8

Тема. Криміналістичне дослідження звукових слідів (фоноскопія) план

1. Поняття і властивості звукових слідів.

2. Засоби фіксації звукових слідів.

3. Особливості огляду магнітних носіїв із записами та підготовка матеріалів для проведення фоноскопічної експертизи і її можливості.

1. Поняття і властивості звукових слідів

Практично вся діяльність людини відбувається у світі звуків. Звукове середовище – це сукупність звукових слідів, одночасно генерованих різними джерелами. Злочин відбувається в матеріальному середовищі, де кожен об'єкт є джерелом звукових слідів.

Звук – це специфічний слід, який становить миттєву зміну в матеріальному середовищі і подібно до інших матеріальних слідів-змін реально існує і його можна зафіксувати технічними засобами. Тому такі сліди називають слідами звуку, або звуковими слідами, а фізичне тіло, яке генерує звук, – джерелом звуку.

Звукові сліди в криміналістиці – відносно новий вид матеріальних утворень. Джерелом звуку є фізичне тіло (тверде, рідке, газоподібне), яке під дією сили (прикладеної енергії) здійснює коливальний рух, що відображається в матеріальному середовищі, зокрема в повітрі, у вигляді пружних хвиль, що сприймаються людиною як звук.

Джерелами звуку є всі матеріальні об'єкти органічної і неорганічної природи, що поділяються на чотири групи:

1) люди (звукова мова, немовні звуки);

2) живі організми (звуки тварин, птахів, комах тощо.);

3) неживі об'єкти та їх системи (звуки музичних інструментів, працюючих верстатів, агрегатів, транспорту, інструментів, знарядь злому, зламуваних перешкод, пострілу тощо.);

4) явища природи (звук грому, шум водоспаду, обвалу, горіння, прибою та ін.).

Особлива природа звукових слідів обумовлює їх специфічні криміналістичні властивості: динамічність, розсіюваність, подільність і відображення.

Динамічність. Звуковий слід – явище рухливе і миттєве. Слід постійно переміщується, віддаляючись від джерела. Оскільки звук – це хвиля, яка у повітрі рухається зі швидкістю 340 м/с, а у твердих тілах – до 6000 м/с, то звуковий слід у конкретній точці – це певний енергетичний стан, миттєва зміна. Після проходження звукової хвилі коли об'єкт перестає здійснювати коливальний рух, тобто приходить у первісний стан, слід як коливання перестає існувати.

Розсіюваність. Звукова хвиля в однорідному середовищі поширюється з однаковою швидкістю в усі боки. Однак у міру віддалення від джерела енергія звукової хвилі зменшується, і на певній відстані хвиля загасає, тобто слід звуку практично розсіюється, зникає. Тому при фіксації звукових слідів приймач необхідно розміщувати ближче до джерела.

Подільність. Оскільки звуковим слідам притаманна розсіюваність, то їх можна „розділити” на частини. Наприклад, можна помістити на різних відстанях від джерела декілька приймачів, і в такий спосіб один слід звуку буде зафіксований декілька разів, тобто зі сліду будуть одержані одночасно декілька фонограм – „копій”, які однаково відображають звуковий слід.

Властивість відображення. Подібно світлу звукова хвиля може бути спрямована спеціальним відбивачем у необхідну точку, тобто звуковий слід можна передати з одного місця в інше, причому властивості сліду залишаться відносно незмінними.