2. Гірничодобувна промисловість світу

Гірничодобувна галузь промисловості належить до первинного сектору світового господарства, оскільки забезпечує первинними матеріалами та енергоресурсами всі інші галузі. У цьому підрозділі розглянуто видобуток корисних копалин, крім енергоносіїв.

До гірничої промисловості відносять видобуток не тільки руд металів та іншої мінеральної сировини, а й т. зв. інертних матеріалів, що досягає значних масштабів у розвинених країнах. Інертні копалини за собівартістю невеликі, але за обсягом досягають сотень мільйонів тонн; у розвинених країнах за загальною вартістю видобуток будівельного каменю може прирівнюватися до видобутку золота (подібне траплялося часом у СІЛА).

Створення багатогалузевої гірничої промисловості притаманне передусім розвиненим країнам, у менш розвинених найчастіше виділяється лише декілька підгалузей (іноді — тільки видобуток). Нині у світі ця галузь концентрується в п'ятьох країнах: Австралії, Канаді, ПАР, Китаї та Бразилії. Ці п'ять держав стали головними "рудними коморами" сучасності. Концентрація гірничої промисловості відбувається паралельно зі згортанням традиційних галузей у провідних країнах саме через переорієнтацію на багаті заморські родовища та дешеву працю. Значною мірою цьому сприяють і природоохоронні заходи. Наприклад, згортання видобутку ртуті, що дуже забруднює середовище, призвело до втрати Іспанією першого місця у світі: туризм переміг інтереси гірничої промисловості. Тому розвинені країни переходять з власних ресурсів, що ще далекі до вичерпання, на продукцію країн із більш дешевою працею або багатшими запасами. Характер гірничої промисловості істотно розрізняється залежно від масштабів видобутку та рівня гірничої техніки. Найбільші гірничі підприємства характерні для видобутку залізної руди та бокситів, а також калію, кухонної солі, інертних матеріалів та вапняку. До цієї групи відносять величезні мідні рудники та кар'єри в основному в СІЛА, де добувається руда з дуже низьким вмістом металу (0,1 % і нижче). За рахунок величезних розмірів рудників такий видобуток є рентабельним (прибутковим), тому витрати саме цих підприємств визначають ціни світового ринку. Приблизно такий самий характер мають унікальні золоті копальні ПАР, де на поверхню витягуються "гори" кварцю із жильних родовищ. При тих масштабах розробок, які можна здійснювати на гігантських родовищах ПАР, видобуток золота є вигідним, тому ПАР за цим показником і займає перше місце у світі, забезпечуючи понад половину світового видобутку золота й платини.

Серед гірничодобувних галузей одне з провідних місць займає залізорудна, більшість підприємств якої орієнтовані на багаті поклади або на збагачення руди 60-відсотковим вмістом заліза і вище. Основні постачальники світового ринку — залізорудні басейни Австралії та Бразилії з річним видобутком 75—90 млн т руди за середнього вмісту заліза в ній 60—62 %. Відомий басейн Місейбі біля озера Верхнього в

США, на якому розвинулась чорна металургія США, нині дає лише ЗО млн т, тоді як ще приблизно стільки ж руди завозять з інших країн (Бразилії, Венесуели, Канади). Серед старих європейських родовищ ще витримують конкуренцію лише два — Лотаринзький басейн у Франції (видобуток 10 млн т руди в рік) та родовища Швеції (12—15 млн т). Усі інші залізорудні родовища Західної Європи практично закрилися, в основному через нерентабельність видобутку. Водночас Кривий Ріг залишається сировинною базою української металургії, а Курська магнітна аномалія — російської. Україна входить до першої десятки країн світу за видобутком марганцевих руд.

Десять найбільших країн світу за видобутком залізних руд, 2005 р., млн. на першому місці Китай, Бразилія, Австралія, Індія, Росія, Україна США, ПАР, Канада, Швеція

Десять найбільших країн світу за видобутком марганцевих руд, 2005 р., тис т. Габон, Півд. Африка, Австралія, Бразилія, Китай, Україна, Індія, Гана, Казахстан, Мексика.

Подібна ситуація спостерігається в бокситодобувній підгалузі, яку нині представляють Австралія (понад 50 % світового видобутку), Бразилія, Китай, Гвінея, Індонезія та Ямайка (рис. 12.4, 12.5). При цьому австралійські боксити забезпечують не тільки власне виробництво алюмінію, а й задовольняють потреби Японії, Західної Європи, країн Близького Сходу; бразильські — власні потреби, а також СІЛА та Західної Європи; ямайські — СІЛА; гвінейські та індійські — Західної Європи.

Мідні руди добуваються з бідних і багатих руд. Але в усіх великих країнах-виробниках видобуток руди безпосередньо пов'язаний з виплавкою міді на місці. Найбільші виробники мідної руди: Чилі (близько 2 млн т), СІЛА (1,5 млн т), Канада (800 тис. т), а також Замбія, Заїр та Перу. Японія ще використовує свої родовища, але основний обсяг руди імпортує з Чилі та Перу. Власний видобуток мідних руд у Західній Європі дуже невеликий, більшість країн використовують привізну мідь.

У нікелевидобувній промисловості світу домінують Канада, Росія та Нова Каледонія (французьке володіння в Океанії). Перша забезпечує потреби СІЛА, друга — власні та Західної Європи, третя — Японії та Західної Європи. Низку дрібних малоефективних покладів у Західній Європі та СІЛА було закрито

Десять найбільших країн світу за видобутком бокситів, 2005 р., млн т Австралія, Бразилія, Китай, Гвінея, Індія, Ямайка, Венесуела, Росія, Казахстан, Суринам.

Невеликі масштаби видобутку характерні для добування дорогоцінного каміння, крім діамантів, більша частина яких видобувається на великих копальнях, розміщених у місцях т. зв. трубок вибуху, масштаби розробки яких мають гігантські розміри (як у ПАР чи в Якутії — Саха, Росія). Але більша частина дорогоцінного каміння добувається з дрібних розробок ("копанок"), зокрема в Бразилії та Індії. Країни — світові лідери з видобутку золота і срібла.

Найбільший виробник калійної солі — Канада (майже 11 млн т у рік, 1/3 світового видобутку), далі йдуть Росія та Білорусь (разом 5,5 млн т), ФРН (близько 3,5 млн т), Ізраїль та Йорданія (відповідно 2,1 та 1,2 млн т). Дві останні країни здійснюють видобуток калійної солі з природних розсолів Мертвого моря.