4.10. Передмова

Передмова — елемент апарату видання; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що слід мати на увазі, читаючи, продивляючись чи вивчаючи видання. Передмова може містити відомості про значимість теми видання, його призначення та можливості використання, про особливості змісту і форми твору, а пе­редусім про відмінність твору від інших творів на цю чи подібну тему, про принципи побудови та добір матеріалів, про невисвітлені теми та проблеми.

При наявності декількох передмов слід дотримуватися такого порядку їх розміщення:

1) передмова видавництва;

2) передмова редактора;

3) передмова автора до перекладного видання;

4) передмова автора до оригінального видання. Передмову, як правило, верстають на початку видання після титульного аркуша і набирають шрифтами меншого кегля або відмінного від основного за накресленням. Інколи текст передмов набирають з іншою міжбуквеною чи міжряд­ковою відстанню.

4.11. Вступна стаття

Вступна стаття — частина апарату видання, в якій розкривається значимість книги в цілому, її зв'язок з життям, дається її коротка оцінка, відомості про автора, характеристика основних етапів його творчості, епохи. Вступну статтю набирають шрифтом кегля, нижчого від основного, інколи на завужений формат, при певному оформленні збільшуючи чи зменшуючи міжрядкові пробіли.

4.12. Шмуцтитул

Шмуцтитул (від н імецького Schmutz-titel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входять у збірник. В стародруках — це додатковий титульний аркуш, який розта­шовували перед основним титулом для охорони останнього від забруднення. Шмуцтитули потрібні, перш за все, читачеві.

Відділяючи частини чи твори один від одного, вони полегшу­ють пошук і підкреслюють їх відносну самостійність,

Художник, завдяки шмуцтитулові, може зробити оформ­лення книги виразнішим, багатшим.

Шмуцтитул може бути складеним, мальованим, комбіно­ваним, декоративним і сюжетно-ілюстрованим — залежно від виду видання. Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно до оформлення титульного аркуша, шрифтом тієї ж гарнітури, але зменшеного кегля. Композиція рядків шрифту на шмуц­титулі повинна відповідати титульному аркушеві та системі рубрикації всієї книги.

Верстають шмуцтитул на непарній сторінці з пустим зворотом. Інколи з метою економії паперу зворот шмуцтитула задруковують. З тією ж метою в деяких виданнях шмуцтитул заміняють «шапкою» — заголовком зверху сторінки складан­ня. Чисту незаверстану текстом сторінку перед шмуцтитулом залишати не можна.

Колонцифру, колонтитул, норму і сигнатуру на шмуцти­тулах не розміщують.

Р ис. 26. Зразки шрифтового і сюжетно-ілюстрованого

шмуцтитулів

4.13. Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка

Текстові сторінки видання — це, власне, весь основний текст видання. При їх верстанні слід дотримуватися таких основних вимог:

1) абсолютна точність розмірів сторінок як за шириною, так і за висотою з мінімальним переносом;

2) однаковий характер усіх сторінок видання, які мають однакові елементи, а саме — рівність відбивок всіх заголовків і підзаголовків різних рангів, приміток у тексті, зносок, підписів під рисунками; однаковий спосіб заверстки одно­типних ілюстрацій, однакова відбивка колонтитулів і колон­цифр, норм і сигнатур і т. п.

3) повне співпадання рядків та загальних розмірів парних і непарних сторінок, а також суміщення тексту на цих сторінках між собою на просвіт. Цього можна досягнути шляхом приведення шрифтів різного кегля, формул, які є на даній сторінці, до цілого числа рядків основного кегля шрифтів за допомогою різного роду відбивок;

4) недопустимість «висячих рядків», тобто сторінка не повинна починатися неповним кінцевим рядком і закінчува­тися абзацним;

5) останній рядок непарної сторінки не повинен закінчу­ватися переносом;

6) в суміжних рядках міжслівні пробіли не повинні різко різнитися між собою за шириною. В трьох чи більше суміжних рядках міжслівні пробіли не повинні розташовуватися один під одним по вертикалі чи по нахиленій лінії, утворюючи так звані «коридори» чи «сходи», які псують загальний вигляд сторінки і ускладнюють читання;

7) текст кінцевого рядка повинен бути в 1,5—2 рази більшим від розміру абзацного відступу, тобто містити в собі 5—7 літер.

Правила переносу слів з одного рядка в інший. Усталеними правилами орфографії і пунктуації та технічними правилами складання заборонено:

1. Залишати в кінці рядка чи переносити в інший частину слова, яка не утворює склад, а також одну літеру.

2. Відділяти приголосну від наступної за нею голосної (за винятком випадків, коли ця приголосна — остання літера чітко вираженого префікса).

3. Відривати літеру «ь» від попередньої приголосної ілітеру «й» від попередньої голосної.

4. Відривати останню приголосну односкладового пре­фікса від самого префікса при наступній приголосній («під­бити», а не «пі-дбити»).

5. Залишати в кінці рядка при префіксі початкову частину кореня, яка не утворює складу («при-слати», а не «прис-лати» чи«присл-ати»).

6. Залишати в кінці рядка початкову частину другої основи складного слова, якщо ця частина не утворює складу («п'яти­річний», а не «п'ятирі-чний»).

7. Залишати в кінці рядка чи переносити дві однакові приголосні («завдан-ня», а не «завда-ння»), за винятком початкових подвійних приголосних кореня чи другої основи складного слова («ново-введення», а не «новов-ведення»).

8. Розбивати односкладову частину складноскороченого слова («спец-виставка», а не «спе-цвиставка»), буквені абре­віатури — ті, що пишуться лише прописними літерами, або частково прописними, або частково прописними з цифрами.

9. Відокремлювати позначення одиниць фізичних вели­чин від цифр, до яких вони відносяться.

10. Розбивати переносом графічні скорочення типу і «т. п.», і «т. д.»

11. Переносити на початок рядка знаки пунктуації, крім тире перед прямою мовою чи перед пунктами переліку, на початку рубрики допоміжної вказівки як знаку заміни слова.

12. Залишати в кінці рядка відкриту дужку чи відкриті лапки.

А також забороняється:

13. Розділяти переносом цифри одного числа.

14. Відокремлювати ініціали від прізвища чи один від одного.

15. Розділяти числа в цифровій формі, з'єднані знаком тире.

16. Відокремлювати знаки №, §, % від цифр, до яких вони належать.

17. В книжкових виданнях відокремлювати прислівники і сполучники — від наступних слів і в середині речення; в будь-яких виданнях ^- тільки однобуквені прислівники і сполучники від наступного слова на початку речення.

18. В книжкових виданнях відокремлювати скорочення від слів, до яких вони належать (не «П.Петро», а «п. Петро»).

19. Робити в книжкових виданнях при форматі складання більше 3 1/2 кв. чотири переноси підряд, в решті видань — не більше семи; при форматі до 3 1/2 кв. в книжкових виданнях — не більше п'яти переносів підряд, в решті видань — не більше восьми переносів підряд.

20. Не рекомендується залишати закінчення «не» на початку рядка і заперечення «не» в кінці рядка, переносити в рядок склад, який утворює з наступним текстом змістові сполучення.

21. Не рекомендується закінчувати переносом:

а) останній рядок на сторінці і особливо, якщо наступна сторінка починається ілюстрацією, таблицею чи якщо на­ступна сторінка розміщена на звороті листа;

б) рядок над ілюстрацією;

в) рядки в книгах для початкуючого читача;

г) рядок, який передує кінцевому.

Переноси в математичних формулах. Роз'єднувати форму­ли на частини по рядках треба в першу чергу на знаках від­ношення між лівою та правою частиною формул (=, <, >,,);

в другу чергу — на крапці, знаках додавання, віднімання; в третю чергу — на знакові множення у вигляді косого хреста.

Знак, на якому формула роз'єднується, при переносі залишається в кінці рядка і повторюється на початку наступ­ного. Не рекомендується розбивати формули на знаку ділення і будь-яких інших знаках, крім вище згаданих. При довгому чисельнику і короткому знаменнику дробу чи навпаки для зручності переносу формулу бажано перетворити так, щоб значна частина її була однорядковою і перенос можна було б зробити на одному із знаків цієї частини формули.

Переносухімічних форму'лох дозволяється тільки у випадку крайньої необхідності. Розбивку рекомендується робити на знаках напрямку реакції (стрілках), знаках рівності, рівнова­ги (), взаємодії (+ чи -). Не можна розбивати формули на знаках зв'язку та резонансу («). Знак, на якому зроблено перенос, повторюється на початку наступного рядка.

Крім уже згаданих переносів, у підготовці видань слід дотримуватися і всіх граматичних правил переносів.

Спускова сторінка — перша сторінка книги або її розділу чи частини, яка заверстується із спуском, тобто з відступом у верхній частині сторінки.

Розміри спусків у кожному виданні визначаються видав­ництвом чи видавничою організацією. Звичайний розмір спуску — близько 1/4 висоти сторінки складання, рахуючи від її верху до першого рядка тексту.

Всі елементи оформлення книги заставки, лінійки, висту­паючі буквиці, заголовки чи система заголовків на спусковій сторінці входять у розмір спуску.

За технічними правилами верстки, розміри спусків у межах одного видання повинні обов'язково бути однаковими.

При верстанні спускових сторінок в разі необхідності допустиме збільшення чи зменшення спуску на 1 чи 2 рядки лише для правильного її закінчення, тобто без «висячих» рядків і без переносу на парну сторінку.

При верхньому розміщенні колонтитулів і колонцифр останні на спускових сторінках не ставляться.

На практиці є п'ять варіантів верстання спускової

сторінки.

1. Відкритий спуск — чистий простір, утворений внаслі­док того, що початкова сторінка коротша за всі інші. Візуально створює паузу, сигналізуючи про початок тексту чи нової його частини.

2. Використання ініціалу — заголовної літери першого слова текстової сторінки, збільшеної порівняно з іншими заголовними літерами видання. За рахунок збільшення заго­ловної літери відповідно збільшується спуск.

3. Збільшення зовнішнього чи внутрішнього поля сторінки можливе внаслідок зменшення ширини початкової сторінки порівняно з рештою сторінок, відповідно до композиційно-конструктивних особливостей задуму оформлення. Збільшення зовнішнього чи внутрішнього поля за рахунок сторінки складання називають утяжкою.

4. Збільшення ширини сторінки складання щодо решти сторінок за рахунок бічного поля.

5) Використання заставки — сюжетно-тематичного або декоративного зображення у верхній частин^ початкової сторінки чи розділу за рахунок спуску тексту.

4.14. Присвята

Присвята — напис перед основним текстом видання, в якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і часто чому він це робить. Присвяту, як

ПРОЛОГ

Рік — сніг — сонце — мить,.. Роки... Кажете, на

Сонці, на Місяці чи ще десь є життя? Може... Тільки

не таке, нізащо не таке, як тут, у нас.

На Землі.

Об гравійну гостру дорогу хтось на

дрібнюсінькі друзки розтрощив пляшку.

Нестримно реготав малюк, одчайдушне змагав­ся

в швидкості з м'ячем — і з розгону долонями в

гравійну шпичастість, у всю в скляних осколках до-

­рогу...

У мене було відчуття, що я не тільки стою біля

хірурга і, наче на арені цирку, наче жонглюю, —

подаю йому потрібні інструменти, — панувало таке

всеосяжне сприйняття, наче все, що діється в малій

операційній, споглядаю зверху, ніби у великій

освітлювальній лампі вмонтоване моє око-серце.

Цок! Дзень! Цок... Об емальоване денце вдаря­лись

осколки скла, камінчики...

У розпухлому закривавленому місиві хірург му­сив

віднайти і найменшенький гострячок. Тому — без

знеболення. Тут біль, здригання від нього — покаж­-

чик, провідник до прихованої небезпеки. Хлопчик,

а було йому п'ять рочків, не плакав, навіть не сто­-

гнав — лише міцно стулив вуста, лише двома

верхніми зубками прикусив нижню губу, до повного

знекровлення, аж до підборіддя. Очі ж його не

темнішали, як це зазвичай буває у дорослих, — його

небесно блакитні очиці що не нове, що не глибше

втручання — то ясніли. Блакить-блакить, яка, здава-

­лось, зливалася з синню його сорочки — і, мов кри­ло небесної хмаринки... І т'аки не застогнав, а спина спітніла — спочатку на сорочці затемніла цяточка, яка швидко ширилася, і згодом, урешті, у велику, химерної форми пляму витворилася.

5

Рис. 27. Спускова сторінка

правило, набирають шрифтами меншого кегля від основного з виділеннями (курсив, курсив півжирний, шрифт іншої гарнітури) на вужчий формат від сторінки складання. Присвяту верстають:

1. На окремій сторінці після титульного аркуша, коли далі розміщується сторінка з початком основного тексту, в верхній частині сторінки складання із спуском 1 —2 кв. і з відступом справа 1/2, 1 1/2 кв. чи на її оптичній середині.

2. На окремій сторінці після шмуцтитула з заголовком твору, якщо між титулом і початком основного тексту розміщена передмова, список скорочень і т. п., чи на звороті такого шмуцтитула.

3. На спуску початкової сторінки видання перед його основним текстом та його початковим заголовком. В кінці тексту посвяти ніколи не ставлять крапку.