Лекція 12 "Хвороби спричинені паразитичними і напівпаразитичними рослинами"

Хвороби рослин, спричинені квітковими рослинами

Хвороби рослин, спричинені квітковими рослинами

Паразитизм серед вищих рослин поширений значно менше, ніж серед грибів, бактерій та вірусів.

Але, розвиваючись на культурних рослинах, квіткові паразити в результаті життєдіяльності викликають у рослин патологічні процеси, що супроводжуються певними зовнішніми симптомами захворювання. В окремих випадках симптоми, спричинені цими паразитами, нагадують симптоми, що зумовлені дією патогенних грибів, бактерій, вірусів чи інших фітопатогенних організмів.

Квіткові рослини завдають великої шкоди культурним рослинам, викликаючи недорозвинення рослин, знижуючи кількість та якість урожаю. Так, зараження повитицею може знижувати урожайність насіння люцерни на 80 %.

Кількість всіх відомих паразитів на квіткових рослинах дуже велика і перевищує 1000 видів.

Одні квіткові паразити живляться автотрофно, інші – гетеротрофно. Але у природі спостерігається велика кількість поступових переходів. Дуже часто рослина-паразит, яка має хлорофіл (омела, дзвінець*, отримує від рослини-хазяїна частину необхідних речовин. Але всі отримані речовини повністю переробляються рослиною-паразитом. Вода та мінеральні солі засвоюються у незмінному вигляді.

Серед квіткових паразитів відомі паразити двох видів:

• зелені (живляться автотрофно*, які часто називають зеленими напівпаразитами;

• незелені (живляться гетеротрофно* або безхлорофільні.

Крім паразитів, серед квіткових рослин відомі так звані епіфіти.

Зелені паразити (зелені напівпаразити* мають добре розвинуті листки і здатні до фотосинтезу. Ці паразити забирають їз рослини-хазяїна мінеральні речовини і воду, що приводить до його виснаження та засихання. Деякі із зелених паразитів (омела* не лише задовільняють свої потреби у органічних речовинах, але й можуть віддавати частину їх рослині-хазяїну, коли та перебуває у безлистяному стані.

Зелені паразити - це рослини з різних родин. До них належать види, що розвиваються на однорічних рослинах:

• очанки (Euphrasia*

• дзвінець (Rhinanthus*

• перестріч (Melampyrum*

• шолудивник (Pedicularis*

Ці види паразитують на лучних травах, присмоктуючись до коренів, і знижують якість та кількість укосів.

На багаторічних рослинах розвивається найчастіше омела (Viscum album*, яка паразитує на багатьох видах листяних порід. Вона належить до паразитів, що мають редуковану кореневу систему і отримують від рослини-хазяїна в основному воду та деякі елементи мінерального живлення.

Незелені паразити(безхлорофільні паразити* більш небезпечні, ніж зелені. Вони позбавлені нормальних листків і хлорофілу, і тому не можуть живитися автотрофно. Всі речовини, як органічні, так і мінеральні, вони отримують від рослини, на якій паразитують. В окремих видів все ж зберігається здатність до асиміляції (повитиця*, але у значно меншій степені.

До безхлорофільних паразитів належать:

• повитиця (Cuscuta*

• вовчок (Orobanchia*

• петрів хрест (Lathrаea*

Епіфіти - це квіткові рослини, що не потребують органічних та мінеральних речовин та води від інших рослин, а використовують їх лише як опору для росту.

Інколи вони завдають шкоди цим рослинам, вростаючи в їх кору і можуть викликати загибель рослин-опор.

До цих видів належать

• плющ (Hedera*

• березка (Convolvulus*

В залежності від місця прикріплення до рослин-хазяїна, виділяють дві групи квіткових рослин-паразитів: надземні та кореневі (підземні*.

Надземні паразити – це такі рослини, що прикріплюються до гілок, стебел та інших надземних органів рослин. Прикладом може бути омела, що паразитує на гілках яблуні, тополі, клена та інших деревних порід, а також повитиця, яка обвиває стебла люцерни, конюшини, льону та інших рослин.

Кореневі, або підземні паразитиприкріплюються до коренів і отримують з них воду та поживні речовини. Прикладом кореневих паразитів є вовчок, що паразитує на коренях соняшника, тютюну, кавунів.

За способом прикріплення квіткових паразитів до рослин-хазяїв їх ділять на ектопаразити та ендопаразити.

У ектопаразитів значна частина тіла розвивається поза межами тіла рослини хазяїна і лише у певних місцях відростки (гаусторії* паразита проникають у рослину хазяїна.

У ендопаразитів майже все тіло міститься в живій тканині рослини-хазяїна, і лише органи розмноження (квіти, плоди* виступають назовні. Ендопаразити відомі лише серед тропічної рослинності.

Шкода квіткових паразитів полягає в тому, що вони відбирають від рослини, на якій паразитують, органічні речовини та воду, що веде не лише до в'янення рослини, але сильно порушує процеси асиміляції та дихання.

Поглинання води особливо важливе, бо багато паразитів сильно випаровують воду. Помічено, що при ураженні тютюну вовчком тютюн ніби „горить”. Це проявляється в тому, що нижні листки його  в'януть, а вся рослина сильно відстає у рості.

Велике значення має і використання паразитами готових органічних речовин. Все це призводить до ослаблення, пригнічення, а інколи і до загибелі ушкоджених рослин.

Із великого числа паразитів заслуговують на увагу вовчок, повитиця, омела, петрів хрест лускатий.

Вовчок (Orobanche, родина Orobanchaceae.

Відомо до 40 видів. Що паразитують як на диких, так і на культурних видах рослин.

Ці рослини позбавлені хлорофілу і кореневої системи. Стебло бурувате, пористе, або галузисте. Листки у вигляді лусок. Квіти сині або фіолетові. Запилюються комахами. Плід – суха розкривна коробочка. Насіння досить дрібне, легко розноситься вітром. Одна рослина дає понад 100 тис.насінин, які можуть зберігати життєздатність у грунті до 10 років.

Серед вовчків особливо шкідливими є три види:

• соняшниковий

• єгипетський

• гіллястий

В.соняшниковий (O.cumana*. Переважно пошкоджує соняшник, але трапляється на тютюнові, томатах, полину, ромашці непахучій.

За ступенем паразитичної активності виділяють дві раси

„добра” – не вражає імунні сорти соняшника

„зла” – вражає навіть імунні сорти соняшника

В. єгипетський (O.aegyptiaca* дуже поширений у Середній Азії. Вражає головним чином диню, кавун, гарбуз, огірки, томати, тютюн. Слабо ушкоджує картоплю, соняшник, капусту, гірчицю.

В.гіллястий (O.ramosa*. Паразитує на тютюні, каноплі, томатах, дині та на багатьох овочевих культурах та дикорослих рослинах.

Заходи боротьби: дотримання правильної сівозміни; знищення стебел вовчка до утворення на них насіння; виведення та впровадження у виробництво стійких сортів; своєчасна сівозміна.

Повитиця (Cuscuta* - родинаCuscutaceae.

Квіткова паразитична рослина, яка присмоктується до рослин-живителів за допомогою спеціальних присосок – гаусторіїв. Проникаючи гаусторіями у тканини уражуваних рослин, повитиці висмоктують з них поживні речовини та воду. Повитиці мають жовтувато-рожеві стебла, рожево-білі, зібрані у головки, квіти та плоди коробочки з великою кількістю дуже дрібного насіння, з допомогою якого паразит поширюється. Насіння може зберігати схожість до 10 років, навіть пройшовши через травний тракт тварин. Воно проростає навесні, після появи трав'янистих рослин. Проросток, закріпившись за часточки грунту, починає вільним кінцем здійснювати обертові рухи, поки  не дотикнеться до стебла рослини. Далі проросток обвивається навколо стебла і в місцях контакту утворює присоски, які вростають у тканини стебла рослини-хазяїна. Якщо проросток не знайде рослини-хазяїна, він швидко гине. Потрапивши на рослину, стебло повитиці втрачає зв'язок з грунтом і утворює розгалудження, які переходять на інші рослини і починають паразитувати на них. Протягом літа одна рослина повитиці може поширитися на рослини, які займають площу близько 20 м².

Листки і корені у повитиць відсутні. Повитиці виснажують рослини, на яких розвиваються.

Домішки повитиці у сіні можуть спричинювати отруєння і навіть смерть тварин.

Найпоширенішими є такі види:

Повитиця європейська (Cuscutaeuropaea* - розвивається на конюшині, люцерні, виці, картоплі, коноплях, тютюнові та інших культурах. Має червонувате стебло завтовшки 2,5 мм. Квіти рожеві, зібрані у великі головчаті суцвіття.

Повитиця конюшинова (Cuscutatrifolii* - паразитує на конюшині, люцерні. Має червоно-жовте, ниткоподібне, завтовшки 0,8-1 мм, розгалужене стебло, рожево-жовті квіти, що зібрані у клубочки.

Повитиця льонова (Cuscutaepilinum* - розвивається тільки на молодих рослинах льону, буряків, конюшини, люцерни, конопель та бур'янах. Має зеленувато жовте нерозгалужене стебло і жовтуваті квіти. Поширюється насінням, яке, не проходячи період спокою, проростає одразу після попадання у грунт; насіння цього виду особливо важко відділяється на зерноочисних машинах.

Повитиця південна, або перцева (Cuscutabreviflora* - розвивається на багатьох овочевих, в тому числі гарбузових, а також технічних і плодових культурах.

Повитиця польова (Cuscutaaweusis* - паразитує на картоплі, буряках, конюшині, люцерні, кавунах.

Повитиця тонкостеблова (Cuscutaappvoximata* - розвивається на люцерні. Характерна особливість – паразит густо обплітає уражену рослину.

Повитиця чебрецева (Cuscutaepithymum* - паразитує на конюшині, люцерні, виці, картоплі та деяких інших культурах.

Заходи боротьби: повитиці належать до об'єктів внутрішнього карантину, тому боротьба з ними має особливо важливе значення:

• ретельне очищення посівного матеріалу;

• дотримання сівозміни (рослини, що уражаються, висівають на цьому ж місці не раніше як через 4-5 років*;

• знищування вогнищ інфекції (скошування та спалювання*;

• обробка рослин хімічними препаратами.

• осіння оранка грунту на глибину 25-30 см, оскільки насіння повитиці здатне проростати з глибини не більше 8 см;

• видалення бур'янів-хазяїнів повитиці;

• обприскування вогнищ повитиці 15-25 % розчином залізного купоросу або 10 % розчином аміачної селітри.

Петpів хрест лускатий (LathraeasquamariaL.* - безхлорофільний представник родини Scrophulariaceae. Паразитує на корінні листяних порід (ліщини, вільхи, черемхи, липи, граба, ільмових тощо*, викликаючи ослаблення рослин. Розмножується дрібним насінням, яке поширюється вітром, дощовими краплинами, тваринами. Насіння проростає у грунті під впливом речовин, які виділяються корінням деревних рослин. Ці речовини стимулюють проростання насіння і спрямовують ріст коріння проростків у сторону коріння рослини-хазяїна. При контакті проростка з корінням рослини-хазяїна утворюється гаусторій, яким проростки прикріплюються до коріння деревної рослини; пізніше формується товсте кореневище. Перші 10-15 років петрів хрест розвивається лише під землею; за цей час його кореневище сильно розростається, утворюючи хрестоподібні розгалудження, від яких відходять нові гаусторії, що прикріплюються до коренів деревних рослин. Лише після цього починають формуватися квіткові пагони, які з'являються над землею рано навесні, а влітку після висипання насіння зникають.

Омела (Viscum*  - родина Омелові (Loranthaceae*.

Відомі такі види омели:

• біла (Viscumalbum L.*: має ягоди білого кольору;

• ялицева (Viscumabietis (Wiesb.* Fritsch*,

• забарвлена (Viscumchloratum*: має оранжеві ягоди.

Види цього роду оселяються на гілках та стовбурах хвойних і листяних дерев. Дуже часто уражають яблуню, грушу, тополю, липу, акацію, дуб.

Це кулястий за формою кущ з дихотомічно розгалуженими пагонами, вкритими вузькими вічнозеленими листками. Дводомна рослина, жіночі й чоловічі кущі знаходяться на одній рослині-хазяїні. Плоди - білі або жовтуваті ягоди, дозрівають взимку і переносяться пташками, переважно омелюхами і дроздами. Насіння вкрите липкою речовиною - вісцином, тому легко прикріплюється до тіла птахів і переноситься ними на інші дерева. Насіння починає проростати у травні; зародок при дотику до кори формує апресорій, з якого виростає перший гаусторій і рухається у напрямку до судин. В подальшому гаусторій у деревині активно галузиться. В перші роки омела росте дуже повільно, а потім її кущ розростається досить швидко і часто досягає 120 см в діаметрі.

Вегетативний ріст омели залежить від того, на якій породі вона паразитує. Так, інтенсивніший ріст спостерігається у омели, що паразитує на рослинах з м'якою деревиною. Сприятливими умовами для росту омели є:

• змішані проріджені насадження старого віку;

• наявність світла (омела росте у першому ярусі*;

• алейні посадки, галявини, наявність дерев-солітерів.

Поряд з тим, декоративні форми деревних рослин (колоноподібна, пірамідальна, каскадно-плакуча* не уражуються омелою, тому що незручні для сидіння пташок.

Всього омелою уражується 23 роди деревних рослин з 12 родин. Уражені омелою дерева погано ростуть, слабо плодоносять, а при сильному розвитку кущів омели - всихають окремі гілки чи навіть вся рослина. За допомогою присосок омела висмоктує з дерев поживні речовини (особливо воду та мінеральні солі*, внаслідок чого гілки засихають, а дерева виснажуються.

При сильному розвитку омели на дереві гілки, що знаходяться вище куща паразиту, засихають, оскільки паразит поглинає воду у великих кількостях і вона не доходить до вершини пагона, або надходить у недостатніх кількостях.

У плодових дерев при сильному розвитку омели спостерігається зниження, а інколи і повне припинення плодоношення.

Основними засобами боротьби є обрізування гілок до здорової деревини і знищення уражених гілок рано навесні та пізно восени.

Омела ялицева (Viscumabietis (Wiesb.* Fritsch* зустрічається в Карпатах зрідка. Паразитує на ялицях.

До даної родини належать також арцеутобій ялівцевий (Arceuthobium oxycedri (DC.* Mar. Bieb.*, ремнецвітник європейський (Loranthus europaeus Jacq.*.

Арцеутобій ялівцевий (Arceuthobiumoxycedri (DC.* Mar. Bieb.* (рис. 3.2* - вічнозелений чагарничок висотою до 20 см, який паразитує на гілках і стовбурах різних видів яловцю. Поширений у Північній Америці, Африці, Азії, Європі, в Криму, на Кавказі. Стебло галузисте, вкрите лускоподібними листочками. Плід - шароподібна блакитного кольору ягода. Насіння дозріває взимку. Зрілі плоди "вибухають" і викидають насіння на відстань до 10 м. Насіння вкрите липкою речовиною (вісцином* і приклеюється до кори стебел та гілок. Проростання відбувається так, як у омели білої.

Рис. 2. Квіткові рослини-напівпаразити

Ремнецвітник європейський (LoranthuseuropaeusJacq.* (рис. 3.3*- дводомний листопадний кущ, який паразитує на гілках та стовбурах дуба і каштана посівного. Подібний до омели білої, але відрізняється від неї опадаючими на зиму листками, майже чорним забарвленням пагонів, колосоподібними суцвіттями, блідо-жовтими плодами; насіння вкрите вісцином. Викликає потовщення гілок та верхівок з подальшим їх всиханням.

Заходами боротьби з вказаними напівпаразитами є обрізка і спалювання уражених ними гілок і стовбурів дерев, знищення плодів і самих рослин-напівпаразитів.