Актуальність

(Обґрунтування актуальності та необхідності розробки методичних рекомендацій)

В Україні продовжує розвиватися епідемія ВІЛ-інфекції. Згідно з даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом, станом на 01.04.2008 в нашій країні офіційно зареєстровано 115399 ВІЛ-позитивних громадян. Оціночний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України становить 1,63 %. (Розпорядження Кабінету міністрів від 28.05.2008 № 728 Р).

Згідно з міжнародним досвідом своєчасне призначення антиретровірусного лікування, забезпечення комплексного догляду та підтримки, соціального обслуговування ЛЖВ сприяє збереженню людського потенціалу та соціального капіталу суспільств, забезпечує можливість сталого людського розвитку і уникнення соціально-економічних, демографічних та гуманітарних криз, пов’язаних зі стрімким розвитком ВІЛ/СНІДу серед найактивніших в соціально-економічному та демографічному плані верств суспільства.

Забезпечення належної якості життя ВІЛ-позитивних та осіб, які мають високий ризик інфікування, збереження людського потенціалу та сталого розвитку суттєво залежить від наявності стандартів якості соціальних та медичних послуг, у тому числі тих, що надаються в структурі Державного департаменту України з питань виконання покарань.

В сфері надання медичних та соціальних послуг ЛЖВ, що знаходяться в установах виконання покарань, з ДДУПВП спільно працюють міжнародні та вітчизняні громадські організації. Департамент співпрацює з 35 громадськими організаціями щодо соціально-психологічного супроводу хворих на ВІЛ/СНІД. Враховуючи, що в установах виконання покарань програми догляду та підтримки ВІЛ-позитивних осіб та осіб, хворих на СНІД, реалізують насамперед неурядові організації, є необхідність координації та стандартизації цієї діяльності. Впровадження єдиних методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг ЛЖВ, що знаходяться в місцях позбавлення волі, (Далі «Методичних рекомендацій») забезпечить стабільність такої роботи, підвищення якості послуг, що надаються, збереження їх комплексного характеру, а також координацію діяльності суб’єктів різних форм власності щодо надання соціальних послуг у цій сфері.

Визначення та умовні скорочення

АРТ – антиретровірусна терапія

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини. ВІЛ, який потрапляє в організм людини, викликає у неї ВІЛ-інфекцію.

Волонтер — фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер.

(Закон України «Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Групова соцiальна робота – модель соцiальної роботи, завдяки якій відбувається допоміжна діяльність через групові форми взаємодії. Дає можливість клієнтам соціальної роботи стати більш незалежними та ініціативними у прийнятті самостійних рішень стосовно важливих проблем та виявляти відповідальність за зміни, які відбуваються в їхньому житті.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 419)

ДДУПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань

ДКТ – добровільне консультування та тестування

Державні соціальні стандарти і нормативи здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей – перелік послуг, які надаються закладами та установами, що проводять соціальну роботу з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або можуть потрапити в них, з метою сприяння соціальному розвиткові дітей, молоді і соціальному становленню сімей.

(Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002)

Iндивiдуальна соцiальна робота – метод, спрямований на надання допомоги iндивiдам i сiм'ям у розв'язуваннi психологiчних, мiжособових i соцiоекономiчних проблем шляхом особистісної взаємодії з клієнтом.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 420)

Інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження серед населення просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги), поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг з метою створення попиту на них, формування певних уявлень, ставлення у суспільстві до тих чи інших соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

(Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 27.08.2007 р. № 45)

Iнформована згода – згода на отримання послуги, надана клієнтом, який був у змозі прийняти усвідомлене рішення після отримання у зрозумілій для нього формі інформації про мету та процедуру надання послуги.

(Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол). Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 415 від 19.08.2005).

(Концепція державної політики України щодо наркотиків та алкоголю (законопроект) К. 2006).

ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом.

ЛЖВ (ЛЖВ) – люди, що живуть з ВІЛ/СНІДом

СІН (ІСН) – споживачі ін'єкційних наркотиків.

Методи соціальної роботи – це сукупність прийомів, способів діяльності суб’єктів соціальної роботи, які використовують для розв’язання соціальних проблем клієнтів, стимулювання розвитку їхніх власних сил, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації. При наданні соціальних послуг використовуються кілька найбільш ефективних та розповсюджених методів роботи – індивідуальні, групові методи та методи роботи у громаді.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 259–260)

Мультидисциплінарна команда – форма організації роботи в соціальних службах, коли експерти з різних галузей знань працюють скоординовано над наданням послуг одному й тому самому клієнту.

(«Соціальна робота з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІДом: Методичний посібник для проведення курсів підвищення кваліфікації»/ Т.Семигіна, О.Банас, Н.Венедиктова та ін. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.)

Отримувачі/клієнти соціальних послуг – особи, які потребують соціальних послуг: ВІЛ-інфіковані, що перебувають у закладах виконання покарань.

Психологічні послуги – надання консультаційних послуг клієнту з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, що спрямована на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості та групи, проведення тренінгів з метою психокорекції або психологічної адаптації людини.

(Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 27.08.2007 р. № 45)

Реабілітація – система медичних, психологічних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтримці оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство.

(Закон України «Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

СНІД – синдром набутого імунодефіциту, кінцева стадія ВІЛ-інфекції.

Соціальна профілактика – робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соціальна робота – вид професійної або волонтерської діяльності, надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, родині чи групі осіб.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 417)

Соціальне обслуговування – робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійний та різнобічний розвиток дітей та молоді, шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі — особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

(Закон України «Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003 р.).

Соціальний супровід – робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соціальний працівник, фахівець із соціальної роботи – особа, яка має спеціальну освіту і здійснює соціальну роботу з різними категоріями дітей та молоді або відповідними соціальними групами на професійних або волонтерських засадах.

(Закон України «Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Соціально-педагогічні послуги – виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності і залучення до роботи з ними різноманітних закладів, товариств, зацікавлених осіб.

(Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 27.08.2007 р. № 45)

Соціально-медичні послуги – спрямовані на запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів у окремих індивідуумів та в «групах ризику»; збереження, підтримку та захист нормального рівня життя і здоров'я людей; формування здорового способу життя

(Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 27.08.2007 р. № 45)

Соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб малозабезпечених прошарків населення, що реалізується у формі надання натуральної та грошової допомоги; встановлення пільг; надання допомоги у вигляді одноразових компенсацій; здійснення соціально-побутового патронажу з метою покращання житлових умов клієнтів, забезпечення їх нормального побуту.

Стандарти соціальних послуг – установлений рівень регулювання, відповідно до якого оцінюється якість соціальних послуг, що гарантує безпеку отримувачів соціальних послуг, соціальний захист, забезпечення реалізації соціальних прав громадян та ефективність діяльності суб’єктів – надавачів соціальних послуг.

Суб’єкти, що надають соціальні послуги — державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі — державні та комунальні суб’єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі — недержавні суб’єкти), фізичні особи.

(Закон України «Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

(Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 27.08.2007 р. № 45)

Супервізія – основний засіб, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) полегшує роботу персоналу, індивідуально й колективно, та забезпечує стандарти роботи. ЇЇ мета – допомогти людям (супервізованим) якнайефективніше виконувати їхні завдання, зазначені в посадових обов’язках. Регулярно організовані зустрічі супервізора і супервізованих формують процес виконання завдання супервізії. Супервізований єактивним учасником цього процесу.

(Алан Браун, Айєн Бо урн, «Супервізор у соціальній роботі: Супервізія догляду в громаді, денних та стаціонарних установах», - Пер. З англ.. Т.Семигіної. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2003.)

УВП – установи виконання покарань

Юридичні послуги – надання консультативних послуг клієнту з питань чинного законодавства (оформлення документів тощо), прав та інтересів, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності до осіб, які прямо чи опосередковано здійснюють протиправні дії відносно клієнта.

(Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді від 27.08.2007 р. № 45)