4. Державно-правові вчення александера гамільтона та джеймса медісона

Державно-правові погляди, які виражали інтереси великої торгово-промислової буржуазіїтаплантаторів-работоргівців, відстоював Александер Гамільтон (1757-1804 pp.). Він був одним із найбільш видатних державних діячів періоду створення США, чиї теоретичні погляди і практична діяльність здійснили вирішальний вплив на зміст Конституції США 1787 року.

У травні 1787 року у Філадельфії відкрився Конституційний Конвент, який розробив Конституцію США. У період безпосередньої підготовки Конституції, а особливо після її прийняття в державі розгорілася гостра політична боротьба між федералістами та антифедералістами. Основою розколу на ці політичні угрупування було ставлення до закріпленої Конституцією федеральної форми державного устрою США.

Прихильники ідеї федерації (федералісти) представляли інтереси великої торгово-промислової буржуазії та плантаторів-работоргівців. Антифедералісти виражали прагнення мало імущих і неімущих верств населення — фермерів, дрібних підприємців та торгівців, найманих робітників тощо. А. Гамільтон належав до числа найбільш впливових лідерів федералістів, які вважали, що федеративний устрій подолає слабкість конфедеративної організації США, яка була закріплена "Статтями конфедерації" 1781 року. На думку А.Гамільтона та його прихильників, тільки сильна централізована влада здатна створити міцну державу і не допустити хаосу в країні. Саме федерація, як вважав мислитель, стане тим бар'єром, який буде перешкоджати внутрішнім конфліктам та на­родним повстанням.

А. Гамільтон вважав, що:

1) громадян у державі необхідно поділити на нижчих (бідних) і вищих (багатих і знатних), суттєво обмеживши права перших;

2) критерієм встановлення виборчого права повинен стати майновий ценз громадян

3) необхідно створити сильну централізовану владу, яка дала б можливість реалізувати американській федерації свій власний шлях розвитку;

4) народ поділяється на правлячу меншість і підпорядковану більшість, а держава має будуватися на "згоді народу";

5) у державі одне з провідних місць повинна зайняти судова влада, оскільки навіть хороші закони без судової влади будуть не життєздатними.

Незважаючи на те, що не всі ідеї А. Гамільтона були сприйняті Конституцією США (довічний президент, виборчий ценз), його роль у формуванні змісту Конституції та подальшому розвитку США була значною.

Ідеї сильної централізованої федеральної влади активно підтримував і Джеймс Медісон (1751-1836 pp.), який вважається "батьком американської конституції^-", ухваленої Конституційним конвентом у вересні 1787 р. Саме завдячуючи Дж. Медісону ідеї природного права, республіканської форми правління, концепція рівноваги та розмежування гілок влади були матеріалізовані в Конституції США.

Будучи прихильником республіканської форми правління, мислитель вважав, що виключно республіка може забезпечити не тільки природні, але й політичні права.

Із метою запобігання концентрації повноважень, що веде до утвердження тиранії однієї з гілок влади, конституція запровадила систему "стримувань і противаг", в основі якої лежать такі принципи:

• всі три гілки влади мають різні джерела формування;

• всі органи державної влади мають різні терміни повноважень (кожні два роки переобираються на одну третину);

• конституція передбачила створення такого механізму, у рамках якого кожна з гілок влади мала всі можливості нейтралізувати можливі узурпаторські намагання з боку іншої.

Значну увагу у своїх працях Дж. Медісон приділяв питанню поділу влади, одночасно застерігаючи, що до нього не можна спрощено підходити. На його думку, у деяких аспектах здійснення тих чи інших функцій суміжних влад, деяке змішування їхніх функцій не тільки припустиме, але й необхідне для того, щоб здійснити на практиці поділ влади. У противному випадку розділені гілки влади втратили б будь-яку зацікавленість у справах одна одної, а вся урядова система — необхідні внутрішні стримування і противаги.

Головним засобом забезпечення внутрішніх стримувань і противаг в умовах республіки Дж. Медісон вважав бікамералізм — поділ законодавчих зборів на дві палати, відводячи верхній палаті роль стримувальної противаги нижній. Одночасно мислитель застерігав, що роль верхньої палати цим не обмежується. Вона повинна мати низку інших функцій, найважливішими з яких були:

а) функція представництва соціальних інтересів;

б) представництво інтересів окремих штатів.

Відстоюючи принципи республіканізму, Дж. Медісон застерігав про небезпечність монархії та аристократії. Жоден монарх не може знати справжньої потреби своєї країни, а руки деспота не зв'язані ніякими обмеженнями.

Значну увагу Дж. Медісон приділяв судовому конституційному контролю, вказавши конституційні рамки його дій, а також теоретично обґрунтував місце цього інституту в системі стримувань і противаг. Ідея мислителя про роль конституційного контролю в забезпеченні конституційних прав і свобод громадян була взята на озброєння багатьма країнами світу і залишається актуальною в сучасний період.