на величину постійних витрат. За­гальна сума витрат на рис. 7.1, а визначається площею під кри­вою STC, сума постійних витрат — площею між віссю обсягу виробництва та лінією FC, а сума змінних витрат — площею між лінією FC і кривою STC. Зазначимо, що конфігурація кривої VC також відображає динаміку продуктивності змінного ресурсу.

На рис. 7.1, б зображені криві середніх загальних, змінних і постійних витрат. Спочатку розглянемо функцію середніх по­стійних витрат. Оскільки FC = const і AFC = FC / Q, то AFC • Q = = FC = const і крива AFC має вигляд гіперболи. При незначному обсягові виробництва вся сума постійних витрат припадає на нього. У міру зростання виробництва величина середніх постій­них витрат буде знижуватися, наближаючись до нуля.

Від кривих STC і VC на рис. 7.1, а легко перейти до кривих се­редніх валових (SAC) і середніх змінних (SAVC) витрат. Слід за­значити, що графічно середні витрати визначаються тангенсом кута нахилу променя, проведеного від початку координат через відповідну точку на кривій загальних чи змінних витрат. Очевид­но, що ці кути будуть мінімальними при обсягах виробництва QA і Q_B. Отже, мінімум середніх загальних і середніх змінних витрат досягається саме при цих обсягах виробництва (точки A₁ і B₁ на рис. 7.1, б).

Як видно з рис. 7.1, б, середні валові витрати спочатку зни­жуються, досягаючи мінімуму при обсязі QA, а потім починають зростати. Таким чином, крива SAC має ^/-подібну форму. Таку ж форму має і крива SAVC.

Відстань між кривими SAC і SAVC по вертикалі для будь-якого заданого обсягу виробництва дорівнює величині середніх постійних витрат. При цьому в міру зростання обсягу виробницт­ва криві SAC і SAVC наближаються одна до одної. Це відбуваєть­ся тому, що середні постійні витрати в короткостроковому пері­оді зменшуються у міру збільшення обсягу виробництва.

Зазначимо, що мінімум середніх загальних і середніх змінних витрат досягається тоді, коли кожні з них дорівнюють граничним витратам. У точках А і B на рис. 7.1, а промені, проведені з поча­тку координат, збігаються з дотичними до кривих STC і SVC. То­му крива SMC перетинає криві SAVC і SAC, відповідно, в точках

Граничні витрати визначаються тангенсом кута нахилу кривої валових витрат, тобто тангенсом кута дотичних, проведених до кожної точки кривої. Спочатку граничні витрати зменшуються, досягаючи мінімуму в точці С₁, яка відповідає обсягу виробницт­ва Q_C. Точка М на рис. 7.1, а характеризує найбільший можливий обсяг виробництва в короткостроковому періоді. Тут величина граничних витрат, по суті, нескінченна: якщо фірма намагати­меться збільшити обсяг понад QM, то валові витрати зростати­муть, а обсяг залишиться незмінним.

Зв'язок середніх змінних та середніх загальних витрат з гра­ничними витратами характеризується такими правилами.

1. Коли граничні витрати менші, ніж середні (змінні та загаль­ні), виробництво додаткової одиниці продукції знижуватиме ви­трати. Якщо ж граничні витрати перевищуватимуть середні ви­трати, то зростання обсягів виробництва супроводжуватиметься збільшенням середніх витрат.

2. Граничні витрати дорівнюватимуть середнім (змінним і за­гальним) в точках мінімуму середніх витрат. Тобто криві гранич­них і середніх витрат перетинаються в точках мінімального зна­чення середніх витрат.

Динаміка витрат в короткостроковому періоді відображає дію закону спадної продуктивності змінного фактора. Якщо фірма купує всі ресурси виробництва за постійними цінами, зміни ви­трат у короткостроковому періоді пояснюються змінами серед­ньої та граничної продуктивності змінного фактора. Оскільки криві середніх (змінних і загальних) та граничних витрат мають