4.26. Таблиці і виводи

Таблицею називають текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних колонок, розділених лінійками і завершених заголовковими даними.

Виводи — текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді рядків і вертикальних колонок за допомогою пробілів, без застосування лінійок. Лінійка може бути лише у підсумку.

Кожна таблиця складається з трьох основних частин:

— головки, яка містить заголовкові дані всіх граф. В свою чергу головка може членуватися горизонтальними лінійками на яруси;

— основного текстового і цифрового матеріалу в рядках таблиці, які утворюють хвостову частину — «хвіст» таблиці.

У більшості випадків хвостова частина складається з боковика — лівої графи, що містить в собі дані про зміст кожного із рядків таблиці, і прографки, яка складає зміст таблиці.

В окремих випадках у хвостовій частині таблиці міститься підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий ря­док), в якій подаються сумарні дані кожної колонки. Хвос­това і заголовкова частини таблиці розділяються між собою так званою підзаголовковою лінійкою. Кожна таблиця чи вивід мають надзаголовкову частину, яка складається з нумераційного і тематичного заголовків. Окремі таблиці мають примітки, їх набирають безпосередньо за хвостовою частиною. По вертикалі таблицю можна ділити на декілька самостійних частин.

Таблиці, які є складовими частинами книг і журналів, називають книжково-журнальними. Таблиці, які являють собою зразки форм обліку і звітності і складаються тільки із заголовкової і надзаголовкової частини, називають профор­мами. Таблиці з незаповненою прографкою, яку можна заповнювати вручну, називають пустографками або бланками.

В залежності від характеру заповнення граф, таблиці поділяють на цифрові (всі графи містять тільки цифрові дані і математичні знаки), текстові (всі колонки прографки містять тільки текст), змішані (одна частина колонок тексто­ва, а інша — цифрова), математичні (одна колонка містить математичні або хімічні знаки чи формули) і ілюстраційні (хоч би в одній графі поміщені ілюстрації).

У багатьох випадках застосовують таблиці, в яких лінійки використовують лише в заголовковій частині, або таблиці, які мають тільки горизонтальні лінійки.

Таблиці, обрамлені з чотирьох сторін в рамку з лінійок, називають закритими, з трьох сторін — напівзакритими, якщо лінійка є тільки зверху — відкритими.

Таблиці, які займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а які займають лише частину сторінки — клаптиковими. Якщо вони розташовані поздовж сторінки і читаються як основний текст, їх називають поздовжніми, а якщо впоперек — поперечними.

За характером розміщення на сторінці видання можна виділити: клаптикові таблиці, заверстані воборку (й); клап­тикові, заверстані врозріз (б—г); клаптикові поперечні завер­стані воборку (д); клаптикові розворотні заверстані врозріз (е, ж); сторінкові поздовжні (з); поперечні (0; поздовжні з клаптиком (к); поперечні з клаптиком (л); розворотні поздовжні (м); поперечні (я) і поперечні з оборкою на парній сторінці (о). Великі за обсягом таблиці можна поміщати на розвороті чи декількох розворотах з переносом або на окремих вклейках.

При наборі і верстанні в одному виданні таблиці і виводи повинні бути подані однотипне за шрифтами, кеглями, товщиною лінійок, розмірами заголовків і граф, оформлен­ням заголовкових і надзаголовкових частин, розмірами абзац-

Рис. 34. Будова таблиці

них відступів і втяжок, виключкою колонок в графах, системами рубрикації в боковиках, характером вертикальної розбивки рядків і т. п. Недопустимим є в одному виданні частину таблиць робити закритими, а решта —відкритими чи піввідкритими.

Заголовкова частина таблиці може бути простою і склад­ною, а може складатися з декількох ярусів.

Тексти заголовків, якщо можливо, варто розташовувати горизонтально. При великому заголовку і вузьких графах текст розміщають вертикально, при цьому заголовки всіх решта граф, крім боковика, можна теж розставляти вер­тикально.

У заголовках, які розміщені горизонтально, рядки тексту виключають посередині графи з відбивкою від вертикальних лінійок не менше ніж на 2 п. По висоті заголовки розміщають також посередині. Верхня відбивка від горизонтальних лінійок, як правило, на 2 п. більша, ніж нижня.

Рядки заголовків, розташованих вертикально, завжди починають від однієї горизонтальної лінії. Заголовкову частину таблиць переважно набирають шрифтами того ж кегля, що і хвостову. Однак, щоб уникнути вертикального розташування заголовків, їх можна набирати кеглем на ступінь нижче, ніж кегль шрифту боковика і прографки. В одноярусному заголовку текст кожної графи набирають з прописної літери. В багатоярусному самостійні заголовки набирають теж з прописної літери, а підпорядковані гра­матично заголовки в нижніх ярусах — з рядкових. В кінці заголовка кожної графи знаків пунктуації не ставлять (крім обов'язкових крапок у скороченнях).

У виводах вертикальних заголовків робити не можна;

горизонтальні рядки заголовків розміщують точно посере­дині відповідної колонки.

Надзаголовкову частину таблиці, яка містить нумерацій­ний заголовок і тематичний заголовок, оформляють згідно зі всією рубрикацією видання. Найчастіше нумераційний заголовок набирають окремим рядком з виключкою в правий край, а тематичний — з виключкою «окремим рядком» з змістовою розбивкою по рядках. Між нумераційним і тематичним заголовками відбивки не роблять. Допускають­ся й інші композиційні варіанти оформлення заголовків.

Рис. 35. Варіанти верстання таблиць

Надзаголовкову частину таблиці відбивають від верхньої лінійки обрамлення на 2—6 п. У виводах надзаголовкову частину відбивають від перших рядків на 2—4 п.

Текстові і цифрові елементи боковиків в таблицях ви­ключають переважно в лівий край. При наявності лівої лінійки обрамлення текст відбивають від неї на півкегля основного шрифту, яким набраний боковик, а цифрові дані, наприклад, в логарифмічних таблицях, виключають на сере­дину. Багаторядкові елементи набирають з абзацним відсту­пом першого рядка і втяжкою наступних. Кінцеві неповні рядки тексту боковиків можна доповнювати до формату колонкрапками. Крапки не можна застосовувати, якщо боковик складається тільки з цифрових даних.

У простих боковиків всі елементи починаються з про­писних літер, в складних — всі самостійні чи нумеровані елементи завжди починаються з прописних літер, а підпоряд­ковані елементи — з рядкових. В кінці елементів боковика знаки пунктуації не застосовують, за винятком — у потрібно­му місці — двокрапки.

Цифрові дані в колонках таблиць і виводів необхідно, якщо можливо, розміщувати так, щоб розряди чисел були вирівняні по вертикалі, тобто одиниці під одиницями, десят­ки під десятками і т. д. Таке розміщення є обов'язковим, коли в таблиці наявна підсумкова частина. Найбільше число виключають посередині графи з відбивками не менше ніж 2 п. За відсутності даних в окремих рядках замість слова «ні» ставлять тире, за відсутності відомостей — трикрапку. Ці знаки завжди виключають «окремим рядком».

Формат складання текстових даних в колонках повинен бути таким, щоб відстань між текстом і лінійками була не менше 2 п. з кожного боку, а відстань між колонками у виводі — 8 п. Текст кожного елемента графи завжди набирають з прописної літери, знаки орфографії і пунктуації всередині тексту набирають згідно із правилами. В кінці кожного елемента знаків пунктуації не ставлять. Спосіб виключки тексту повинен бути єдиним для окремої таблиці і бажано для таблиць усього видання. Якщо в суміжних однорядкових елементах те кетової графи повторюються однакові слова, то їх можна замінити лапками. Якщо повторюються багаторяд­кові елементи, тоді при першому повторенні їх замінюютьсловом «те ж», а при наступних — однією лапкою, розміще­ною посередині цих слів. Заборонено замінювати лапками

числа, марки машин, символи і т. п.

При наявності підсумкової частини таблиці підсумкова лінійка повинна перекривати слово «Разом» на 12 п. Ці слова в таблицях набирають часто із зміною шрифту, застосуванням розрядки — так, щоб після них було 3—5 крапок. Підсумко­вий рядок, як правило, заключають по висоті в 24 п. з відбивкою від підсумкової лінійки на 8 п.

У виводах підсумкову лінійку відбивають від тексту виводу і від підсумкового рядка на півкегельну висоту.

Примітки чи зноски до таблиці набирають шрифтами тієї ж гарнітури, що і хвостову частину таблиці, але меншого кегля. Зноски від тексту відділяють тонкою лінійкою фор­матом 3/4 — 1 кв. з виключкою в лівий край.

Лінійки, які служать в побудові таблиць для обрамлення, побудови прографки і горизонтального членування, повинні бути цільними, без розривів.

Відбивка таблиць від попереднього і наступного текстів повинна складати один-два рядки основного шрифту, яким набране видання. Пробіл між заголовком і таблицею повинен бути меншим за пробіл між заголовком і попереднім текстом і повинен складати 4—6 пунктів.

При багатоколонному наборі табл иці бажано заверстувати на формат однієї колонки. Якщо

це не можливо, то таблиці при такому наборі можуть бути на- брані на формат двох чи декількох колонок. Не можна верстати

таблиці в такому наборі на проміжні формати, наприклад, на 1,5 колонки з оборкою. Таблиця не повинна розрізати те кет

сторінки, тобто текст в кожнійколонці переходить через таблицю зверху донизу. Відбивку текстів, рубрик, Цифр проводять при такому на борі так само, як і при одноколонному наборі.

Рис.36.Схема

заверстки таблиці

при багато колонному

наборі