3.6 Примітки

3.6.1 Примітки вміщують у науковій роботі за необхідності пояснення змісту таблиці або ілюстрації.

3.6.2 Примітки розташовують безпосередньо після таблиці або ілюстрації, яких вони стосуються.

3.6.3 Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. ____текст примітки_________________________

3.6.4 Декілька приміток друкують з абзацного відступу з великої літери і нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

Примітки:

1. ____текст першої примітки_________________________

2. ____текст другої примітки_________________________

3.7 Формули та рівняння

3.7.1 Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

3.7.2 Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

3.7.3 Формули та рівняння у науковій роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

3.7.4 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки, наприклад:

(3.1)

де – середня арифметична;

Σx_і –сума варіант;

n – число варіант у виборці.

3.7.5 Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «×».

3.7.6 Якщо у роботі тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно вимог п. 2.6.3.

3.7.7 Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою, наприклад:

, (3.2)

(3.3)

3.8 Загальні правила цитування та посилання на використані літературні джерела

3.8.1 При написанні роботи студент повинен давати посилання на літературні джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього.

3.8.2 Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного посилання може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичний формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на прикінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

• якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

3.8.3 Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором, виписують з каталогів та бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути потреби у повторних перевірках, вставках пропущених відомостей щодо даних використаної літератури.

3.8.4 Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, необхідну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Системы стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”.