3. Енергетика світу

Світова енергетика базується передусім на використанні викопного палива — нафти, кам'яного вугілля та природного газу. Крім того, широко використовуються гідравлічна та ядерна енергія. Велику роль, як і раніше, відіграє деревне паливо, оскільки в багатьох країнах, що розвиваються, деревина та рослинні залишки займають важливе місце в енергобалансі. За оцінками експертів, споживання рослинного палива становить близько 10 % у сві товому енергетичному балансі. При цьому для більшої частини людства, яка мешкає у країнах, що розвиваються, рослинне палию є основним джерелом енергії.

Десять найбільших країн світу за видобутком золота, 2005 р., т Півд. Африка, Австралія, США, Китай, Перу, Росія, Індонезія, Канада, Узбекистан, Папуа-Нова Гвінея.

Десять найбільших країн світу за видобутком срібла, 2005 р., т Перу, Китай, Мексика, Австралія, Чилі, Канада, Польща, СІЛА, Півн. Корея, Казахстан.

Десять найбільших країн світу за видобутком калійної солі, 2005 р., млн т Канада, Росія, Німеччина, Ізраїль, Йорданія, Велика Британія, Китай, Іспанія, Бразилія, Франція, Україна

№ з/п	Енергоресурси	Теплота згоряння 1 кг палива, тис. ккал	Тепловий коефіцієнт
1	Нафта	Щ5	1,5
2	Газ	Щ	1,5
3	Кам'яне вугілля	7,0	1,0
4	Буре вугілля	3,0	0,4
5	Торф	3,4	0,5
6	Дрова	2,5	0,4

з

Горючі сланці

2,1

0,3

На першому місці за маспітабами споживання енергії знаходяться провідні країни світу, які й визначають світовий енергобаланс. На початок 2000 р. він становив 8 млрд т у нафтовому еквіваленті (без деревно-рослинного палива). Перше місце в енергобалансі світу посідає нафта (3,8 млрд т), друге — вугілля (2,1 млрд т), третє — природний газ (1,8 млрд т). Окрім цього, атомній енергії в балансі належить понад 0,3 млрд т та гідроенергії близько 0,2 млрд т. Частка нетрадиційних джерел енергії в її виробництві поки що незначна, хоча в окремих країнах світу ці джерела енергії мають істотне значення в енергопостачанні (наприклад, в Ірландії — енергія вітру, а в Ісландії — геотермальна енергія). Європейський Союз прийняв рішення про збільшення частки альтернативних джерел енергії до 20 % у 2020 р.

№ з/п	Первинні енергоносії	1966	1976	1986	1996	2006	Прогноз на 2010 р.
1	Вугілля	413	32,4	32,9	273	23,0	28,0
2	Нафта	38,0	44,9	39,2	38,8	35,0	37,0
3	Природний газ	18,4	20,0	23,0	24,7	21,0	24,5
4	ГЕСтаАЕС	23	2,7	4,91	9,7	21,0	10,5
	Світразом	100,0	100,0	00,0	100,0	100,0	100,0

За видобутком вугілля, природного газу, уранових руд різко виділяються економічно розвинені країни (близько 9/10 світового видобутку), а за видобутком нафти — країни, що розвиваються (близько 3/4).

Фахівці Міжнародної енергетичної агенції (МЕА) вважають, що у структурі світових потреб у первинних енергетичних ресурсах в період до 2010 р. відбудуться лише відносно невеликі зміни. Частка органічного палива в енергобалансі залишається практично незмінною — на рівні 90 %. Однак у структурі потреб у самому органічному паливі зменшиться частка нафти (з 39 до 37 %), незважаючи на найбільший абсолютний приріст за вказаний період (на 1750 млн т ум. п.), за умови одночасного збільшення частки природного газу (з 22 до 25 %). Дещо знизиться частка атомної енергії, а частка гідроенергії та інших відновлюваних джерел зросте більше ніж на 1 %. Практично в усіх прогнозах передбачаються випереджальні темпи зростання виробництва та споживання електричної енергії порівняно з первинними енергоресурсами. За одним із прогнозів МЕА, виробництво електроенергії у світі у 2010 р. досягне понад 20 трлн кВт год.

Головний енергоносій сучасного світу — нафта. Більшу її частину видобувають і постачають на світовий ринок країни Близького Сходу та Латинської Америки, що належать до Організації країн — експортерів нафти. Лише невелика частина видобувається у країнах-споживачах, насамперед у Північній Америці (СІЛА й Канада) та в Північному морі на шельфі Великої Британії, а також у Норвегії. Поза цими угрупованнями значними постачальниками нафти є Росія, Азербайджан, Казахстан, Туркменистан.

Найбільший експортер нафти — Саудівська Аравія, далі йдуть Кувейт, ОАЕ та Іран. Відновлює свої позиції на світовому ринку нафти Ірак, запаси якого дуже великі. Крім країн Близького Сходу, суттєве значення має нафтовидобуток Венесуели і Мексики. Досить перспективним є новий регіон у Південно-Східній Азії — від Індонезії до В'єтнаму, де видобуток ведеться на шельфі. У Китаї хоч і здійснюється значний видобуток нафти, вона вже імпортується. Навіть з урахуванням родовищ Жовтого моря та шельфу, що прилягає до Китаю, а також розробок у Таримській западині, Китай з часом може перетворитися на найбільшого імпортера нафти, поряд з європейськими країнами та СІЛА.

Нафтопереробна промисловість світу значно відрізняється від нафтовидобутку за своєю географією. Пов'язано це, по-перше, з високою цінністю майже всіх компонентів нафти як палива та сировини для хімічної промисловості. Друга причина — дуже велика вартість транспортування дисперсних потоків нафтопродуктів, виробництво яких орієнтоване насамперед на центри споживання, порівняно з потужними концентрованими потоками нафти. При цьому використовуються такі масові види транспортних засобів, як магістральні нафтопроводи великого діаметра та супертанкери вантажопідйомністю в декілька сотень тисяч тонн дедвейту.

з/п	Регіон (країна)	Частка у	Видобу-	Частка у
		світових запасах,	ток, млнт	світовому
		%		видобутку, %
1	Північна Америка,	6,1	667,4	16,5
	ут.ч.США	2,8	310,2	8,0
2	Центральна і Південна Америка	9,0	350,6	9,0
3	Європа, Євразія,	8,3	845,0	21,7
	у т. ч. Росія	4,6	470,0	12,1

№ з/п	Регіони	Кількість нафтопереробних «жолін	Потужності (сировиною), млн т	Середня потужність НПЗ, мттнт
12	Північна Америка	198	936	4,7
3	АзШсько-Тихо-океанський регіон	138	708740	6,3 5,4
4	Східна Європа та країни снд	95	637	6,7
5	Латинська Америка	74	295	4,0
6	Близький та Середній Схід	42	266	6,3
7	Африка	45	141	3,4
Світ разом		705	3723	5.3

Дещо інша картина з поставками природного газу, за видобутком якого світовими лідерами є США, Росія, Канада, Велика Британія.

Імпортують газ майже всі країни Європи, а також Японія, що ввозить скраплений газ із країн Азії. Європа використовує природний газ Австралії, Нідерландів, а також Росії та Алжиру. США, виступаючи найбільшим споживачем газу, використовують не тільки свій, а й газ Канади і навіть завозять його танкерами з Алжиру. І хоча Північноамериканський континент є найбільшим у світі виробником газу, це водночас і один із найбільших його імпортерів.

Десять найбільших країн за видобутком природного газу, 2007 р., млрд м³ Росія, США, Канада, Іран, Норвегія, Алжир, Нідерланди, Саудивська Аравія, Велика Британія, Китай.

У найближчій перспективі найбільшими експортерами газу залишаться Росія, Туркменистан та країни Близького Сходу. Отже, головні постачальники газу — це все ті ж основні виробники нафти.

Територіальний розрив, що зберігається між основними районами видобутку і споживання нафти (а це основна особливість нафтової промисловості світу), призводить до величезних обсягів її далеких перевезень. Нафта залишається вантажем номер один світового морського транспорту. Зберігають нафту в наземних або підземних резервуарах (сталевих чи залізобетонних) місткістю ЗО—50 тис. т. Транспортування здійснюється залізницею, в нафтоналивних суднах (танкерах) та нафтогонами, що включає трубогін, насосні станції та сховища.

Головні світові вантажопотоки нафти починаються від найбільших нафтових портів Перської затоки і йдуть до Західної Європи та Японії. Найбільші танкери використовують далекий шлях — навколо Африки, танкери меншої вантажопідйомності — через Суецький канал. Інші важливі вантажопотоки нафти йдуть від країн Латинської Америки (Мексика, Венесуела) до США та Західної Європи. За останні роки зросла частка Канади, Мексики, Венесуели як постачальників нафти в США. Світове господарство "пронизане" мережею нафтопроводів (понад 400 тис. км), прокладених не тільки територією багатьох країн світу, а й дном морів (Середземного, Північного).

На відміну від районів нафтовидобутку основна частина потужностей з переробки нафти, як і раніше, зосереджена у провідних промислово розвинених країнах (близько 70 % потужностей нафтопереробних заводів світу, в т. ч. у США — 21,3 %, Європі — 21,6, у країнах СНД — 16,6, в Японії — 6,2 %). Особливо виділяються такі райони, як узбережжя Мексиканської затоки та район Нью-Йорка в США, район Роттердама в Нідерландах, Південна Італія, а також узбережжя Токійської затоки в Японії, узбережжя Перської затоки тощо. В розміщенні нафтопереробної промисловості діють дві протилежні тенденції: одна — ринкова (відрив переробки нафти від місць видобутку і будівництво нафтопереробних заводів (НПЗ) у країнах — споживачах нафтопродуктів), друга — сировинна (наближення нафтопереробки до місць видобутку нафти). Донедавна переважала перша тенденція, що дозволяло завозити нафту за низькими цінами, а вироблені з неї нафтопродукти реалізовувати за вищими цінами. Однак останніми роками почалось спорудження НПЗ у країнах, що розвиваються, багатих на ресурси, а також у вузлах транспортних комунікацій, на важливих морських шляхах — вздовж трас вантажопотоків нафти до економічно розвинених країн (наприклад, на островах Аруба, Кюрасао в Карибському морі, в містах-портах Сінгапур, Аден та Фрі-порт на Багамських островах, Санта-Крус на Віргінських островах), а також у країнах Аравійського півострова, в Індії, Бразилії тощо. Будівництво НПЗ у країнах, що розвиваються, також зумовлюється застосуванням у розвинених країнах більш суворих вимог з охорони природи. Водночас прагнення самих нафтодобувних і нафтоекспортуючих країн створити власну нафтопереробну та нафтохімічну промисловість теж веде до посилення тенденції розвитку на їхній території цих підприємств. Імпорт нафтопродуктів з країн Перської затоки вже нині здійснює значний вплив на нафтопереробну промисловість Західної Європи, зумовлюючи скорочення потужностей НПЗ у цьому регіоні. У перспективі дешевша продукція арабських країн становитиме конкуренцію ринку нафтопродуктів Японії та СІЛА.

Основна частина експорту природного газу проходить газогонами або транспортується у скрапленому вигляді. Протяжність газогонів швидко зростає (900 тис. км у світі). Найбільші міждержавні газогони діють у Північній Америці (між Канадою та США), в Західній Європі (від найбільшого голландського родовища Гронінсген через Німеччину та Швейцарію до Італії, від норвезького сектору Північного моря в Німеччину, Бельгію та Францію).

З 1982 р. діє газогін з Алжиру через Туніс, далі дном Середземного моря в Італію, а потім в інші країни. Значним експортером природного газу є Росія, звідки він газогонами надходить практично в усі країни Східної та Центральної Європи (в т. ч. в Україну), а також до багатьох країн Західної Європи (в т. ч. до Німеччини, Австрії, Італії, Франції, Греції, Фінляндії та ін.). Російський газ нині забезпечує чверть його потреби в Європейському Союзі, при цьому 80 % цього обсягу припадає на Україну як одну з найбільших країн — транзитерів природного газу у світі. Зростають міждержавні морські перевезення скрапленого природного газу (СПГ) з використанням спеціальних танкерів. Найбільшими постачальниками СПГ є Індонезія, Алжир, Малайзія, Бруней. Близько 2/3 всього світового обсягу СПГ, що експортується, завозиться до Японії.

Вугільна промисловість — найстаріша галузь паливно-енергетичного комплексу в промислово розвинених країнах. Кам'яне і буре вугілля насамперед використовується як паливо, а також як сировина для хімічної промисловості. Коксівне вугілля застосовується в чорній металургії для виплавки чавуну та сталі. Згідно з останніми даними Світової енергетичної ради загальні світові запаси вугілля визначені у 5 трлн т (у тому числі 52 % — кам'яне вугілля, 48 % — буре), а доступні — 870 млрд т. Близько 90 % доступних (достовірних) запасів кам'яного вугілля зосереджено в США, Китаї, ПАР, Росії, Казахстані, Україні. З інших промислово розвинених країн значні запаси вугілля зосереджені в Німеччині, Великій Британії, Австралії, Польщі, Канаді; з країн, що розвиваються, — в Індії, Індонезії, Ботсвані, Зімбабве, Мозамбіку, Колумбії та Венесуелі.

За останні десятиліття традиційний видобуток вугілля у країнах Західної Європи значно скоротився, а основними країнами — центрами видобутку вугілля у світі стали Китай, США, Індія, Австралія, ПАР, частка яких становить майже 66 % обсягу видобутку всього вугілля (4,5 млрд т у рік) та майже 80 % кам'яного (3,6 млрд т у рік). До першої десятки країн світу за обсягом видобутку кам'яного вугілля належать ще 5 держав, серед них — Україна з показником понад 80 млн т у рік (рис. 12.18). Найбільш економною є розробка родовищ кам'яного і бурого вугілля відкритим (кар'єрним) способом. Нині в Канаді, Мозамбіку та Венесуелі в такий спосіб добувається 4/5 запасів вугілля, в Індії — 2/3, в Австралії — 1/3. Такі родовища використовуються найінтенсивніше. Суттєве значення має і якісний склад вугілля, зокрема частка коксівного вугілля, що є найбільшою у вугільних запасах Австралії, Німеччини, Китаю, США, України. В останні роки в багатьох економічно розвинених країнах вугільна промисловість стала низькоефективною. Тому помітно скорочується видобуток вугілля в основних промислових районах, наприклад у Великій Британії, Франції, Бельгії, Німеччині, США та ін. Натомість в Австралії, ПАР та Канаді характерне зростання вуглевидобутку з орієнтацією на експорт. Так, за останні роки Австралія випередила найбільшого світового експортера вугілля — США, що пов'язано з попитом на вугілля в Японії та розробкою відкритим способом вугільних родовищ Австралії, які знаходяться недалеко від узбережжя (зручність вивозу). У ПАР розвиток вугільної промисловості зумовлений ж наявністю великих покладів вугілля (в основному енергетичного), так і відсутністю власних нафтогазових ресурсів, а також можливостями залучення дешевої робочої сили. Значними світовими експортерами вугілля стають також Канада, Індонезія і Колумбія.

Десять найбільших країн світу за видобутком кам'яного вугілля, 2006 р., млн т. Китай, США, Ботсвана, Індія, Австралія, Росія, ПАР, Індонезія, Польща, Казахстан, Україна.

Основна частина міжнародних перевезень кам'яного вугілля здійснюється морським транспортом.

Більша частина розвіданих покладів бурого вугілля та його видобутку зосереджена у промислово розвинених країнах. Значні розміри запасів зосереджені в США, Німеччині, Австралії. Основна частина бурого вугілля (понад 4/5) споживається як паливо на теплових станціях, що розміщуються поблизу його розробок.

Електроенергетика. Для виробництва електроенергії у світі щорічно споживається 15 млрд т ум. п. Обсяг виробленої енергії зростає. Сумарна потужність електростанцій у всьому світі на початку 2000-х років перевищувала 2,8 млрд кВт, а виробництво електроенергії — понад 15 трлн кВт год у рік. Понад 3/5 усієї електроенергії виробляється у промислово розвинених країнах, серед яких за загальним обсягом виробництва енергії виділяються США, Японія, Китай, Росія, Канада, Франція, Індія. За обсягом на одного мешканця найбільше електроенергії виробляється в Норвегії, Ісландії, Канаді, Кувейті, Швеції. Найбільшими в світі експортерами електроенергії є Франція, Росія, Парагвай, Німеччина, Канада, Швейцарія, Україна

№з/п	Країни	Виробництво електроенергії, млн кВт • год	Частка у виробництві електроенергії, %
			ТЕС	ГЕС	АЕС	Інші
1	США	4030	69,6	83	19,8	2,3
2	Китай	1080	58£	8,4	303	2,4
3	Японія	1630	793	19,0	1,2
4	Росія	890	663	19,8	13,9	—
5	Канада	585	26,4	60,0	123	1,3
6	Німеччина	580	633	3,6	303	2,8
7	Індія	560	8,0	13,4	78,5	0,1
8	Франція	575	79,7	17,8	2,5	—
9	Велика Британія	380	69,0	1,7	293	0,1
10	Бразилія	360	5,3	90,7	1,1	2,9
Світ разом			621	19/)	17/)	1,0

Десять найбільших країн світу за виробництвом електроенергії на одного мешканця, 2002 р., тис кВт • год. Норвегія, Ісландія, Канада, Кувейт, Швеція, США, Фінляндія, Катар, Австралія, Нова Зеландія.

Основну роль в електропостачанні світового господарства виконують теплові станції (ТЕС), що працюють на мінеральному паливі, переважно на вугіллі, мазуті чи газі. Найбільшу частку вугілля в теплоенергетиці мають такі країни, як ПАР (майже 100 %), Австралія, Китай, Росія, Німеччина, США, Україна та інші, що володіють власними покладами цього ресурсу. Однак зростає значення ТЕС, які працюють на мазуті і природному газі. Великі ТЕС зазвичай будують у районах видобутку палива (вугілля) або в місцях, зручних для його підвезення (в портових містах). ТЕС, що працюють на мазуті, розміщуються біля нафтопереробних заводів, а ТЕС, які використовують природний газ, — вздовж трас газогонів. Вугільний паливно-енергетичний цикл — один з найбільш екологічно шкідливих, тому розширюється також використання альтернативних джерел енергії, але їхня частка в загальносвітовому балансі не перевищує 1 %.

Теоретичний гідроенергетичний потенціал планети оцінюється у 33—49 трлн кВт год, а економічний (що може бути використаний за умов сучасного розвитку техніки) — в 15 трлн кВт год. Однак ступінь освоєності гідроенергоресурсів у різних регіонах світу розрізняється: тоді як у цілому у світі цей показник становить лише 14 %, в Японії гідроенергоресурси використовуються на 2/3, в США та Канаді — на 3/5, у Латинській Америці — на 1/10, а в Африці — на 1/20 гідроресурсного потенціалу. Нині більшість діючих ГЕС потужністю понад 1 млн кВт зосереджені в таких країнах, як Бразилія, Венесуела, США, Канада, Росія. Гідроелектростанції відіграють вирішальну роль в енергопостачанні багатьох країн, зокрема Бразилії, Норвегії, Австрії, Нової Зеландії, Гондурасу, Гватемали, Танзанії, Непалу, Шрі-Ланки (80—90 % загального виробітку електроенергії), а також Канади, Швейцарії та інших держав.

Таблиця Найбільші ГЕС світуЗа останні десятиліття практичного застосування у світі набуло використання ядерної енергії. Виробництво електроенергії на АЕС зросло за останні 20 років у 10 разів. При цьому частка атомних станцій у загальному виробництві електроенергії у світі в 1970 р. становила 1,4 %, в 1980 р. — 8,4, а в 2000 р. —17 %. За прогнозом, вона знизиться до 13 % в 2015 р. Світовий видобуток урану, за статистикою ООН, досяг 32 тис. т, у т. ч. майже третина його видобувається у Північній Америці (1/4 в СІЛА), 19 % — в Африці (в основному в ПАР та Нігері), стільки ж — в Азії (в основному в Казахстані та Узбекистані), та ще майже чверть у Європі (в Росії, Україні, Франції). До кінця 1980-х років ядерна енергетика розвивалася випереджальними темпами порівняно з усією енергетикою, особливо в економічно розвинених країнах та районах, що є дефіцитнішими за інші енергоресурси. В багато тисяч разів менша потреба в паливі (1 кг урану еквівалентний за енергетичною здатністю 3 тис. т кам'яного вугілля) практично позбавляє залежності розміщення АЕС від транспортного чинника. Однак у зв'язку з різким здешевленням нафти та газу (тобто зменшенням вартісних переваг АЕС щодо ТЕС), а також з активізацією "зелених" — супротивників ядерної енергетики (особливо після Чорнобильської та інших аварій на АЕС) — темпи резвитку останньої суттєво знизилися. Деякі країни законсервували програми розвитку своєї ядерної енергетики (Швеція, Швейцарія, Німеччина). А Японія, навпаки, оголосила про рішення збудувати приблизно 20 атомних енергоблоків у період до 2010 р. Нині АЕС діють у ЗО країнах світу. Річний виробіток електроенергії перевищила 2 трлн кВт год. Значною часткою АЕС у виробництві електроенергії вирізняються Франція, Бельгія, Литва, Швеція, Республіка Корея (табл. 12.8). Понад 2/3 сумарної потужності всіх АЕС світу зосереджено в кількох країнах — СІЛА, Франції, Японії, Німеччині, Великій Британії. Причому тільки на частку атомних станцій США припадає близько 40 % сумарної потужності АЕС світу. Нині у світі діє понад 440 реакторів і ще декілька будується. Найбільший у світі атомно-енергетичний комплекс "Фукусіма" — розміщений на острові Хонсю в Японії. На території України на сьогодні експлуатується чотири АЕС (13 енергоблоків), які виробляють близько 45 % електроенергії

№ з/п	Назва ГЕС	Потужність, млн кВт	Річка	Країна
1	Ітайпу	щ	Парана	Бразилія/ Парагвай
				Венесуела
2	Гурі	103	Кароні	аж
3	Гранд-Кулі	9,8	Колумбія	Росія
4	СаяноШушенська	6,4	Єнісей Єнісей	Росія
5	Красноярська	6,0	Ла-Гранд	Канада
6	Ла-Гранд2	53	Черчил	Канада
7	Черчил-Фоллз Братська	5,2	Ангара Ангара	Росія
8	Усть-Ілімська Тукурун	4,5	Такантіс	Росія
9		43		Бразилія
10		4,0

За останні десятиліття практичного застосування у світі набуло використання ядерної енергії Виробництво електроенергії на АЕС зросло за останні 20 років у 10 разів. При цьому частка атомних станцій у загальному виробництві електроенергії у світі в 1970 р. становила 1,4 %, в 1980 р. — 8,4, а в 2000 р. — 17 %. За прогнозом, вона знизиться до 13 % в 2015 р. Світовий видобуток урану, за статистикою ООН, досяг 32 тис. т, у т. ч. майже третина його видобувається у Північній Америці (1/4 в США), 19 % — в Африці (в основному в ПАР та Нігері), стільки ж — в Азії (в основному в Казахстані та Узбекистані), та ще майже чверть у Європі (в Росії, Україні, Франції). До кінця 1980-х років ядерна енергетика розвивалася випереджальними темпами порівняно з усією енергетикою, особливо в економічно розвинених країнах та районах, що є дефіцитніпшми за інші енергоресурси. В багато тисяч разів менша потреба в паливі (1 кг урану еквівалентний за енергетичною здатністю 3 тис. т кам'яного вугілля) практично позбавляє залежності розміщення АЕС від транспортного чинника. Однак у зв'язку з різким здешевленням нафти та газу (тобто зменшенням вартісних переваг АЕС щодо ТЕС), а також з активізацією "зелених" — супротивників ядерної енергетики (особливо після Чорнобильської та інших аварій на АЕС) — темпи резвитку останньої суттєво знизилися. Деякі країни законсервували програми розвитку своєї ядерної енергетики (Швеція, Швейцарія, Німеччина). А Японія, навпаки, оголосила про рішення збудувати приблизно 20 атомних енергоблоків у період до 2010 р. Нині АЕС діють у ЗО країнах світу. Річний виробіток електроенергії перевищила 2 трлн кВт год. Значною часткою АЕС у виробництві електроенергії вирізняються Франція, Бельгія, Литва, Швеція, Республіка Корея (табл. 12.8). Понад 2/3 сумарної потужності всіх АЕС світу зосереджено в кількох країнах — США, Франції, Японії, Німеччині, Великій Британії. Причому тільки на частку атомних станцій СІЛА припадає близько 40 % сумарної потужності АЕС світу. Нині у світі діє понад 440 реакторів і ще декілька будується. Найбільший у світі атомно-енергетичний комплекс "Фукусіма" — розміщений на острові Хонсю в Японії. На території України на сьогодні експлуатується чотири АЕС (13 енергоблоків), які виробляють близько 45 % електроенергії країни.

Світ разом	439	370 687	36	33 478	17
СІЛА	109	110557	—	—	21
Франція	56	65 952	—	—	77
Японія	53	45 362	4	4350	36
Велика Бпитанія	35	14274			24
Росія	29	21242	5	5000	14
Німеччина	19	22365	—	—	31
Республіка Корея	16	13715	4	4000	46
Канада	14	10625	8	5 784	13
Індія	14	3210	2	1000	4
Україна	13	14800	2	2000	45
Швеція	11	9 814		—	42
Іспанія	9	7712	—	—	33
Бельгія	7	5925		—	57
Тайвань	6	5144	2	2712	25
Болгарія	6	3760	—	—	17