Класична (адміністративна) школа

На відміну від представників школи наукового керування, які займалися окремими робітниками, областю діяльності класичної школи було керування організацією в цілому. Найбільш відомим представником є: А. Файоль.

У своїй роботі «Загальне й промислове керування» А. Файоль виділив 14 принципів менеджменту:

1. поділ праці – спеціалізація управлінської й технічної праці

2. повноваження – право віддавати наказ і відповідальність – її протилежність

3. дисципліна – слухняність і повага до досягнутих угод

4. єдиноначальність – працівник повинен одержувати наказ від одного начальника

5. єдність напрямку – кожна група, що працює в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана під керівництвом одного менеджера

6. підпорядкованість особистих інтересів загальним – особисті інтереси не повинні превалювати над інтересами компанії

7. винагорода персоналу – щоб персонал працювала з найбільшою віддачею, зарплата повинна бути справедливої

8. централізація – при рішенні управлінських питань частина їх делегується нижчестоящим підлеглим, при цьому важливо знати міру, що дозволить одержати найкращий результат

9. скалярний ланцюг – ряд керівних осіб від самого вищестоящого до керівника низової ланки, тобто буд.б. ієрархія керування

10. порядок – все повинне бути на своєму місці

11. справедливість -сполучення доброти й законності

12. стабильность робітника місця – низька плинність кадрів

13. ініціатива – розробка плану і його успішна реалізація

14. корпоративний дух – союз, що є результатом гармонії персоналу

Головний внесок Файоля в тім, що він визначив керування як універсальний процес, що складається з окремих взаємозалежних функцій: планування, організації, координації й контролю.

Школа психології й людських відносин

З розвитком психології все більша кількість дослідників початок усвідомлювати важливість людського фактору в діяльності організацій. Не можна сказати, що до цього він повністю заперечувався, адже були розробки по справедливій оплаті праці, по стимулюванню росту продуктивності праці. Представники нового плину розглядали цю проблему ширше, а саме, вони вивчали поводження людей у процесі праці, їхньої потреби, соціальні взаємини й т.д.

Із цією школою зв'язані імена м. Фоллет, Честер Бернарда, Элтона Мэйо.

Марі Паркер Фоллет, філософ по утворенню, займалася соціальною психологією й менеджментом. У своїх роботах вона стосувалася питань етики, влади, максимізації віддачі підлеглих. Так, їй належить ідея про те, що керівники повинні співробітничати з підлеглими, а не жорстко контролювати їхню роботу. Фоллет призивала працювати по ситуації, а не «чіплятися за свої плани».

Ч. Бернард розглядав організацію як живий організм, у якому існують неформальні організації. Останні мають потужну чинність, який не слід зневажати. Йому ж належить теорія прийняття влади, відповідно до якої, кожний працівник як вільний індивід може підкорятися або не підкорятися наказам менеджера. Менеджери не повинні забувати про цьому, тому що у відповідальній ситуації від цього може залежати успіх фірми.

Э. Мэйо провів ряд експериментів і виявив, що умови праці, гарна заробітна плата не завжди є стимулом до підвищення продуктивності праці. Відносини, які складаються між людьми, часто мають більше значення, чим зусилля керівників. Дослідження А. Маслоу допомогли зрозуміти причини цього явища й установили, що рушійною силою багатьох учинків людей є потреби. Теорія Маслоу стала початком розвитку поведінкових наук у керуванні. Його послідовники Герцберг, Макгрегор, Лайкерт. Тому що по-англійському поводження - behavior - цю школу ще називають бихевиористской. Головна ідея цієї школи - правильне застосування науки про поводження сприяє підвищенню ефективності, як окремого працівника, так і організації в цілому.