9

Тема 1. Предмет, система і завдання криміналістики план

1. Предмет криміналістики

2. Принципи криміналістики, закони розвитку науки криміналістики

3. Загальне та окремі завдання криміналістики

4. Система криміналістики

5. Місце криміналістики в системі юридичних наук.

1. Предмет криміналістики

Криміналістика — це наука, яка дійсно знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю. Саме криміна­лістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та перевірені практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

Криміналістика привертає до себе увагу насамперед тим, що вона допомагає встановити істину, проникнути у невідоме, таємне. У повсякденному розумінні криміналіс­тику пов'язують з детективами Агати Кристі та Конан Дойля про досвідчених слідчих, славетних експертів або доблесних нишпорок, але справжній зміст криміналістики не відповідає поверхневому уявленню детективного жанру.

Термін «криміналістика» (від лат. criminalis — те, що стосується злочину) вперше вживається наприкінці XIX ст. судовим слідчим (працював 20 років), а згодом професором Чернівецького університету Гансом Гроссом, який вважав її допоміжною по відношен­ню до кримінального права та визначав як вчення про реа­лії кримінального права (1892 р. „Руководство для судебных следователей, чинов жандармерии и полиции”).

Зародження криміналістики пов'язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засоби і методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професіональної та організованої злочинності. Історично криміналістика зародилася в надрах кримінально-процесуальної науки й тому тісно пов'язана з теорією доказів.

Криміналістику слід розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчальну дисципліну та як практичну діяль­ність у боротьбі зі злочинністю.

Предмет криміналістики є багатогранним і складним. У юридичній літературі мають місце різні визначення пред­мета криміналістики: як науки про розслідування злочи­нів, або науки про розкриття злочинів, або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методич­них рекомендацій. Останнім часом криміналістику визна­чають як науку про засоби і механізм (технології) пошуково-пізнавальної діяльності в кримінальному процесі. Однак всі ці визначення звужують реальний предмет криміналістики та закономірності, що вивчає ця наука.

Питання про предмет криміналістики довгий час зали­шалося дискусійним, що пов'язано зі склад­ністю об'єкта пізнання (вивченням злочинної діяльності та діяльності щодо протидії злочинності).

Криміналістика — це наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, а також закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів і заснованих на пізнаннях цих закономірностей засобах і методах судового дослідження і запобігання злочинів.

Закономірності, що досліджуються криміналістикою:

— закономірності виникнення і розвитку зв'язків і відносин всередині механізму злочину (зв'язок між дією і результатом, повторюваність дій у подібних ситуаціях, стереотипи поводження суб'єкта злочину і т.п.);

— закономірності злочину, формування і реалізація способу здійснення і приховання злочину, зв'язок способу з особою злочинця, залежність способу від конкретних обставин здійснення злочину і т.п.;

— закономірності виникнення і плину явищ, зв'язаних зі злочином (як до, так і після його здійснення), що мають значення для розслідування; скритність підготовки до здійснення злочину, вибір засобів, рекогносцировка обстановки, вивчення предмета злочинного зазіхання й ін.;

— закономірності — збирання (виявлення фіксації, вилучення), дослідження, оцінки і використання доказів.

Одними з важливих елементів предмета кри­міналістики є механізм злочину, а також процеси збирання, дослідження, оцінки та використання доказів.

Механізм злочину — складна динамічна система, що визначає зміст злочинної діяльності.

Елементи механізму злочину:

• суб'єкти злочину;

• відношення суб'єкта злочину до своїх дій, їх наслідків, співучасників;

— предмет посягання;

— спосіб злочину (вчинення і приховання);

— злочинний результат;

— обстановка злочину (місце, час і інші обставини);

— поведінка і дії осіб, що стали випадковими учасниками події, і ін.

Збирання доказів — це перший етап роботи з доказа­ми, який складається з таких стадій:

1) виявлення доказів — їх підшукання;

2) фіксація доказів, їх закріплення;

3) вилучення доказів — дії, які забезпечують можли­вість використання доказів, приєднання їх до справи та дослідження;

4) збереження доказів.

Дослідження доказів являє собою пізнання дізнавачем, слідчим, прокурором та судом їх змісту, перевірку вірогід­ності існування тих фактичних даних, які складають зміст доказів.

Оцінка доказів — це логічний процес встановлення до­пустимості та відносності доказів, наявності та характеру зв'язків між ними, визначення шляхів використання дока­зів з метою встановлення істини.

Використання доказів — це оперування ними у про­цесі доказування, встановлення істини.