Школа науки керування

Під час другої світової війни виникає нова школа керування, що відрізняється від попередніх тем, що при прийнятті управлінських рішень використовуються математичні й статистичні методи. Для успішного проведення бойових дій необхідно було швидко переміщати людей і матеріали, це актуально й для великих комерційних організацій. У робочі групи, які вирішували ці проблеми входили математики, фізики. Результати діяльності цих груп послужили основою створенні операційного менеджменту, що у цей час використовується при рішенні виробничих завдань.

З розвитком комп'ютерів, інформаційної мережі з'явилася ще одна область менеджменту - управлінські інформаційні мережі -допомагає вчасно забезпечувати керівників необхідною інформацією.

Всі розглянуті нами напрямку, концепції використовуються в керуванні й по справжній день.

6. Підходи до керування

Паралельно з розвитком шкіл керування мінялися й підходи до керування. Розрізняють:

1. процессный (з 1920 г)

2. системний (з 1950 р.)

3. ситуаційний підхід ( з 1960 р.)

Процессный підхід

Уперше запропонований школою адміністративного керування, розглядали керування як процес состоящий з окремих функцій. Єдиної думки із приводу функцій немає. Так, А. Файоль, уважав, що основні функції керування: «планування, прогнозування, організація, распорядительство, координація й контроль». А. Мескон називає лише 4 функції: планування, організація, мотивація й контроль. Кожна функція, у свою чергу, складається із серії взаємозалежних дій. Процес керування, таким чином, це сума всіх функцій.

Системний підхід

В основі лежить теорія систем. Система - це сукупність взаємозалежних елементів, які розглядаються як єдине ціле. Будь-яка організація може розглядатися як відкрита система, тобто взаємодіюча із зовнішнім середовищем. Із зовнішнього середовища в організацію надходять ресурси, які усередині системи підлягають переробці або трансформації. На виході системи - товари або послуги. Між виходом і входом існує зворотний зв'язок, це інформація про результати, від якої залежить наступний набір вхідних ресурсів.

Система володіє рядом властивостей: ентропія, синергизм. Ентропія - тенденція до виснаження й смерті системи. Будь-яка організація, що не вивчає стан зовнішнього середовища, не пристосовується до змін приречена на смерть.

Синергизм (2+2=5) - система як ціле дає більший вихід, чим кожна її частина окремо.

Ще одна важлива обставина, який необхідно враховувати в керуванні - це те, що система складається з підсистем. Зневага до однієї з підсистем може завдати великої шкоди.

Ситуаційний підхід

Даний підхід акцентує увагу на тім, що на управлінське рішення впливає набір обставин, ситуація.

Т.о. універсального набору рішень, що годиться в будь-яких умовах, ні, а завдання менеджера зводиться до того, щоб вибрати найбільш раціональні методи рішення в даній ситуації.