3. Діяльність організацій

Організації - основа суспільства.

Організацією вважається група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення певної мети. Отже, щоб сформувати організацію, необхідно не менш двох людей; наявність певної мети; спільна діяльність членів групи для досягнення мети.

На практиці рідко можна знайти організацію, що має тільки одна мета. Найчастіше таких цілей багато й вони взаємозалежні. Якщо в організації цілей багато, то вони вважаються складними.

Всі складні організації мають ряд загальних характеристик:

• Вони займаються перетворенням ресурсів у товар або послугу. Основними ресурсами є: люди, технологія, капітал, матеріали й інформація.

• Залежать від зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище - це постачальники, споживачі, уряд, законодавство, економіка й ін. Незважаючи на те, що організації піддаються впливу зовнішнього середовища, середовище, як правило, перебуває поза межами впливу менеджменту.

• Усередині організації існує поділ праці: горизонтальне й вертикальне. Горизонтальний поділ - це розподіл усього обсягу робіт на компоненти. Кожну частину роботи виконує спеціально створений підрозділ: наприклад, відділи маркетингу, фінанси, виробничий відділ. У невеликих організаціях горизонтального поділу може й не бути, наприклад, у маленьких магазинах власник сам може бути й продавцем і постачальником і бухгалтером. Вертикальний поділ необхідно для того, щоб координувати дії окремих підрозділів, у цьому й укладається сутність керування.

• У міру росту організацій, координувати дії стає усе складніше, тому необхідно мати спеціально навчених людей, які будуть займатися тільки керуванням. Т.е. робота з керування відділяється від інших видів робіт (технічних або комерційних). Таким чином. управління є необхідним для існування й діяльності організації.

5. Еволюція управлінської думки

Перші приклади усвідомленого менеджменту ставляться до 4 тисячоріччю до н.е., коли в Єгипті з'явилися перші органи влади.

Менеджмент як наука сформувався наприкінці 19 початку 20 століть в Америці. У цей час сюди в пошуках щастя мігрували мільйони європейців. В Америці були створені весь умови для розвитку бізнесу. Завдяки невтручанню держави багато підприємців ставали монополістами, з'являлися великі підприємства, для керування якими були потрібні наукові методи.

У відповідь на потребі великого бізнесу проводяться наукові розробки, які розділилися на наступні школи керування:

• школу наукового керування ( 1885-1920)

• класична (адміністративна) школа ( 1920-1950)

• школу психології й людських відносин (з 1930)

• школу науки керування (з 1950).

Школа наукового управління

Основоположником наукового менеджменту вважається Тейлор Ф.У. Основна мета, що він поставив перед собою - підвищити продуктивність праці робітників при розвантаженні залізничних вагонів з рудою. Із цією метою був проведений попередній аналіз робіт і усунуті всі зайві рухи. Тейлор скрупульозно заміряв, скільки руди може підняти одна людина, якого розміру повинна бути лопата, коли краще зробити перерва в роботі, щоб уникнути перевтоми. У результаті були встановлені тверді норми праці, розраховані на самих здорових і витривалих працівників (урок). Робітники, що виконали урок одержували гарну заробітну плату, а у випадку невиконання штрафувалися або звільнялися з роботи. Продуктивність праці на заводі зросла приблизно в 4 рази, а заробітна плата в 2,5 рази. Ленін назвав систему Тейлора «науковою системою вижимання поту».

Естафету Тейлора прийняли Ф. і Л. Гілбрети. Так само як і їх учитель, вони намагалися знайти найкращий спосіб виконання роботи. Для цього проводилися фото і кінозйомки трудового процесу. Весь процес праці був розбитий ними на 18 мікрорухів (терблиги) і встановлена тривалість виконання кожного елемента. Особливу популярність одержали роботи з оптимізації праці мулярів і хірургів, завдяки чому скоротився час перебування пацієнтів на операційному столі.

Представники школи наукового керування вперше запропонували відокремити управлінські функції від фактичного виконання роботи. Тейлор був у цьому питанні категоричний. Якщо робітники приходили до нього з якоюсь ініціативою, то він говорив їм: «Ваша справа працювати, а не думати». Але незважаючи на це внесок цієї школи був величезним, тому що, по-перше, керування стало визнаватися як самостійна наука, а, по-друге, була доведена практична користь наукових методів керування в бізнесі.