Тема 7. Планування ресурсного забезпечення організації

7.1. Зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва (мтз) та послідовність його розробки

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріа­лами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При скла­данні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для вироб­ництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-техні­чного забезпечення разом із відділами головного механіка, головного енергетика, тех­нічним та планово-економічним відділами. Від якісного та своєчасного обґрунтування плану залежить виконання виробничої програми підприємства.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна передбачатися максимально можлива економія ресурсів. Це досягається шляхом заміни дорогих і де­фіцитних матеріалів більш дешевими, скорочення відходів за рахунок впровадження но­вих прогресивних технологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших ме­тодів. Економія матеріальних ресурсів сприяє прискоренню темпів росту виробництва.

Саме тому основним завданням плану матеріально-технічного забезпечення є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснен­ня виробничо-господарської і комерційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.

Потреба до витрачання встановлює кількість матеріалів, які необхідні підпри­ємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов'язаних із виробницт­вом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального бу­дівництва.

Потреба до постачання показує, скільки підприємство повинно отримати матеріалів із зовнішніх джерел.

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

• розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

• балансів матеріально-технічного забезпечення,

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах в залежності від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

• потреба в сировині й матеріалах;

• потреба в паливі та енергії;

• погреба в обладнанні.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є:

• плановий обсяг випуску продукції в асортименті та номенклатурі;

• прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;

• інформація про кон'юнктуру ринку товарів;

• аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;

• зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;

• плани технічного і організаційного розвитку, технічного переозброєння і рекон­струкції підприємства, капітального будівництва.

У зміст планування МТЗ входить:

1. визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрачання;

2. розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період

3. облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

4. поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.

Розраховується план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартальному та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб підприємства в мате­ріальних ресурсах та визначаються обсяги їх поставок на рік, у тому числі по кварталах.

У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенк­латурі, та уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На основі цього плану складаються специфіковані замовлення постачальникам, і визначається форма поставок - транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підроз­ділу підприємства.

Розробка річного плану МТЗ починається знизу, з підрозділів підприємства, і являє собою визначення потреби в матеріальних ресурсах, які необхідні для виконання вироб­ничої програми, будівельних і ремонтних робіт. Вихідними даними розробки плану є ви­робнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, норми і нормативи витрат матеріалів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямків, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерела її покрит­тя та складають баланс матеріально-технічного забезпечення по визначеній формі.

В балансі матеріальних ресурсів зіставляються потреби в матеріальних ресурсах із джерелами й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матер­іалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ре­сурсів. В загальному вигляді матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

Пв.п + Пнзв.п + Пр.е + Пк + Пз ⁼ Ооч + Онзв.п + Мв.р + ОПс ,

де Пв.п - потреба в виконанні виробничої програми, грн.;

Пнзв.п - потреба в поповненні незавершеного виробництва, грн.;

Пр.е - потреба в ремонтно-експлуатаційних роботах, грн.;

Пк - потреба на капітальне будівництво, грн.;

Пз - потреба в формуванні перехідних запасів, грн.;

Ооч - очікуваний залишок на початок планового періоду, грн.;

О нзв.п - залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду, грн.;

Мв.р - величина мобілізації внутрішніх ресурсів, грн.;

ОПс - обсяг постачання матеріалів зі сторони, грн.

Розробка балансів МТЗ є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу підприємства. Підприє­мство встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси і перерозпо­діляє їх у встановленому порядку з врахуванням змін виробничої програми.

Визначення потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах проводить­ся як в натуральному, так і в вартісному виразі з метою узгодження цього розділу плану з планами по витратах, фінансовим планом

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним відпо­відно до витрат.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і поста­чальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Ку­півля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв'язками, вигідніша тому, що забезпечує можливість опера­тивного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв'язками поставля­ються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за пря­мими зв'язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегу­лярно, економніше буває купити у посередників - оптових фірм і магазинів. Вони ком­плектують певний асортимент товарів для продажу і територіальне розміщуються неподалік від підприємств та організацій-споживачів. Нерегулярна або періодична ку­півля матеріально-технічних ресурсів, передусім із однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформа­ція про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і відповідно - нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їх коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потрібно за такими крите­ріями: відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна останніх, репутація постачальника, його територіальна віддале­ність та оперативність постачання, швидкість реакції на потреби покупця, умови роз­рахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ре­тельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником та споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. До основних обо­в'язків постачальника входять: поставка продукції на умовах угоди. Умови постачання містять: основні обов'язки сторін, ціну продукції, що постачається, упаковку та марку­вання, умови транспортування, страхування та інше. Правильний вибір постачальника в умовах ринку справа досить складна, і помилка може дорого коштувати підприємству.

Після вивчення ринку сировини та матеріалів потрібно скласти специфікації на потрібні види матеріальних ресурсів. Специфікація повинна містити найменування і характеристику матеріалів, вимоги до них. До специфікації включають всі характери­стики і стандарти потрібного матеріалу.

Після складання специфікацій складають список можливих постачальників для кож­ного виду матеріальних ресурсів. Джерелом інформації для складання списку поста­чальників є вивчення ринку сировини і матеріалів.

Ціна матеріальних ресурсів — одна із суттєвих умов договору. Вона зазначається в угоді або у специфікації, або в окремому протоколі, який є частиною угоди.

Ціна в угоді може бути твердою (фіксованою) або змінною. В ринкових умовах постачальники матеріалів рідко погоджуються на фіксовану ціну.

Якщо на момент укладання угоди важко визначити конкретну ціну, тоді сторони можуть передбачити фіксацію вхідної ціни, яка протягом виконання угоди може зміню­ватись за узгодженим сторонами методом. Така ціна має назву змінної, вона по суті е ринковою в момент виконання угоди. У цьому випадку в розділі "Особливі умови уго­ди" зазначаються точні способи визначення змінної ціни.

Змінну ціну, яка враховує інфляцію, можна визначити так:

Ц = Цу • [Ум • (Цсер.п / Цсер.у)+ Узп • (Зпер.п/ ЗПсер.у)+ І]

де Цу - ціна одиниці продукції на момент укладання угоди;

Ум - питома вага в ціні продукції матеріальних ресурсів;

Узп - питома вага заробітної плати в ціні продукції;

Цсер.п - середня ціна одиниці матеріальних ресурсів на момент постачання продукції;

Цсер. у - середня ціна матеріальних ресурсів на момент укладання угоди;

ЗПсер.п - середня заробітна плата у постачальника на момент поставки продукції;

ЗПсер.у - середня заробітна плата у постачальника на момент укладання угоди;

І – питома вага у ціні інших її елементів.

Важливе значення при плануванні матеріально-технічного забезпечення має аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

• об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів у основному та допоміжному виробництві, обсягів запасів;

• контролю величини витрат на їх придбання та збереження;

• прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального використання.

Ефективність використання ресурсів підприємства визначається за допомогою по­казників використання матеріальних ресурсів, які можна умовно поділити на дві групи: загальні і конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріа­ломісткість. Ці показники визначаються у вартісних та натурально-вартісних величи­нах. Вони розраховуються в цілому по народному господарству, галузі та підприємствах,

Матеріаловіддача у вартісному виразі визначається на рівні галузі і підприємства як відношення продукції в грошовому виразі до витрачених на її виробництво матері­альних ресурсів, і показує, скільки вироблено продукції в грошовому виразі на 1 грив­ню матеріальних ресурсів. Визначається за формулою:

Мв = ВП І МВ ,

де Мв - матеріаловіддача;

ВП - вартість валової продукції, тис. грн.;

МВ - вартість матеріальних витрат, тис. грн.

Матеріаломісткість показує величину витрат матеріальних ресурсів на вироб­ництво одиниці продукції (роботи). Визначають загальну і конкретну матеріаломісткість.

Загальна матеріаломісткість визначається на рівні народного господарства та галузі як витрат матеріальних ресурсів у вартісному виразі до виробленої продукції за формулою:

Мм = МВ І ВП ,

де Мм - матеріаломісткість.

Матеріаломісткість визначає фактичний обсяг матеріальних витрат в розрахунку на виробництво одиниці продукції. Вона характеризує один із важливих елементів ефек­тивності виробництва - рівень використання матеріальних ресурсів.

До конкретних показників належать: коефіцієнт використання сировини та матері­алів, коефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення, витратний коефіцієнт тощо.

Коефіцієнт використання характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції і визначається як відношення корисних (чистих, теоретичних) витрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції.

Витратний коефіцієнт є оберненою величиною коефіцієнту використання.

Коефіцієнт виходу (вилучення) продукції із сировини визначає, скільки одержано чистого продукту і який рівень відходів.

Ці коефіцієнти характеризують рівень технології та організації виробництва певного виду продукції.