- •Э.Анализ (вопросы)
- •1.Економічний аналіз підприємства як функція управління. Господарська діяльність як предмет економічного аналізу.
- •2. Основні категорії економічного аналізу. Об'єкти й суб'єкти економічного аналізу.
- •4. Сутність методів ланцюгових підстановок.
- •5. Аналіз обсягу виробництва продукції(надання послуг) в натуральному і вартісному виразі. Загальний і факторний аналіз динаміки обсягу випуску продукції.
- •6. Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Розрахунок впливу зміни структурних зрушень в асортименті виготовленої продукції на кінцеві економічні результати діяльності підприємства.
- •7. Аналіз комплектності і ритмічності роботи підприємства.
- •8. Аналіз використання робочого часу і продуктивності праці.
- •9. Аналіз резервів зростання продуктивності праці.
- •10. Аналіз трудомісткості продукції та визначення резервів її зниження.
- •11. Аналіз показників складу, структури і технічного рівня основних фондів.
- •12. (См.19) Аналіз ефективності використання основних фондів. Класифікація показників використання основних фондів.
- •13. Ан. Забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективність їхнього використання. Ан. Потреби підприємства в матеріальних ресурсах.
- •14. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів (см. 13) і оцінка динаміки матеріаломісткості продукції.
- •15. Види та напрямки економічного аналізу.
- •Реквізит
- •Показник
- •17. Аналіз якості продукції, робіт, послуг. Показники якості і методика їх аналізу. Аналіз виробничого браку на підприємстві.
- •18. Аналіз стану трудових ресурсів і забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •20. (См.13) Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективності їх використання. Аналіз потреби підприємства в матеріальних ресурсах.
- •22. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткування; загальновиробничих; загальногосподарських; позавиробничих витрат.
- •24.Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції
- •Методика проведення факторного аналізу формування чистого прибутку підприємства.
- •Факторний аналіз показників рентабельності, методика розкриття їх зростання.
- •27. Показники ліквідності: методи обчислення, оптимальні значення.
- •28.Аналіз ділової активності
- •29. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Типи фінансової стійкості. Показники фінансової стійкості підприємства.
- •30. Аналіз платоспроможності підприємства. Коефіцієнти відновлення платоспроможності і втрати платоспроможності.
- •31. Аналіз структури пасиву балансу. Оцінка ринкової стійкості. Оцінка запасу фінансової стійкості.
20. (См.13) Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективності їх використання. Аналіз потреби підприємства в матеріальних ресурсах.
21. Методика аналізу витрат на підприємстві за елементами витрат і статтями калькуляції залежно від відношення витрат до зміни обсягів виробництва і реалізації продукції (умовно-постійні і змінні витрати).
Витрати на виробництво всієї товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.
Елементи витрат — це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін.
Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.
Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат.
Збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати. Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і способів їх зменшення.
Аналіз даних про витрати за економічними елементами дає змогу вивчити структуру собівартості за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію її змін за кілька звітних періодів.
Різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду — джерела фінансування капітальних вкладень.
Дані про структуру витрат за економічними елементами наводяться в статистичних щорічниках. Вони показують, що у виробництві електро- та теплоенергії найбільшу питому вагу мають витрати на амортизацію, у вугільній — на заробітну плату, а в переробних галузях — на сировину та матеріали. Для виявлення резервів зниження собівартості, контролю та аналізу процесу формування витрат саме цим елементам необхідно приділяти першочергову увагу.
Собівартість продукції за економічними елементами стосовно фактичного обсягу продукції відображає форма 2, а стосовно планового — сам план.
З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, відраховується вартість повторно використовуваних відходів. Повторно використовувані відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), утратили цілком або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це або використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.
За способом перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, покупні вироби, напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата виробничників, відрахування на соцстрахування), які можуть бути безпосередньо включені до їхньої собівартості.
До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.
Залежно від впливу обсягу виробництва на рівень витрат виділяють: умовно-змінні та умовно-постійні витрати.
До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. Це витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), відрахування на соціальні заходи, а також інші витрати.
Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.
До них належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.
Поточними називають звичайні витрати або витрати з періодичністю, меншою за один місяць.
Одноразові витрати — це ті витрати, які здійснюються одноразово або з періодичністю понад один місяць, і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.
Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво.
Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.
Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв’язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виникнення витрат та використанням ресурсів підприємства за призначенням.
Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати (за статтями) на виробництво продукції класифікують як прямі та як накладні (непрямі). Прямі витрати відносять на вироби за прямою ознакою, і вони утворюють одноелементні статті. Накладні витрати попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які потім розподіляють між виробами пропорційно до певних ознак.
Ст. калькуляції: сировина та матеріали (повторно використовувані відходи відраховуються); покупні напівфабрикати; паливо та енергія; основна та додаткова з/п; відрахування на соцстрах.; витрати на підготовку та освоєння виробництва; загальновиробничі витрати; втрати від браку; інші виробничі витрати.
Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати з тогорічними та плановими. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення щодо кожної калькуляційної статті і дають їм оцінку.
Зміна собівартості всієї продукції і одиниці окремих виробів складається з економії за одними статтями і перевитрат за іншими. Вивчають причини перевитрат. Аналізуючи собівартість одиниці продукції, суму перевитрат помножують на фактичний випуск виробу і встановлюють загальний розмір перевитрат. Розробляють заходи для усунення перевитрат.
Спосіб віднесення калькуляційних статей на собівартість окремих виробів значною мірою визначає організацію контролю та аналізу собівартості продукції. Щодо прямих одноелементних статей аналіз здійснюється прямим порівнянням фактичних витрат з плановими або нормативними. У непрямих комплексних статтях, крім того, аналізується виконання кошторису з кожної статті і обґрунтованість принципу їх розподілу між видами продукції (виробами).