Лекція №10.

Опалювальні прилади та арматура.

Радіатори, конвектори, змійовики, регістри; радіаційні обігрівачі, термостатичні клапани, запірні вентилі, засувки, циркуляційні насоси, зворотні клапани, фільтри, деаератори тощо.

Сучасні системи водяного опалення

Опалення, за визначенням у вітчизняній нормативній літературі, — підтримання в закритих приміщеннях нормованої оптимальної температури із середньою незабезпеченістю 50 год/рік. Відмінністю сучасного опалення є автоматичне підтримання (регулювання) у приміщенні температури повітря на індивідуальному рівні з метою забезпечення теплового комфорту.

Опалення здійснюють комплексом технічних засобів, який називають системою опалення. В її склад входять засоби для отримання, транспортування і передачі теплоти в усі приміщення, що обігріваються. Система опалення обслуговується, як правило, комплексом автоматизованої системи управління. Автоматизована система управління підтримує задану температуру повітря у приміщенні незалежно від коливань параметрів оточуючого середовища (атмосферних умов).

Класифікація систем водяного опалення надто розгалужена, що пов'язано з багатоваріантністю принципових схем, технічних та функціональних характеристик, які залежать як від технічних можливостей цих систем, так і від об'єктів застосування.

Запірно-регулююча арматура

Загальні відомості

Особливістю сучасних систем опалення є широке застосування автоматичної (активної) запірно-регулюючої арматури. До неї відносять, насамперед, терморегулятори, регулятори перепаду тиску, регулятори витрати, перепускні клапани. Ручна (пасивна) запірно-регулююча арматура — вентилі, крани, клапани — теж повсякчасно використовується в цих системах. Існує також арматура з можливістю подальшої поетапної модернізації — зміни функціональності.

Наявність автоматичної арматури потребує дещо інших підходів у проектуванні. Вітчизняна практика застосування арматури базувалась на забезпеченні квазістаціонарного гідравлічного режиму роботи системи опалення. Сучасні системи мають змінний гідравлічний режим, в умовах якого слід керувати потоками теплоносія. У закордонній практиці проектування створення ефективної роботи автоматичної арматури здійснюють шляхом дотримання рекомендованих значень авторитету. Аналогом даного терміну може бути коефіцієнт керування, який показує частку регульованого потоку від наявного.

У вітчизняній практиці проектування центрального опалення встановлювали на трубах до 50 мм муфтову запірно-регулюючу арматуру, вище — фланцеву, що було спричинено, насамперед, виникаючим навантаженням на з'єднання і забезпеченням їх герметичності. Сьогодні при використанні несталевих труб такої тенденції не існує; тому будь-який тип арматури представлений у широкому спектрі діаметрів і з'єднань. Характерною особливістю великогабаритної арматури є зменшення її металоємності. До неї відносять безфланцеву, яку установлюють між трубними фланцями.

Запірна арматура

Запірна арматура – це група універсальних арматур, що не має гідравлічного настроювання, або група арматур, що має у своїй конструкції пристрої по настроюванню гідравлічного опору на необхідне значення.

До першої групи арматур, експлуатованої в положеннях повного відкриття або повного закриття, належать:

- вентилі запірні

- засувки,

- кульові, коркові крани й інша подібна арматури.

До другої групи арматур, що не має гідравлічного настроювання можна віднести:

- термостатичні клапани

- вузли підключення

- розподільники для підключення радіаторів.