2. Майнові права та обов’язки подружжя, шлюбний контракт.

Реєстрація шлюбу має важливе значення для подружжя, оскільки породжує комплекс взаємних прав та обов’язків між ними, і формує таким чином систему шлюбно-сімейних правовідносин, які поділяються на особисті та майнові.

Особисті відносини між подружжям здебільшого регулюються звичаями, нормами моралі, шлюбним контрактом, вони включають питання пов’язані з вибором прізвища подружжя, яке може бути спільним, або приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя (подвійне), або ж кожен із подружжя може залишати за собою власні дошлюбні прізвища. Якщо дошлюбне прізвище вже було под­війним, то при укладенні шлюбу приєднання прізвищ не дозволяється. Також вони включають питання, які стосуються обов’язку сумісного проживання, вибору імені народженої дитини, виховання дітей та піклування про їхнє майбутнє, вибору місця проживання подружжя за взаємною згодою тощо.

У світі існують різні підходи визнання особистих немайнових прав шлюбно-сімейних відносин, в залежності від правових систем, правових звичаїв, традицій тощо. У сучасних правових системах законодавець намагається якомога менше вдаватися до правового регулювання особистих стосунків між подружжям. Таких правил дотримується й Україна. Відповідно до Сімейного кодексу України в основу особистих немайнових шлюбно-сімейних правовідносин закладено принцип рівності прав та обов’язків подружжя, батьків, дітей та інших членів сім’ї, які сформульовані в декількох главах. Зокрема, це:

- особисті немайнові права та обов’язки подружжя (Гл. 6);

• особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей (Гл. 13);

• особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів (Гл. 21).

Кожен з подружжя має у сім'ї рівні права та несе рівні обов'язки.

Питання життя сім'ї та виховання дітей подружжя вирішує спільно. Для українського законодавства властива концепція сім'ї як партнерства. Кожен з подружжя вільний у виборі занять, професії та місця прожи­вання.

Майнові права подружжя у СК України регламентовано деталь­ніше. Глава 6 складається з таких статей:

Стаття 49. Право на материнство.

Стаття 50. Право на батьківство.

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток.

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища.

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї.

Стаття 55. Обов’язок подружжя турбуватись про сім’ю.

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу.

Відповідно до Конвенції СНД від 22 січня 1993 р. правовідносинам подружжя при­свячується ст. 27.Вона містить одно- та двосторонні колізійні норми:

1. Особисті і майнові правовідносини подружжя визначаються зако­нодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання.

2. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий на території іншої Договірної Сторони і при цьо­му обоє подружжя мають одне й те саме громадянство, їх особисті і май­нові відносини визначаються за законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є.

3. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сто­рони, а другий - іншої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї, а другий - іншої Договірної Сторони, то їх особисті і майнові правовідносини визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мали своє останнє спільне місце про­живання.

4. Якщо особи не мали спільного проживання на територіях Договірних Сторін, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу.

5. Правовідносини подружжя, що стосуються їх нерухомого майна, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно.

У справах про особисті і майнові правовідносини подружжя є компе­тентними установи Договірної Сторони, законодавство якої підлягає за­стосуванню.

Таким чином, із редакції зазначених статей можна зробити висновок, що правове поле особистих немайнових шлюбно-сімейних відносин значно розширилось і ввібрало в себе досягнення людства у цій приватній сфері суспільного життя. Треба також зазначити, що особисті немайнові відносини тісно пов’язані з майновими відносинами у сімейному праві. Зокрема, це питання матеріального забезпечення, надання можливості всебічного фізичного та духовного розвитку сім’ї.

Майнові права та відносини подружжя по різному регламентуються у правових системах сучасного світу і мають в деяких випадках вирішальне значення. Так в деяких державах світу існує розподіл суспільства за рівнем майнового стану. Наприклад, в Індії існують касти, Вайши, Брахмани, Шудри, традиції і закони яких забороняють укладати шлюби з особами із різних каст, особливо вищих з нижчими. В дещо трансформованому вигляді такі неписані правила зберігаються і інших країнах світу. Таким чином, майновий рівень може мати вирішальне значення щодо укладання шлюбу. З історії нам відомо багато випадків, коли саме за цієї обставини шлюб був неможливий.

Майнові правовідносини включають питання майна подружжя нажитого кожним з них, як до реєстрації шлюбу, під час перебування в шлюбі, а також після його розірвання, порядку управління цим майном, надання матеріального утримання одне одному. Існують такі види правового режиму майна подружжя: спільності, роздільності, змішаний режим.

Режим спільності майна подружжя означає право спільної сумісної власності на майно нажите під час шлюбу. Наприклад, ремонт квартири в якій проживає подружжя за власні кошти кожного з них.

Режим роздільності майна включає майно, яке належало кожному з подружжя до шлюбу та отримане під час шлюбу в дар чи спадщину, а також майна набутого в шлюбі за власні кошти.

Змішаний режим передбачає право подружжя розпоряджатися майном окремо в період перебування у шлюбі, а в разі розірвання шлюбу це майно набуває загального характеру і підлягає поділу порівну за спільною згодою або в судовому порядку, якщо подружжя не може дійти згоди щодо поділу спільно нажитого майна.

Треба зазначити, що у різних країнах світу неоднакові підходи щодо визнання режиму спільності, роздільності майна. Зокрема, режим спільності у деяких штатах США може включати доходи від роздільної власності у спільне майно (штати Техас, Луїзіана, Каліфорнія), а інших навпаки.

Юридичною підставою застосування того чи іншого режиму майна може бути закон держави або спільний договір (шлюбний контракт). За шлюбним договором (контрактом) подружжю надається можливість урегулювати майнові відносини на власний розсуд. В ньому може зазначатись статус дошлюбного, шлюбного майна подружжя та його поділ в разі розлучення. Законодавство більшості держав передбачає порядок укладення шлюбного договору (контракту). Для цього обов’язковою є присутність обох сторін і нотаріальне засвідчення їх підписів, інколи допускається присутність представників сторін. Угода про майнові відносини між подружжям найчастіше укладається тільки до шлюбу (як до речі раніше було і в Україні) і може породжувати правові наслідки лише з часом реєстрації шлюбу.

В деяких країнах, Аргентина, Бразилія, Іспанія, спільним майном управляє чоловік, однак розпорядження нерухомістю подружжя здебільшого здійснюється спільно.

Норми шлюбного контракту не повинні суперечити нормам моралі, а також ставити подружжя в гірше становище ніж запропоновано нормами законодавства.

В Україні також Гл. 10 СКУ регулюється порядок укладення шлюбного договору. Так ст. 92 СКУ передбачає право на укладення шлюбного договору, який може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Стаття 93 передбачає зміст шлюбного договору, в якій зазначається регулювання тільки майнових прав та обов’язків між подружжям, подружжя як батьків та інші питання щодо предмету шлюбного договору. Стаття 94 передбачає форму шлюбного договору, яка повинна бути тільки у письмовій формі і нотаріально засвідчена. Стаття 95 передбачає початок дії шлюбного договору:

1. якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу;

2. якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального засвідчення.

Стаття 96 передбачає строк дії шлюбного договору, що зазначається у самому договорі і може діяти як під час шлюбу, так і після його припинення. Стаття 97 визначає у шлюбному договорі правовий режим майна. Стаття 98 визначає у шлюбному договорі порядок користування житлом, за умови вселення одного із подружжя в житлове приміщення, яке належить іншому з подружжя. Цією статтею також передбачається порядок звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Також ця глава регулює питання утримання одного з подружжя, зміну умов шлюбного договору, право на відмову від шлюбного договору, яке припиняється з моменту подання заяви нотаріусу, розірвання шлюбного договору на вимогу одного з подружжя за рішенням суду, в разі неможливості його виконання і визнання шлюбного договору недійсним за рішенням суду.