4.2. Прецентральна і постцентральна області кори

Ці соматотопічні зони нової кори великих півкуль закладаються одночасно та майже однаково у всіх нижчих ссавців і мають однорідну будову. Лише поява центральної борозни у приматів відокремлює їх одна від одної і сенсомотрна кора починає називатися прецентральною та постцентральною областями.

Прецентральна область (поле 4) розташована на поверхні півкуль перед центральною борозною і займає задню частину лобних часток і становить собою центр рухового аналізатора. Вона називається гранулярною внаслідок наявності прошарку дрібних клітин (пірамід і зерен) у передньому та латеральному відділах між третім і четвертим шарами кори. Це прогресивна ознака, яка у вищих приматів пов'язана з розвитком рухової діяльності, яка стала передумовою розвитку пристосувань до праці.

Відмінною особливістю цитоархітектоніки прецентральної області кори людини слугують значні за розмірами перехідні зони між її полями та підполями. Тільки деякі з них є у нижчих мавп і навіть у вищих приматів вони все ще залишаються значно меншими, ніж у людини. На вищих ступенях еволюційного розвитку (антропоїди і людина) ширина кори збільшується, а кількість міжклітинних зв'язків зростає. Унаслідок цього в прецентральній області нейрони розташовуються рідше, а моторика і пристосувальна поведінка стають більш різноманітними. Відмінності морфологічної структури прецентральної області вищих мавп і людей полягають у тому, що для перших характерною є більша гранулярність полів, які межують з постцентральною та тім'яною зонами, а у людини навпаки – гранулярність зростає у латеральній і передній частині полів. Це свідчить про специфічність прогресивного розвитку відповідних центральних структур рухового аналізатора. Мієлоархітектоніка прецентральної області людини відзначається більшою мінливістю, ніж у мавп, а цитоархітектонічні межі полів від нижчих приматів до вищих стають більш розмитими. Відмежованість шарів кори, яка добре визначена у нижчих приматів, у ході філогенезу починає ставати менш виразною. Причиною цього явища є розростання поперечних косих волокон.

Прецентральна область здійснює аналіз і синтез інформації, пов'язаної з довільною моторикою. Незважаючи на те, що вона є філогенетично досить давньою структурою, а її відносна площа навіть зменшується від нижчих приматів до вищих, кількість нервових волокон у ній зростає, а система зв'язків розгалужується. Наслідком цього явища є те, що подразнення будь-яких рецепторів спрямовуються у моторну прецентральну кору і використовуються для формування цілісної програми адекватної рухової активності.

У залежності від екологічної специфіки різних видів приматів у будові їх прецентральних кіркових областей реалізується багато варіантів цитоархітектоніки та мієлоархітектоніки, які зумовлюються швидкістю рухів і пластичністю поведінки цих тварин.

Постцентральна область (поля 1, 2, 3) у філогенезі приматів відзначається зростанням диференціації полів. Так, поле 1 у нижчих та вищих мавп чітко поділяється на підполя, число яких досягає максимуму в людини. Поле 2 у нижчих приматів невелике і поширюється на область, яка є перехідною від постцентральної до тім'яної. У вищих мавп воно збільшується, але зберігає всі перехідні ознаки. Тільки у людини поле 2 досягає максимальних розмірів, займає усю постцентральну борозну і є найбільш диференційованим. Поле 3 у нижчих мавп однорідне за будовою, але у подальшому філогенезі воно суттєво ускладнюється і в людини поділяється на підполя.

Постцентральна область містить ядро шкіряного аналізатора. При її пошкодженнях розладнуються відчуття болю, тепла, холоду, можуть бути епілептичні напади.