Загальні

5.Просте судження

Простим судженням є судження, яке не можна розкласти на частини, які собою виражали б також судження.

Простим називається судження, що виражає зв’язок двох понять, а саме суб’єкта та предиката.

5.1. Види простих суджень за змістом предиката

Прості судження за змістом предиката поділяються на атрибутивні, судження відношення (релятивні), судження існування (екзистенційні).

Атрибутивне судження – судження, в якому стверджується чи заперечується наявність певних властивостей, станів, видів діяльності у предметів.

Н-д. “У троянди приємний запах”, “ Раннє дитинство людини у значній мірі визначає її майбутнє ”, “Кожен тер’єр - собака”.

Атрибутивні судження дають знання про властивості предмета або приналежності його до окремого класу предметів. У залежності від цього атрибутивні судження поділяються на судження властивостей і судження включення.

• Судження властивостей – це судження, в якому стверджується або заперечується наявність властивостей чи ознак у предмета.

Н-д.: “Мозок дитини особливо швидко розвивається у перші роки життя ”.

• Судження включення виражає належність предмету до класу предметів. Н-д.: “Національний аграрний університет – вищий навчальний заклад”.

Судження існування (екзистенційне) вирішує питання про наявність предмета думки – будь-якого явища природи, суспільства чи духовного життя. В них стверджується чи заперечується існування предметів (матеріальних чи ідеальних) в дійсності.

Н-д.: “Не існує безпричинних явищ”, “Про дитячу психологію написано багато книжок”, “Бувають дурні, яких важко відрізнити від розумних”(В.Крачковський), .

Судження про відношення (релятивне) – судження, в якому відображено зв’язок між предметами та відношення (за розміром, положенням у просторі, послідовністю у часі тощо).

Нд.: “Діти, які були обділені батьківською любов’ю, відстають у розвитку від дітей, що росли у люблячих батьків”, “Батьки старші своїх дітей”.

Формула, що виражає судження з двомісними відношеннями, записується так a R b або R (a, b), де R(а₁, а₂, а₃…, а_n) - коли говориться про більше число предметів. Н-д.: “Т.Г. Шевченко був сучасником Н.Г. Чернишевського і Н.А. Добролюбова”

Давайте перевіримо наскільки добре ви зрозуміли це питання, виконавши разом декілька завдань.

Визначте вид судження за змістом предиката:

1. „Почуття людей цікавіші за їхні думки” (Оскар Уальд) - (Релятивне судження)

2. „Є люди, позбавлені будь-яких національних упереджень. (Екзистенційне судження) Вони готові битися з кожним” (Атрибутивне властивостей)(С.Е.Лец)

3. Тавтологія є логічною помилкою (Атрибутивне включення).

5.2. Види простих суджень за якістю

За якістю, тобто характером зв’язку, категоричні судження поділяються на стверджувальні та заперечні.

• Стверджувальне судження – судження, в якому констатується наявність ознаки у певного предмета (чи множини предметів). Н-д.: ”Студенти присутні на лекції”, “Всі страуси птахи”. Формула таких суджень: “ S є Р”

• Заперечне судження – судження, в якому констатується відсутність певної ознаки в предметах, які містяться в суб’єкті судження. Н-д.: “Неродюче дерево не потребує підпірок”(Еміль Короткий), “Деякі батьки не приділяють належної уваги своїм дітям“.

Формула таких суджень: “S не є Р

У стверджувальних суджень обсяг суб’єкта включається до обсягу предикату, а в заперечних – виключається.