4.3. Тім'яна область

Верхньотім'яна область приматів (поля 5 і 7) разом із прецентральною та постцентральною кірковими зонами утворює єдиний системокомплекс, пов'язаний із представництвом у корі шкіряної чутливості від передніх та задніх кінцівок, суглобів, м'язів хвоста та мімічної мускулатури. Його диференціація зумовлена екологічними особливостями та відповідною руховою активністю тієї чи іншої групи приматів. Наприклад, у мавп із цупким хвостом сильного розвитку досягає перехідне поле 4/5, яке має добре виражений третій шар кірку. Воно розташоване на медіальній та дорсо-латеральній поверхні неокортексу. У вищих мавп (шимпанзе, орангутан) і людини це поле розвинене значно менше і розміщується тільки на медіальній поверхні.

Поле 7 верхньотім'яної області нижчих приматів еволюціонує в двох напрямках: подальша диференціація і розростання аферентних шарів кори при відносній одноманітності загальної структури поля. У вищих мавп це поле відзначається меншою диференціацією, але ширина кори більша, а її верхній поверх (1 – 3 шари) переважає над нижнім. Аналогічна тенденція зберігається і в людини.

Філогенетично нова нижньотім'яна область виділяється на базі старих рецепторних структур кори великих півкуль. Вона становить собою досить стабільну в еволюційному плані формацію, яка у приматів є мало диференційованою. У нижчих мавп нижньо-тім'яна область відзначається меншою товщиною кори і більш щільним розташуванням клітин у всіх його шарах. Розміри цієї зони у ряді Примати прогресивно збільшуються і відносно загальної площі кори великих півкуль досягають у гібонів 0,4 %, у антропоїдів – 3,4 %, у людини – 8,7 %. Змінюються топографічні відносини нижньотім'яної області і з іншими структурами кірку. У шимпанзе, які є своєрідною перехідною формою від деревного до наземного способу життя, збільшується ширина кори у нижньо-тім'яній області, клітинні елементи розташовуються рідше, розвиваються пірамідні шари, особливо третій, і частково – четвертий. Інтеграція з іншими відділами кори здійснюється за рахунок міжнейронних зв'язків і перехідних зон.

Прогресивне розростання нижньотім'яної області свідчить про те, що її значення в еволюційному розвитку приматів збільшується. Значна міжвидова індивідуальна мінливість окремих ознак цієї системи корелює з великою функціональною лабільністю і пластичністю відповідних форм поведінки.

Типово нижньотім'яні поля 39 і 40 з'являються тільки в людини. Вони заходять на внутрішню поверхню тім'яної покришки і займають обидві стінки верхньо-задньої гілки сільвієвої борозни і верхньоскроневої борозни. Тут перехрещуються зони багатьох кіркових аналізаторів, в тому числі слухового, шкіряного та зорового. Це біологічна основа вищої психічної діяльності і мислення. При її пошкодженнях у людей розладнується читання, рахування, письмова мова, втрачається її зміст, оскільки людина перестає розпізнавати букви, цифри, слова. Одночасно зникає цілеспрямованість дій тощо.

В антропогенезі тім'яні частки відзначаються наявністю трьох етапів інтенсивного росту:

• нижньотім'яний (найдавніший) осередок швидкого розвитку з'являється у архантропів майже одночасно із формуванням нижньолобної зони;

• інсулярний осередок нижньотім'яної області з'являється у пізніх архантропів синхронно з паракоронарною зоною росту лобових часток, яка відповідає за аналіз тонкої моторики;

• верхньотім'яний осередок формується паралельно з розвитком базальних ланок лобних часток, що відповідають за координацію рухової активності і формування емоційних реакцій.

Збіжність морфологічних перебудов тім'яної та лобової часток свідчить про важливу роль нових функціональних систем специфічно людського рівня у синхронних змінах функціонування інших систем ГМ і подальшій еволюції приматів.