6.2.Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек

6.2.1. Страхове покриття і порядок укладення договору страхування

Страхування майна підприємств від вогню є традиційним і найпоширенішим видом страхування. Базовими ризиками в цьому виді страхування є знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху газу, падіння літальних апаратів, їх частин або частин їх вантажу. Міжнародна назва такого страхування «FLEXA».

Якщо має місце «страхування від вогню та інших ризиків», то до базової групи ризиків додаються наступні:

• стихійні лиха;

• оповзні, обвали;

• вибух парових котлів та інших приладів;

• пошкодження скляних пристроїв, вікон тощо;

• пограбування та крадіжки;

• інших ризиків за домовленістю.

В даному виді страхування страховик, як правило, не відшкодовує збитки в наступних випадках:

військові дії, дії терористів;

громадські хвилювання;

прямий чи непрямий вплив радіації та радіоактивного забруднення;

конфіскація або арешт майна органами державної влади.

Можливо обговорення інших випадків (збитки по забрудненню димом, пошкодження внаслідок недоліків, які мали місце при укладенні договору і не були усунені тощо).

Майно юридичної особи – підприємства може бути застраховане за основним та додатковим договором. За основним договором страхується усе майно, яке належить підприємству. За додатковими договорами може бути застраховане майно одержане підприємством в оренду, майно прийняте на комісію, відповідальне зберігання, майно під час проведення дослідницьких або експериментальних робіт. Як правило, в Україні не приймаються на умовах добровільного страхування: гроші готівкою; акції, облігації інші цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації (можуть бути застраховані за окремим договором).

Страхування «від вогню» користується більшим попитом, ніж «страхування від вогню та інших небезпек», оскільки страховий платіж коливається на порівняно невисокому рівні, в межах 1% (частіше 0,3-0,5%). В розширеному страхуванні в залежності від переліку ризиків в ньому і оцінки ризику андеррайтером тариф може коливатися в межах від 1,5 до 7 і вище відсотків.

Порядок укладення договору передбачає ряд послідовних дій страховика і страхувальника:

1. Подається заява страхувальника в письмовій формі (вказується місце знаходження і призначення; страхові випадки, які мали місце раніше).

2. Надається опис майна, яке підлягає страхуванню. Відомості про майновий стан страхувальника впливають, в залежності від ступеня ризику, на розмір страхової премії та відшкодування збитку.

3. Повідомляється інформація про інші договори страхування визначеного в договорі майна;

4. Договір страхування починає діяти при оплаті всієї суми або першої частини нарахованих страхових платежів, які зазначені у договорі;

5. Страхувальник повинен повідомити страховика про зміни в майновому стані, які відбулися під час дії договору.

Договори страхування укладаються найчастіше на 1 рік або на термін до 1 року. При укладанні договорів на термін, що перевищує 1 рік здійснюється щорічне перерахування вартості майна та суми річних страхових премій. При ліквідації підприємства договір втрачає силу в день ліквідації, а при злитті, поділі чи відокремленні - за 15 днів від дня реорганізації.

При страхуванні майна передбачені пільги, а саме якщо страхувальник страхував майно на повну вартість терміном 1-4 роки і більше, не одержуючи страхового відшкодування, то передбачена відповідна знижка: за - 2 роки на 20%, за 3 роки - 25%, та за 4 роки 30%. Підставою для знижки може бути і наявність на підприємстві протипожежної і охоронної систем, проведення інших превентивних заходів.

6.2.2. Страхова сума і страхова оцінка при страхуванні майна юридичних осіб

Для визначення вартості майна слід звернути увагу на кілька видів оцінки: ринкову, балансову, ліквідаційну, відновлену (або вартість заміщення).

Саме остання переважно цікавить страхову компанію, оскільки це й є необхідна сума фінансових коштів, яка потрібна для повного відтворення ідентичного об'єкта у випадку знищення попереднього при настанні страхового випадку.

Неправильна оцінка суми заміщення може призвести до складної ситуації, а саме: якщо вона буде занадто мала, на неї не погодиться клієнт, а якщо занадто велика, то це небезпечно для страхової компанії, тому що в цьому випадку клієнтові стає вигідним настання страхового випадку. Виходячи з цього, страхові компанії часто звертаються в оціночну фірму, яка вже має досвід надання послуг з оцінки майна.

Визначення експертної оцінки дозволяє:

значно зменшити ризики, пов'язані з похибкою при визначенні відновлюваної вартості споруди або будівельного комплексу;

заручитися підтримкою оціночної фірми, а також офіційним експертним висновком при судових розглядах у випадках виникнення конфліктів з клієнтами;

позбутися необхідності відволікання сил від основної діяльності на проведення вузькопрофільних робіт з вивчення стану споруд, документації, правового статусу, виду обладнання (якщо підприємство промислове) та багатьох інших параметрів, з яких складається сучасне поняття експертної оцінки [22].

В Україні діяльність, пов’язана з оцінюванням об’єктів майна, здійснюється на підставі чинного законодавства, а саме Законів України «Про страхування» та «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Зокрема, останнім законодавчим актом визначаються засади проведення оцінки майна, основи набуття прав на здійснення оціночної діяльності, права та обов’язки оцінювачів майна, а також права та обов’язки органів державної влади, які здійснюють державне регулювання оціночної діяльності в Україні.

Страхова оцінка проводиться окремо за основними і оборотними фондами підприємств. Основні фонди приймаються на страхування за залишковою вартістю, тобто за первісною балансовою вартістю за вирахуванням зносу. Оборотні кошти оцінюються в розмірі їх фактичної собівартості або в цінах на день укладання договору. Об¢єкти незавершеного будівництва або незавершеного виробництва оцінюються у розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку. Інколи страховик може не довіряти оцінці вартості майна, відображеній у фінансовій звітності підприємства, і вимагати оцінки майна власним спеціалістом з метою визначення його справедливої (ринкової) вартості.

Приклад проведення оцінки будівлі підприємства.

Головна мета – оцінка реального зносу будівлі, визначення можливості прийняття її на страхування та встановлення страхової суми. Щоб оцінити ступінь зносу фахівець компанії або найнятий фахівець повинен обстежити:

фундамент;

цегляні стіни, плити перекриття, перегородки;

вивчається корозія, арматура у бетоні;

огороджуючи конструкції;

якість покрівель;

проводиться обстеження інженерних мереж.

Окремий важливий напрямок обстеження стану протипожежної безпеки. В обстеження входять:

організаційно-технічні заходи (наявність наказу про протипожежну безпеку, засоби захисту, протипожежна сигналізація);

наявність пожежонебезпечних і вибухонебезпечних матеріалів;

захист від блискавки;

ступінь вогнестійкості будинків і споруд.

За підсумками перевірки складаються таблиці такого типу (табл.6.2).

Таблиця 6.2

Огляд технічного стану будівлі

Фізичний знос, %	Оцінка технічного стану, %	Загальна характеристика технічного стану
0-20	Добрий	Пошкоджень і деформацій немає, є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію об’єкта
21-40	Задовільний	Елементи будівлі в цілому придатні, але потребують ремонту
41-60	Незадовільний	Експлуатація об’єкту можлива лише за проведення ремонту
61-80	Зношений	Стан несучих конструкцій, елементів аварійний, а не несучих дуже зношений
81-100	Непридатний	Елементи будівлі зруйновано

Як правило, компанія не прийме на страхування будівлю зі зносом, що перевищує 40-50%.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку [2].

Законом України «Про страхування» визначено, що під час страхування майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Це надзвичайно важливо, оскільки якщо страхова сума є меншою, страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, яка відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума до страхової вартості. У цьому разі йдеться про так зване «недострахування». Суть цього явища полягає в тому, що клієнт оформляє договір не на повну вартість майна, а лише на її частину. Звідси витікає, що частина збитку, пропорційна обсягу недостраховування, повинна залишатися на рахунку самого страхувальника.

Щоб уникнути негативних наслідків такого стану страхувальника, необхідно у разі підвищення цін на майно або зміни його вартості своєчасно приводити у відповідність страхову суму.

Крім вище зазначеного існують різні методи, які виключають небезпеку «недостраху­вання»:

страхування на випадок збільшення вартості майна;

підсумкове страхування;

баланс сум;

страхування за середнім залишком;

застереження про приведення сум у відповідність.

Страхова сума у зв’язку зі зміною вартості майна в період чинності договору може бути збільшена за письмовою заявою страхувальника. Страхові платежі перераховуються за строк, що лишився до закінчення дії договору; за кожний місяць додатково нараховується 1/12 річного страхового внеску [23].