Виробництва (6.2)

В окремих загальних умовах страхування зу­стрічається визначення прибутку-брутто на базі суми двох величин, тобто прибуток-брутто становить суму обсягу прибутку-нетто, дося­гнутого фірмою-страхувальником та постійних затрат, здійснених в обсязі, незалежному від величини виробничого обороту.

Пб₂ = Прибуток нетто + Постійні витрати, (6.3)

або

Пб_{2 =} Виручка (обсяг) – Змінні витрати (6.4)

Як видно, відправною позицією при розрахунку прибутку-брутто методом різ­ниці є обсяг господарського обороту, кожен цикл якого, завершую­чись продажем готової продукції, забезпечує отримання прибутку.

На думку спеціалістів, визначення господарського обороту, який можна використовувати для страхових потреб, може бути таким. Це сума грошових надходжень, отримана, або яку ще належить отримати за продану готову продукцію чи надані послуги, вироблені в процесі ведення господарської діяльності. До складу обороту повинні від­носитися не всі надходження, а лише пов'язані з місцем і характером основної господарської діяльності. Виходячи з цього, до обороту не належить відносити отримання орендної плати, додаткових доходів від інвестиційної діяльності, оскільки їх надходження здійснюється незалежно від основної господарської діяльності. Названі фінансові потоки можуть бути як окремі об'єкти страхування.

Даний вид страхування містить в собі потенційні можливості зловживань з боку адміністрації підприємств, яка може намагатися вирішити за рахунок страховика свої фінансові проблеми, що виникли через неправильні господарські рішення. Тому робота страхової компанії по укладенню договорів страхування від втрати прибутку є дуже складною і передбачає використання фахівців з технологій виробництва, експертів з обліку фінансів тощо. Особливо важко визначити розмір збитку. Для цього компанії необхідно провести експертизу в двох напрямках:

перший – технологічна експертиза безпосередньо у виробничих комплексах підприємства (визначення часу перерви у виробництві, кількості не випущеної за цей час продукції, визначення суми додаткових витрат, пов’язаних з усуненням виробничих аварій тощо);

другий – фінансово-облікова експертиза (визначення обсягу запасів на складах на початок і на кінець періоду, аналіз рентабельності за витратами тощо) [20].

На підставі отриманих результатів експертизи приймається рішення про виплату страхового відшкодування. Не виплачується відшкодування у випадках коли: страхувальник порушив договірні взаємовідносини з постачальниками; перерви у виробництві, обумовлені порушенням податкового законодавства; на протязі дії договору відбувалися зміни у технології виробництва, про які не було повідомлено страховика.

6.3.2. Страхова сума і страховий тариф при страхуванні підприємств від втрати прибутку

Страхова сума при страхуванні доходів підприємств може визначатися у межах всіх витрат страхування, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Крім того, страхова сума при страхуванні доходів підприємств та додаткових витрат, що виникають при цьому встановлюється окремо від страхової суми зі страхування майна і вказується в страховому полісі.

При цьому існує два підходи до визначення страхової суми. Згідно з першим її величина встановлюється, не виходячи за межі капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в страхову суму не лише капітальних втрат, а також певного прибутку (в межах нормативної величини).

Страхова сум­а за даним видом страхування не повинна перевищувати 20% страхової суми по страхуванню майна підприємств.

На страхові тарифи при страхуванні доходів підприємств здійснюють вплив наступні чинники (рис.6.2).

Чинники впливу на страховий тариф

Пошкодження чи знищення майна

Сповільнення чи зупинення виробництва

Тривалість терміну відшкодування

Конкуренція в галузі

Частка власної участі страхувальника у фінансуванні ризику втрати доходів

Рис.6.3. Фактори впливу на формування страхового тарифу при страхуванні доходів підприємств

Окрім зазначених факторів, спеціалісти в галузі страхування вважають, що суттєвий вплив на страхові тарифи при страхуванні доходів підприємств можуть здійснювати також:

характер та ризиковість застрахованої операції;

вид діяльності, фінансові показники, ділова репутація підприємства;

термін страхування;

обсяг страхового захисту та страхового покриття.

Зі страхування доходів підприємств ставки страхових платежів визначаються у відсотках до вартості продукції, що випускається (при відсутності страхового випадку) на річний період. При встановлені періоду відповідальності за перерви у виробництві протягом 6 чи 3-х місяців ставки платежів скорочуються більш, ніж у 2 і 4 рази відповідно.

При наближених результатах обчислення можна керуватися наступним прийомом. Як показує міжнародна практика, непрямі збитки в середньому перевищують на 50% прямі. Тому ставка страхування від перерв у виробництві може бути визначена шляхом множення на коефіцієнт 1,5 тарифу страхування майна підприємств.

Дещо іншою, ніж при страхуванні майна, є сплата страхових платежів зі страхування доходів підприємств. Страхові платежі можуть бути сплачені одноразово або за два рази, проте якщо термін дії договору перевищує шість місяців. Обчислена сума страхових платежів у повному обсязі або перша її частина у розмірі не менше 50% повинна бути сплачена у встановлений договором термін, друга половина має бути сплачена не пізніше 3-х місяців з дня сплати першої частини.