
- •Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
- •Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених ними процесів. Характеристика токсинів і ферментів патогенності. Роль у виникненні внутрішньо лікарняної інфекції.
- •Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань
- •Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань. Профілактика і специфічна терапія гонореї та бленореї.
- •Патогенні основи мікробіологічної діагностики черевного тифу і паратифів а і в. Методи мікробіологічної діагностики, їх оцінка.
- •11. Сальмонели. Збудник черевного тифу. Біолог власт, аг будова, патогенез.
- •13,14. Шигели. Біолог власт, класиф, Патогенез дизентерії.
- •35.Лептоспіри і їх характеристика,класифікація.Патогенез,імунітет і мб.Діагностика. Специфічна профілактика і терапія.
- •36.Борелії.,біолог властивості.Патогенез.Збудники ендемічного і епідемічного поворотного тифу.Профілактика і терапія поворотного тифу. Збудник хвороби Лайма.Патогенез,терапія,діагностика,профілактика.
- •39.Мікоплазми,класифікація.Біолог.Властивості,методи культивування.Патогенез,діагностика.
- •40.Хламідії,класифікація,біолог.Вл.Методи культивування.Роль в розвитку патології людини.Мікроіолог.Діагностика.
- •41.Малярійний плазмодій,характеристика.Патогенез малярії.Мікробіог.Діагностика.Профілактика і терапія.
- •42.Кампілобактери.Біолог.Властивості,мікробіолог.Діагностика.
- •43.Хелікобактер пілорі.Відкриття,біолог.Влстивості,патогенез.Метода мікробіолог.Діагностики.Сучасні методи лікування
- •44.Сучасні методи лабораторної діагностики інфекц.Захворювань.
- •45.Ієрсинії-збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту,властивості,діагностика
- •45.Патогенні гриби і актиноміцети (збудники канидозу,дерматомікозу, їх характеристика). Принципи мб діагностики
- •46. Токсоплазма,морфолоособливості культивування. Патогенез захворювань. Мб діагностика. Специфічна терапія.
- •48. Патогенні спірили. Збудник гарячки від укусу щурів. Мб діагностика захворювання.
- •50. Умови виникнення внутрішньолікарняної інф-ії. Мб роль гнійно-запальних, опікових інфекцій, та інфекцій ран, спричинених лікарняними штамами.
- •56. Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об'єктів навколишнього середовища.
- •57. Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього середовища, їх оцінка. Санітарно-бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги Державного стандарту до питної води.
- •59/58 Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживання патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань
- •58/59. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми -показники процесу самоочищення води.
- •60. Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
- •61. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води
- •62. Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.
- •63. Мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживаність патогенних мікроорганізмів у ґрунті.
- •64. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту.
- •65. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
- •66. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.
- •67 Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих пФСриміщень.
- •69 Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів.
- •72. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення патогенних стафілококів
- •73 Санітарна вірусологія, предмет завдання значення санітароної вірусології в діяльності лікаря.
- •77 Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних інфекцій. Методи відбору проб повітря та індикації респіраторних вірусів.
61. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води
Основним джерелом збудників заразних хвороб є люди й теплокровні тварини, які виділяють їх в оточуюче середовище фекальним або повітряно-краплинним шляхом разом з численними представниками нормальної мікрофлори кишечника й верхніх дихальних шляхів. Тому санітарно-показові мікроорганізми для різних об'єктів довкілля відібрані саме з представників нормальної мікрофлори. Для води такими санітарно-показовими мікроорганізмами в усіх лабораторіях світу прийняті бактерії групи кишкової палички (БГКП).
До категорії БГКП належать бактерії родини Enterobacterіасеае, що об'єднує роди Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella. Це грамнегативні, безспорові, оксидазо-негативні палички, які ферментують глюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37 °С. Вони виділяються в зовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокровних тварин і є кількісним показником ступеня фекального забруднення води. Тому чим більше її фекальне забруднення, тим вища ймовірність контамінації води відповідними патогенними мікроорганізмами.
Серед БГКП окремо виділяють групу коліформних бактерій, а в ній - фекальні кишкові палички (ФКП), які розкладають лактозу при 44,5 °С. До Е. coli відносять бактерії, що не ростуть на цитратному агарі. Саме вони є показником свіжого фекального забруднення. Для його визначення можна використати S. fae-calis, який порівняно швидко гине в оточуючому середовищі.
При повноцінному санітарно-мікробіологічному дослідженні води визначають ЗМЧ, БГКП, Е. coli, ентерококи, стафілококи, патогенні мікроорганізми (холерні вібріони, сальмонели, шигели, лептоспіри, ентеровіруси та ін.).
62. Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.
Методи санітарно-мікробіологічного дослідження води використовують для визначення загальної кількості мікроорганізмів в 1 мл води і виявлення патогенних мікроорганізмів (сальмонел, холерних вібріонів, лептоспір, шигел і ентеровірусів). Крім того, оскільки пряме виділення патогенних бактерій з води потребує спеціальних досліджень, існують непрямі методи, які дають якісну і кількісну оцінку ступеня фекального забруднення води. Для цього використовують два непрямі санітарно-мікробіологічні показники - загальне мікробне число і вміст санітарно-показових мікроорганізмів. Загальне мікробне число - це кількість колоній, які виростають при посіві 1мл води на 1,5 % м'ясо-пептонному агарі після 24 год. вирощування при температурі 37 *С. Питна вода безпечна в епідемічному плані, якщо мікробне число не перевищує 100 в 1 мл. Цей показник було прийнято у стандартах багатьох країн, у тому числі й в Україні. Важливим є виявлення у воді бактерій групи кишкової палички (БГКП), які містяться у випорожненнях людини і тварин. Кількісно наявність БГКП характеризується двома показниками: індексом БГКП і титром БГКП. Індекс БГКП (колі-індекс) - це кількість бактерій групи кишкових паличок в 1 літрі води. Титр БГКП (колі-титр) - це найменша кількість досліджуваної води (в мілілітрах), у якій виявляють одну БГКП. Питна вода повинна мати колі-індекс, не вищий за 3, що відображено в державному стандарті -ДСанПін "Вода питна..."(2010 p.).
Фекальні коліформні палички швидко гинуть у зовнішньому середовищі, тому їх виявлення свідчить про свіже фекальне забруднення води. Вони зброджують лактозу при t'= 43-44,5 'С через 24 години, не здатні утилізувати цитрат. Додатковими критеріями санітарного стану води є титр ентерококів (рекомендовано в тих випадках, коли дослідження на кишкову паличку дає нечіткі результати), титр Clostridium periringens, титр бактеріофагів.
Морська вода в системах басейнів повинна відповідати вимогам, які висуваються до прибережних вод морів у містах водокористування населення, і в ній не повинно бути більше 10а КУО коліформних бактерій в 1 л. Лабораторний контроль за якістю води у ванні басейну включає дослідження з визначення основних мікробіологічних показників: БГКП, термотолерантні коліформні бактерії, колі-фаги, золотистий стафілокок. Нормативи для води плавальних басейнів: основні - загальні коліформні бактерії в 100 мл - 5 1; термотолерантні коліформні бактерії, колі-фаги, золотистий стафілокок відсутні в 100 мл і додаткові показники - збудники кишкових інфекцій, синьогнійна паличка в 100 мл, цисти лямблій у 50 л води - відсутні (СанПіН 2.1.2.1188-03). Визначення у пробах води збудників кишкових інфекцій, паразитарних захворювань або синьогнійної палички є підставою для заміни води у басейні. При появі випадків пневмоній, гострих респіраторних захворювань серед відвідувачів басейну проводять дослідження на наявність легіонел [Legionella pneumophila).
Санітарно-мікробіологічне дослідження стічних вод, їх осадів проводять для оцінки ефективності їх очистки і знезаражування перед спуском у водоймища і на поля зрошення. Відповідно до директив
Мікробіологічний контроль води здійснюють при запобіжному і поточному санітартому нагляді.
Запобіжний нагіш проводять:
1) при вирішенні питань водопостачання і локалізаціі населених територій:
2) при санітарній оцінці басейна, місць колективного відпочинку.
Поточний контро» здійснюють:
1) при оцінці якості питного водопостачання населених місць;
2) при оцінці санітарного стану поверкиевв вод для встановлення ступеня впливу біологічної контамінації на процеси самоочицгння;
3) при кнтролі над знешкодженням стінних вод»
4) за епідемічними показаннями для зясуваииа можливого шляху передачі інфекційних захворювань (проводять виявлення санітарно-показових і патогенних мікрооргамзмв